Постанова
Іменем України
21 липня 2021 року
м. Київ
справа № 757/33065/18-ц
провадження № 61-691св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Конюшко Денис Борисович, на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів Суханової Є. М., Гуля В. В., Сержанюка А. С., від 03 грудня 2020 року,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до
ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Позов обґрунтований тим, що 12 листопада 2017 року в м. Києві
по вул. Коновальця, 33 відбулась ДТП за участю транспортного засобу «Audi», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керування ОСОБА_2 та транспортним засобом «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керування ОСОБА_1 .
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2018 року у справі № 757/70005/17-п ОСОБА_2 у зв'язку із вказаною ДТП визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП України).
Відповідно до звіту № 299/171 від 03 грудня 2017 року вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, належного позивачу, становить 237 345,36 грн.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час ДТП була застрахована в товаристві з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - ТДВ СК «Альфа-Гарант»), яка у межах ліміту відповідальності за страховим полісом сплатила позивачу на відшкодування майнової шкоди 99 500 грн.
Посилаючись на те, що страхове відшкодування є недостатнім для повного відшкодування завданої ОСОБА_2 шкоди, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача 137 845,36 грн, як різницю між збитками та страховою виплатою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва, у складі судді
Бортницької В. В., від 05 червня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 137 845,36 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач отримала страхову виплату, якої недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої відповідачем у результаті ДТП, тому ОСОБА_2 зобов'язана відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди, якою є вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, і страховою виплатою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 червня 2020 року скасовано, позов
ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 26 242,37 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Апеляційний суд, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач заявилавимоги про стягнення матеріальної шкоди у вигляді вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з використанням нових запасних частин офіційного дилеру без врахування технічного стану запасних частин її транспортного засобу до події ДТП, тобто в даному випадку такі вимоги не відповідають принципу економічної доцільності та поняттю реальної вартості втраченого майна.
Також апеляційний суд, відхиляючи твердження позивача про те, що відповідач повинна компенсувати різницю між вартістю ремонту з використанням нових деталей та страховою виплатою, вказав на їх безпідставність, оскільки позивач не надала жодного документального підтвердження факту проведення відновлювального ремонту, належного їй транспортного засобу, з використанням нових запасних частин.
Колегія суддів, вирішуючи спір, врахувала, що вартість завданого позивачу матеріального збитку (реальні збитки, що визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування транспортним засобом) становить 125 742,37 грн, тоді як з боку ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь позивача було сплачено 99 500 грн, тому відповідач повинна відшкодувати позивачу різницю між вартістю збитку та страховою виплатою у розмірі 26 242,37 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13 січня 2021 року засобами поштового зв'язку представник ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д. Б. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 червня 2020 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У червні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судового рішення представник
ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д. Б. зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22 квітня
2019 року у справі № 761/14285/16-ц, від 25 квітня 2018 року у справі
№ 760/5618/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Не погоджується з висновками апеляційного суду про те, що без надання документів, що підтверджують факт проведення ремонту із застосуванням нових деталей, слід визначати розмір матеріального збитку з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу. Вважає цей висновок апеляційного суду помилковим, оскільки відсутність коштів у позивача на відновлення автомобіля не може бути підставою для відмови у задоволенні позову щодо відшкодування вартості відновлювального ремонту, визначеного з врахуванням нових запчастин.
Звертає увагу, що позивач на підтвердження розміру збитків надала копію звіту № 299/17 від 03 грудня 2017 року, відповідно до якого вона має понести на відновлення свого автомобіля витрати в розмірі 237 345,36 грн. Вказаний звіт є достатнім доказом, що підтверджує розмір збитків, завданих позивачу в результаті ДТП.
Наголошує на тому, що із змісту положень статті 22 ЦК України вбачається, що до збитків належать і витрати, які особа понесе у майбутньому.
Вказує, що посилання апеляційного суду на розмір матеріальних збитків з врахуванням коефіцієнту зносу є некоректним, оскільки такий підхід застосовується для розрахунку розміру страхового відшкодування особі страховиком, тоді як у всіх інших випадках береться до уваги вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування коефіцієнту фізичного зносу.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
15 квітня 2021 року засобами поштового зв'язку представник
ОСОБА_2 - адвокат Поліщук Л. І. подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Зазначає, що апеляційним судом правильно відшкодовано саме вартість матеріального збитку (реальні збитки), тоді як доводи касаційної скарги щодо можливості застосування такого підходу для відшкодування шкоди тільки страховиком зводяться до помилкового тлумачення норм матеріального права.
Вказує, що транспортний засіб позивача експлуатувався понад 7 років, що свідчить про зношеність його деталей, при цьому позивач необґрунтовано намагається отримати суму вартості відновлювального ремонту з використанням нових запчастин, недовівши факту проведення такого ремонту. Позивач має можливість відремонтувати своє авто з використанням не нових деталей, які коштуватимуть дешевше, що дозволить отримати додаткові кошти без законних на те підстав.
Наголошує на тому, що апеляційний суд, вирішуючи справу, правильно врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 26 червня
2018 року у справі № 712/2274/15-ц (провадження № 61-10294св18),
від 20 червня 2018 року у справі № 642/4558/16-ц (провадження
№ 61-22144св18).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12 листопада 2017 року о 15 годині в м. Києві по вул. Є. Коновальця, 33, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Audi», реєстраційний номер НОМЕР_1 , при повороті ліворуч з другорядної дороги, відміченої дорожнім знаком 2.1 «Дати дорогу», не надала перевагу у русі та допустила зіткнення з транспортним засобом марки «Honda», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі, який в свою чергу здійснив зіткнення з автомобілем «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Печерського районного суду м. Києві від 16 квітня 2018 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП України, та звільнено від адміністративної відповідальності у зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.
На момент скоєння ДТП відповідальність ОСОБА_4 , як власника автомобіля «Audi», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована
ТДВ СК «Альфа-Гарант» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів
№ АК/2416870. Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну - 100 000 грн, франшиза - 500 грн.
Згідно звіту № 299/17 від 03 грудня 2017 року про оцінку вартості матеріального збитку вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_1 , становить 237 345,36 грн, а вартість матеріального збитку завданого власнику цього автомобіля складає 125 742,37 грн.
ТДВ СК «Альфа-Гарант» у межах ліміту відповідальності за полісом
№ АК/2416870 виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі
99 500 грн.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
За змістом пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанов суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1
частини першої статті 1188 ЦК України).
Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно зі абзацом 2 частини першої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У розглядуваній справі позивачем надано копію Звіту № 299/17
від 03 грудня 2017 року про оцінку вартості матеріального збитку, згідно з яким вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, який належить позивачу становить 237 345,36 грн, з яких 26 427 грн - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, 14 641,55 грн - вартість необхідних для ремонту матеріалів, 196 276,81 грн - вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту. Вартість відновлювального ремонту менше ринкової вартості автомобіля на момент пошкодження. При цьому визначаючи вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_4 , в розмір 125 742,37 грн оцінювач застосував коефіцієнт 0, 5686 фізичного зносу складових, що підлягають заміні.
У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18 (провадження
№ 61-10773св20), яка прийнята після подання касаційної скарги у розглядуваній справі та підлягає врахуванню відповідно до положень частини третьої статті 400 ЦПК України.
Отже, якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків завданих потерпілому, останній має право пред'явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Таким чином суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_2 137 845,36 грн, як різниці між сумою вартості відновлювального ремонту та страховою виплатою, здійсненою в межах ліміту відповідальності (із розрахунку 237 345,36 - 99 500 грн).
Посилання апеляційного суду як на підставу відмови у стягненні шкоди у визначеному позивачем розмірі на те, що позивач не надала доказів на підтвердження факту проведення відновлювального ремонту транспортного засобу, є помилковими.
Позивачем заявлено вимоги про відшкодування заподіяної відповідачем шкоди (збитків), до яких законом віднесено як витрати, що особа вже зробила так і ті, які мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Позивачем надано докази на підтвердження завданих їй збитків, у вигляді витрат, які вона мусить зробити, для відновлення свого майна (вартості відновлювального ремонту) у розмірі 237 345,36 грн, а відповідачем вказаний розмір збитків не спростовано.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 760/5618/16-ц (провадження № 61-4463св18), від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц (провадження № 61-34581св18).
Зважаючи на викладене, висновки апеляційного суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача майнової шкоди у визначеному позивачем розмірі є помилковими.
Також є помилковими посилання апеляційного суду на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26 червня 2018 року у справі
№ 712/2274/15-ц (провадження № 61-10294св18), від 20 червня 2018 року у справі № 642/4558/16-ц (провадження № 61-22144св18), оскільки у розглядуваній справі та зазначених справах різні фактичні обставини.
Так, у справі № 712/2274/15 суди, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що позивач не довів вартість реальних витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом пошкодженого у ДТП транспортного засобу, а саме судова автотоварознавча експертиза для визначення розміру збитків не проведена з вини позивача, а звіт про оцінку вартості матеріального збитку визнано неналежним доказом.
У справі № 642/4558/16-ц суди, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що матеріалами справи не підтверджено заявлений позивачем розмір матеріального збитку та останнім не подано клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи.
Відповідно до положень статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
З огляду на зазначене касаційний суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року підлягає скасуванню, із залишенням в силі рішення Печерського районного суду
м. Києва від 05 червня 2020 року.
Статтею 416 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції в постанові вирішує питання розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, у розмірі 2 756,91 грн.
Правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, як про це просила представник ОСОБА_2 - адвокат Поліщук Л. І., колегією суддів не встановлено.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Конюшко Денис Борисович, задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року скасувати, залишивши в силі рішення Печерського районного суду м. Києва
від 05 червня 2020 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі
2 756, 91 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович