Ухвала
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 444/2991/18
провадження № 61-11681ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Лукою Тарасом Миколайовичем, на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 26 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа - Жовківська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Жовківська державна нотаріальна контора, про визнання права на спадкування належної частки майна та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,
У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа - Жовківська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
У 2019 році ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Жовківська державна нотаріальна контора, про визнання права на спадкування належної частки майна та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 26 березня 2019 року позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_1 об'єднано в одне провадження для спільного розгляду.
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 26 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 01 червня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
У липні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Лукою Т. М., на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 26 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 червня 2021 року.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
В окремо доданому до касаційної скарги клопотанні ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції було складено 10 червня 2021 року, тому останнім днем звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою є 10 липня 2021 року.
Згідно із частиною першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
З огляду на те, що оскаржувана постанова Львівського апеляційного суду прийнята 01 червня 2021 року (повний текст якої складено 10 червня 2021 року), тому останнім днем на касаційне оскарження судового рішення (з урахуванням вихідних днів) є 12 липня 2021 року.
Строк на касаційне оскарження заявником не пропущено, оскільки згідно з поштовим штемпелем на конверті касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Лукою Т. М., відправлена до Верховного Суду 10 липня 2021 року, тому підстави для вирішення клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення відсутні.
Однак, касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки вона подана з порушенням вимог статті 392 ЦПК України.
Частиною третьою статті 392 ЦПК України визначено, що касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.
До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (частина четверта статті 62 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Касаційна скарга підписана представником ОСОБА_1 - адвокатом Лукою Т. М., проте до касаційної скарги заявником не долучено документів, які б підтверджували повноваження адвоката Луки Т. М. представляти у Верховному Суді інтереси ОСОБА_1
У Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про те, що Лука Т. М. має статус адвоката.
Отже, заявнику до суду касаційної інстанції необхідно надати оформлений належним чином документ (довіреність, ордер), який підтверджує повноваження адвоката Раєвського В. В. представляти у Верховному Суді інтереси ОСОБА_1 .
Крім того, касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Лукою Т. М., не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;
4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;
5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;
8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
У касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Також касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України
«Про судовий збір» від 08 липня 2011 року.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 921 грн.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду із зустрічним позовом) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У 2019 році ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Жовківська державна нотаріальна контора, про визнання права на спадкування належної частки майна та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, в якому просила суд:
1. визнати за нею право на спадкування належної частки майна після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
2. визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 26 січня 2004 року державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори у рівних частинах ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Вимоги касаційної скарги свідчать про те, що ОСОБА_1 оскаржує рішення Жовківського районного суду Львівської області від 26 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 червня 2021 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог.
У разі, якщо в апеляційному або в касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то у випадку незгоди заявника з таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів (пункт 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10).
Пунктом 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Отже, при поданні зустрічного позову за вимоги немайнового характеру судовий збір повинен був бути сплачений у розмірі 1 536,80 грн (1 921 грн * 0,4) * 2 = 1 536,80 грн).
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми та складає 3 073,60 грн (1 536,80 грн * 200% = 3 073,60 грн).
Оскільки, ОСОБА_1 не долучено до матеріалів справи квитанції про сплату судового збору, тому заявнику необхідно надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 3 073,60 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Лукою Тарасом Миколайовичем, на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 26 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 червня 2021 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. А. Лідовець