м. Вінниця
23 липня 2021 р. Справа №120/5899/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із вимогами визнати протиправними дії щодо обмеженням пенсії максимальним розміром при перерахунку його пенсії на підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року, ухваленому за результатами розгляду справи №120/8571/20-а, а також зобов'язати перерахувати та виплачувати пенсію без обмеження її максимальним розміром з 01 квітня 2019 року, врахувавши при цьому довідку про грошове забезпечення №53/21-096, що видана Управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області 04 серпня 2020 року, в розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01 січня 2002 року та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі №120/8571/20-а пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивача з 01 квітня 2019 року, проте під час такого застосовано обмеження пенсії максимальним розміром.
Звернувшись 07 травня 2021 року до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії на підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі №120/8571/20-а без обмеження пенсії максимальним розміром, позивача повідомлено про правомірність застосування обмеження його пенсії максимальним розміром.
Вважаючи, що пенсійним органом протиправно застосовано положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Ухвалою від 14 червня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
06 липня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Зокрема, відзив аргументований тим, що під час перерахунку пенсії позивача з 01 квітня 2019 року відповідач керувався нормами статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідач вказує на те, що приписи статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції, чинній на момент перерахунку позивачу пенсії, носять імперативний характер та неконституційними не визнавались. При цьому, на думку відповідача, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не містить інших норм, які б регулювали питання визначення максимального розміру пенсії та її виплати без обмеження максимальним розміром. За таких обставин відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі №120/8571/20-а позов ОСОБА_1 задоволено. Зокрема, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку відповідно до довідки, виданої Управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області №53/21-096 від 04 серпня 2020 року, з 90% на 70% від відповідних сум грошового забезпечення та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки, виданої Управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області №53/21-096 від 04 серпня 2020 року, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад - 6630,00 грн; оклад за військовим званням - 1410,00 грн; надбавка за вислугу років 50% - 4020,00 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15% - 994,50 грн.; надбавка за особливості проходження служби 36% - 4341,60 грн; доплата за роботу з оперативними джерелами інформації (агент.) 5% - 331,50 грн; надбавка "К" 5% - 402,00 грн; преміювання 10% - 663,00 грн.; всього 18792,60 грн., розрахованих згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України № 2262-12 від 09 квітня 1992 року "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб", статті 9 Закону України №2011-12 від 20 грудня 1991 року "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та правових висновків Великої Палати Верховного Суду у адміністративній справі №160/8324/19, із врахуванням раніше виплачених сум, із 05 березня 2019 року, в розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
На виконання зазначеного судового рішення пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки №53/21-096, що видана Управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області 04 серпня 2020 року, виходячи із відсоткового значення 90% сум грошового забезпечення.
Проте, під час такого перерахунку (починаючи із 01 квітня 2019 року) відповідачем застосовано обмеження розміру пенсії позивача, посилаючись при цьому на статтю 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Позивач 07 травня 2021 року звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якій, окрім іншого, просив виплачувати йому пенсію без застосування обмеження максимальним розміром.
Листом вих. №5113-4717/С-02/8-0200/21 від 31 травня 2021 року відповідач повідомив заявника про правомірність застосування під час перерахунку пенсії з 01 квітня 2019 року обмеження пенсії максимальним розміром.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, врегульовано Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Частиною 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (в редакції Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи") передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас, згідно із пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року у справі №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
У пункті 2 резолютивної частини цього рішення зазначено, що положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Приписами частини 7 статті 43 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII) знову ж таки передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Окрім того, відповідно до пункту 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII дія цього закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01 січня 2016 року, в той час коли пенсія позивачу призначена ще у 2002 році.
Проте, варто зазначити, що частина 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року у справі №7-рп/2016.
Буквальне розуміння змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року з урахуванням рішення Конституційного Суду України у справі №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
За таких обставин, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774 від 06 грудня 2016 року зміни до частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Відтак, внесені Законом №1774-VIII до частини 7 статті 43 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни є повторним запровадженням нормативного регулювання, яке Конституційний Суд визнав неконституційним, а тому слід констатувати, що ці зміни самі по собі не створюють підстав для обмеження максимального розміру пенсії. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 03 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17, від 14 травня 2019 року у справі №591/2109/17.
Особливу увагу слід звернути на те, що обмеження виплати пенсії позивача максимальним розміром з 01 квітня 2019 року обґрунтовано приписами частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що з урахуванням вищевикладеного є безпідставним.
Водночас, слід врахувати те, що пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08 липня 2011 року передбачено, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Більше того, запроваджені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" №911-VIII від 24 грудня 2015 року обмеження щодо виплати максимального розміру пенсії у зв'язку із викладенням частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" в новій редакції, застосовуються до тих пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року, про що свідчить пункт 2 розділу ІІ Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів №911-VIII від 24 грудня 2015 року.
Таким чином, аналіз наведених вище приписів свідчить про те, що запроваджені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08 липня 2011 року та Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" №911-VIII від 24 грудня 2015 року обмеження щодо виплати пенсії максимальним розміром не застосовуються до пенсій, що призначені до набрання вказаними Законами чинності.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12 листопада 2019 року у справі №360/1428/17, від 03 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17 та Сьомим апеляційним адміністративним судом у постановах від 17 квітня 2019 року у справі №120/3965/18, від 03 липня 2019 року у справі №120/4656/18 та ряду інших.
Судом встановлено, що пенсія ОСОБА_1 призначена ще в у 2002 році, тобто, задовго до запровадження Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08 липня 2011 року та Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" №911-VIII від 24 грудня 2015 року обмежень максимальним розміром виплату пенсій, що свідчить про неможливість їх застосування до спірних правовідносин.
Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно обмежено розмір пенсії позивача з 01 квітня 2019 року, а тому задоволенню підлягають позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача в частині обмеження пенсії позивача максимальним розміром та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок з 01 квітня 2019 року та виплату йому пенсії без обмеження максимальним розміром, врахувавши при цьому раніше виплачені суми пенсії.
Водночас, позовна вимога щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії з врахуванням довідки від 04 серпня 2020 року №53/21-096, що видана Управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області, в розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення задоволенню не підлягає, адже на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року, ухваленому за результатами розгляду справи №120/8571/20-а, відповідачем такий перерахунок вже проведено.
Відтак, протиправність дій пенсійного органу в цій частині вже встановлена рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року, а тому дублювання резолютивної частини зазначеного рішення іншим судовим рішенням є безпідставним.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, не встановлено, тому питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 243, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 її максимальним розміром з 01 квітня 2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, а також здійснити виплату такої з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)
Повний текст рішення складено 23.07.2021
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович