Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позовної заяви без розгляду
21 липня 2021 р. Справа № 520/9133/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Спірідонов М.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гіленко Ю.І.
представника позивача - Добрусєва С.О.,
представника відповідача - Гончарук Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в підготовчому провадженні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" (вул. Соборна, буд. 2, смт. Великий Бурлук, Великобурлуцький район, Харківська область, 62602, код ЄДРПОУ 05507436) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості,-
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Великобурлуцький сироробний завод", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України щодо неподання до Головного управління Державного казначейства України в Харківській області висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 2 млн 192 тис. 081 грн. 92 коп., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ПРАТ "Великобурлуцький сироробний завод";
- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Харківській області, на користь ПРАТ "Великобурлуцький сироробний завод" заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ у розмірі 2 млн 192 тис. 081 грн. 92 коп., та пеню в розмірі 506 тис. 893 грн 42 коп., нараховану на суму такої заборгованості за період з 17 грудня 2019 р. по 20 травня 2021 року;
- стягнути на користь ПРАТ "Великобурлуцький сироробний завод" судові витрати.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
16 червня 2021 року через канцелярію суду представником відповідача надано до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду. Обґрунтовуючи яку вказав, що законність нарахованої суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 36555128,00 грн. підтверджено постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 у справі №820/13073/13-а, якою скасовано податкове повідомлення - рішення від 01.11.2013 №000049150 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 3655128,00 грн. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 залишено без змін. Отже, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 у справі №820/13073/13-а набрала законної сили 15.04.2014. Таким чином, позивач про порушення своїх прав, свобод чи інтересів є 15 квітня 2014 року. Отже, позивач звернувся до суду із позовом поза межами строку визначеного ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
19 липня 2021 року позивачем надано до суду відповідь на заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, в якій вказав, що 15 квітня 2014 року позивач не міг дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, оскільки відповідач протягом двадцяти днів з дня складання ухвали апеляційною інстанцією у повному обсязі, подав касаційну скаргу, відповідно до чого позивач заперечення на касаційну скаргу відповідача, а також не був переконаний, що касаційний суд залишить в силі рішення апеляційної інстанції. 27 грудня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування. 29 січня 2020 року відповідач направив лист №3229/10/20-40-04-02-19, де вказав, що сума податку на додану вартість в розмірі 2192081,92 грн. не відшкодована позивачу, оскільки на даний час неможливо здійснити внаслідок відсутності законодавчого механізму відшкодування ПДВ, що підлягають включенню до Тимчасового реєстру заяв. На підставі цього листа у позивача виникло переконання, що сума податку буде сплачена відповідачем по мірі врегулювання механізму відшкодування ПДВ. 19 лютого 2020 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про те, що сума податку на додану вартість так і не повернута з бюджету. 20 березня 2020 року відповідач лише підтвердив, що сума податку на додану вартість в розмірі 2192081,92 грн. не відшкодована позивачу. 09 квітня 2021 року позивач повторно звернувся до відповідача з проханням у строк до 30 квітня 2021 року скласти висновок про суми відшкодування податку на додану вартість та подати до Головного управління Державного казначейства України в Харківській області. 29 квітня 2021 року листом №16377/6/20-40-18-06-18 відповідач зазначив лише про суму податку, що підлягає відшкодуванню. Отже, лише 29 квітня 2021 року позивач дізнався про порушення його прав та законних інтересів.
Представник позивача у судовому засідання зазначив, що ним непропущено встановлений чинним законодавством строк звернення до суду з даним позовом.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав свою заяву надану до суду 16 червня 2021 року, просив її задовольнити з підстав та мотивів викладеній у ній.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та подане клопотання про залишення позову без розгляду, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч.3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом.
Крім цього, початок перебігу шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про їх порушення.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2020 р. у справі № 826/10808/18.
Судом встановлено, що предметом оскарження у справі є стягнення з Державного бюджету України заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ у розмірі 2192081 грн. 92 коп., та пені в розмірі 506893 грн 42 коп.
Судом під час судового процесу встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 у справі №820/13073/13-а, скасовано податкове повідомлення - рішення від 01.11.2013 №000049150 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 3655128,00 грн.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 залишено без змін.
Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 у справі №820/13073/13-а набрала законної сили 15.04.2014.
Суд зазначає, що темпоральні межі права платника ПДВ на повернення бюджетного відшкодування, встановлені пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України.
Згідно з положеннями цього пункту заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених ПК, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Норму цього пункту слід застосовувати у системному зв'язку з нормою пункту 102.4, якою встановлено, що податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою платника податків у самостійному погашенні грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, може бути стягнутий протягом 1095 календарних днів з дня його виникнення. Таким чином, законом встановлено строк давності, за збігом якого вимоги щодо суми податкового зобов'язання, як не сплаченої, так і надміру сплаченої (такої, що підлягає відшкодуванню) у податковому правовідношенні припиняються. Це стосується і суми бюджетного відшкодування ПДВ, оскільки за своєю сутністю вона є надміру сплаченою платником ПДВ сумою податку при придбанні товарів (послуг), в порівнянні із сумою його податкових зобов'язань за податковий (звітний) період.
Системно аналізуючи вищевказані норми права, враховуючи, що позивач звернувся до суду 26 травня 2021 року, тобто після спливу 1095 календарних днів з дня виникнення заборгованості, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивачем заявлені поза межами строку встановленого чинним законодавством.
Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 20.01.2021 у справі №520/3210/19.
Поряд із цим, суд зазначає, що незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, з урахуванням чого суд не приймає аргументи позивача викладені у його відповіді на заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду від 19.07.2021.
Суд наголошує, що факт неодноразового звернення позивача до відповідача із заявами у грудні 2019 року, у лютому 2020 року, у квітні 2021 року не змінює моменту, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав. Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
З урахуванням положень статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Отже, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Обставини, якими позивач обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав суд вважає неповажними. Позивач не надав доказів існування об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали йому звернутись до суду з дня коли він дізнався, що його права були порушені відповідачем. Позивачем також не було надано доказів існування інших обставин або труднощів, які унеможливили дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених законом.
Таким чином, належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надав.
За приписами пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Керуючись положеннями ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника відповідача - Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про залишення позовної заяви Приватного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" (вул. Соборна, буд. 2, смт. Великий Бурлук, Великобурлуцький район, Харківська область, 62602) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості без розгляду - задовольнити.
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" (вул. Соборна, буд. 2,смт. Великий Бурлук, Великобурлуцький район, Харківська область, 62602) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями)
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 27 липня 2021 року.
Суддя Спірідонов М.О.