Ухвала
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 757/18534/19
провадження № 61-13157св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги:
- акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», в інтересах якої діє адвокат Тузова Владислава Олександрівна, на рішення Печерського районного суду м. Києва, у складі судді Ільєвої Т. Г.,
від 17 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду,
у складі колегії суддів: Кравець В. А., Махлай Л. Д., Шкоріної О. І.,
від 18 серпня 2020 року,
- ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вавренюк Олександр Станіславович, на постанову Київського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року,
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі -
АТ КБ «ПриватБанк», Банк) про захист прав споживачів, повернення вкладів та стягнення коштів.
Позовна заява мотивована тим, що 15 лютого 2012 року між сторонами було укладено договір на оформлення вкладу «Депозит VIP» на суму
100 000 доларів США під 8, 5 % річних на строк до 15 лютого 2013 року з правом автоматичної пролонгації.
Позивач стверджував, що на виконання умов зазначеного договору ним було перераховано грошові кошти у сумі 100 000 доларів США на депозитний рахунок, указаний у таблиці №1 до договору від 15 лютого
2012 року.
Влітку 2014 року, у зв'язку з припиненням функціонування банківських відділень на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, рахунки позивача було заблоковано та припинено обслуговування депозитних договорів.
Однак, в порушення умов укладеного між сторонами договору, Банк внесені на депозитний рахунок кошти не повернув та не сплатив нараховані за період з 14 березня 2014 року по 09 квітня 2019 року проценти.
Позивач вважав, що має право також і на отримання від АТ КБ «ПриватБанк» 3 % річних за період з 21 червня 2017 року по 09 квітня
2019 року за порушення строку виконання грошового зобов'язання та відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» пені.
Остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд стягнути з АТ КБ «ПриватБанк вклад в розмірі 100 000 доларів США, проценти по договору банківського вкладу в розмірі 25 986, 42 доларів США, 3 % річних в сумі 6 802, 22 доларів США та пеню в розмірі 1 332 205 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року позов задоволено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь
ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу
від 15 лютого 2012 року у сумі 132 788, 64 доларів США, з яких:
100 000 доларів США - сума вкладу; 25 986, 42 доларів США - проценти по договору; 6 802, 22 долари США - три проценти річних, та 1 332 205 грн пені. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 та вважав правильним розрахунок пред'явлених позивачем до стягнення грошових сум.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року змінено, шляхом зменшення суми стягнення пені за договором банківського вкладу №SAMDN01000723694110 від 15 лютого 2012 року з 1 332 205 грн
до 100 000 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що розмір стягнутої з Банку пені підлягає зменшенню відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України.
01 вересня 2020 року засобами поштового зв'язку представник
АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Тузова В. О. подала касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року, в якій просить оскаржені судові рішення в частині вирішення позовних вимог, які були задоволені скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позов ОСОБА_1
14 вересня 2020 року засобами поштового зв'язку представник ОСОБА_1 - адвокат Вавренюк О. С. подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року, в якій просить оскаржену постанову суду апеляційної інстанції в частині зміни рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року скасувати.
Ухвалами Верховного Суду від 21 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» і витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. Зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року.
У жовтні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
В пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року справу № 320/5115/17 (провадження № 61-38234св18) за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення процентів, трьох процентів річних та неустойки (пені) за договорами банківських вкладів передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначила необхідність відступу від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладених у раніше прийнятій постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19), з підстав того, що, на думку колегії суддів, передбачена частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідальність банку як виконавця фінансових послуг у вигляді сплати споживачеві пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) за кожний день прострочення виконання надання послуги настає лише у випадку, коли у відповідному договорі (банківського вкладу або банківського рахунка) сторони встановили, що така послуга є оплачуваною, і визначили її вартість; в іншому випадку необхідно застосовувати положення вказаної правової норми про те, що у разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення (при цьому законодавець не вказує вид неустойки - штраф чи пеню, що підлягає сплаті). Колегія суддів вважала, що наведена конструкція правової норми дозволяє зробити висновок про те, що в такому випадку три відсотки обчислюються від загальної вартості замовлення одноразово, а не за кожний день прострочення, тобто є штрафом, а не пенею, що цілком узгоджується з положеннями ЦК України, якими врегульовано питання застосування неустойки як виду забезпечення виконання зобов'язання, зокрема, що штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України).
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року справу № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) прийнято до розгляду, однак станом на 28 липня 2021 року не розглянуто.
Судові рішення у справі, яка переглядається, та судові рішення у справі, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах.
Оскільки справу № 320/5115/17 у подібних правовідносинах передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 757/18534/19.
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити провадження у справі № 757/18534/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи
№ 320/5115/17.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта