Ухвала
22 липня 2021 року
м. Київ
справа № 442/5037/19
провадження № 61-11538ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С., розглянув касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Львівського апеляційного суду від 18 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Департаменту Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної Казначейської служби України, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Спеціальний загін особливого призначення Міністерства внутрішніх справ України, про збільшення розміру відшкодування,
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Департаменту Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної Казначейської служби України, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Спеціальний загін особливого призначення Міністерства внутрішніх справ України, про збільшення розміру відшкодування.
Позов обгрунтований тим, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 жовтня 2015 року (справа № 442/5169/13-ц) стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на її користь за рахунок державного бюджету втрачений заробіток за період з 16 травня 2005 року по 31 березня
2015 року в сумі 93 444,00 грн, зобов'язано відповідача сплачувати їй втрачений заробіток в розмірі мінімальної заробітної плати в сумі 1 218,00 грн, 4 931,33 грн - витрат на проїзд до місць її лікування та в зворотному напрямку, 46 722,00 грн - витрат на необхідний сторонній догляд, зобов'язано сплачувати 609,00 грн половини мінімальної заробітної плати на постійний сторонній догляд, а також 200 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Підставою для звернення до суду з позовом були незаконні дії зі сторони старшого інспектора дорожньо-патрульної служби 1 оперативного батальйону Державтоінспекції Спеціалізованого загону «Кобра» особливого призначення імені Юрія Дагаєва - працівника правоохоронного органу ОСОБА_3 , який 13 лютого 2005 року, наніс їй тілесні ушкодження у вигляді сліпого проникаючого вогнепального поранення задньо-зовнішньої поверхні верхньої частини правого плеча з проникненням в праву плевральну порожнину, відламковим переломом
ІІІ - го ребра справа, перелому кореня дужки ХІІ-го хребця зліва, наскрізного кульового поранення правої легені з забоєм ІІ та правобічним гемоплевмотораксом, кульової хребетно-спинно-мозгової травми з явищами забою спинного мозку та нижньою параплегією розладів функції тазових органів, травматичного правобічного плекситу, які супроводжувалися геморагічним шоком та спінальним шоком, які по ступеню тяжкості відносяться до тяжких.
Внаслідок незаконних дій ОСОБА_3 у неї є втрата загальної працездатності на 100 %. На момент заподіяння їй поранень, вона була неповнолітньою та визнана інвалідом дитинства довічно. Вказувала на те, що мінімальний розмір заробітної плати зріз та підвищилася вартість життя, відтак, згідно із статтею 1208 ЦК України, підлягає збільшенню розмір відшкодування шкоди. З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила стягувати щомісячно з Міністерства внутрішніх справ України втрачений заробіток у розмірі мінімальної заробітної плати в сумі 4 723 грн та половину мінімальної заробітної плати на постійний сторонній догляд у розмірі 2 361, 50 грн.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 липня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто щомісячно з Департаменту Державної автомобільної інспекції на користь ОСОБА_1 за рахунок державного бюджету - Державної Казначейської служби України - шкоду, завдану каліцтвом у розмірі мінімальної заробітної плати в сумі 4 723,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 18 травня 2021 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 липня 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто щомісячно з Міністерства внутрішніх справ України в користь ОСОБА_1 за рахунок державного бюджету через Державну Казначейську службу України шкоду, завдану каліцтвом, у розмірі мінімальної заробітної плати в сумі 4 723,00 грн та половину мінімальної заробітної плати на постійний сторонній догляд в сумі 2 361,50 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
08 липня 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку Міністерство внутрішніх справ України подало касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 18 травня 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктами 1, 10 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову в справах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, а ціна позову у справах, у яких заявлено кілька самостійних вимог, визначається загальною сумою всіх вимог.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
У вказаній справі ціна позову становить 85 008,00 грн і станом на 01 січня
2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270, 00 грн х 100 = 227 000, 00 грн).
Отже, справа, на судове рішення у якій подана касаційна скарга, належить до категорії малозначних.
Аналіз судових рішень у справі та наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиною правозастосовчої практики.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Враховуючи викладене, Міністерство внутрішніх справ України подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Львівського апеляційного суду від 18 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Департаменту Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної Казначейської служби України, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Спеціальний загін особливого призначення Міністерства внутрішніх справ України, про збільшення розміру відшкодування.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. А. Калараш
О. С. Ткачук