Ухвала
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 519/761/15-ц
провадження № 61-8283ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Южного міського суду Одеської області від 18 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 березня 2021 року в справі за позовною заявою ОСОБА_1 до державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції Одеської області, ОСОБА_2 про визнання електронних торгів недійсними,
встановив:
14 травня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Южного міського суду Одеської області від 18 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 березня 2021 року у вищевказаній справі, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
На виконання вимог вищевказаної ухвали заявник надіслав до Верховного Суду заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навів належні підстави для поновлення цього строку та надав відповідні докази.
Проте судом було виявлено, що у касаційній скарзі заявником лише процитовано постанови Верховного Суду України, однак ОСОБА_1 не зазначено на підставі якого (яких) пунктів частини другої статті 389 ЦПК України подається касаційна скарга та не наведено обґрунтування (мотивовів) наявність цієї підстави (підстав).
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтовано (мотивовано) наявність цієї підстави (підстав).
Таким чином, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали із зазначенням конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 127, 390, 393 ЦПК України,
ухвалив:
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги на рішення Южного міського суду Одеської області від 18 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 березня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Ю. Тітов