20 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 908/936/15-г
судді Білоуса В. В. до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Білоуса В. В., Погребняка В. Я., Ткаченко Н. Г. від 20.07.2021 у справі № 908/936/15-г.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Білоуса В. В., Погребняка В. Я., Ткаченко Н. Г. від 20.07.2021 у справі № 908/936/15-г касаційні скарги Акціонерного товариства "Сбербанк" № 6436/4/06-2 від 17.05.2021 та арбітражного керуючого Смірнової Світлани Геннадіївни вих. №01-15/135 від 17.05.2021 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2021 у справі № 908/936/15-г залишено без задоволення. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2021 у справі № 908/936/15-г залишено без змін.
Із вказаною постановою Верховного Суду не погоджуюсь з таких підстав.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 24.11.2020 у справі № 908/936/15-г зокрема припинено процедуру розпорядження майном боржника. Припинено повноваження розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Васильцова А.А. Визнано боржника банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибальське підприємство "БРИЗ" призначено арбітражного керуючого Смирнову Світлану Геннадіївну.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, арбітражний керуючий Васильцов Андрій Анатолійович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2021 у цій справі апеляційну скаргу задоволено. Постанову Господарського суду Запорізької області від 24.11.2020 у справі № 908/936/15-г скасовано. Справу
№ 908/936/15-г направлено до Господарського суду Запорізької області на стадію розпорядження майном.
Суд апеляційної інстанції при ухваленні вказаної постанови виходив, зокрема, з того, що скликати збори кредиторів та утворити комітет кредиторів у справі № 908/936/15-г про банкрутство ТОВ "РП "БРИЗ" до проведення підсумкового засідання, призначеного на 24.11.2020 не вдалось і жодні рішення комітетом кредиторів у встановленому порядку не приймались. Наданий представником АТ "СБЕРБАНК" протокол № 1 зборів кредиторів ТОВ "РП "БРИЗ" та викладені в ньому рішення про утворення комітету кредиторів та з інших питань, хоч і датовані 22.06.2020, однак не можуть бути взяті до уваги та враховані судом, оскільки у порушення приписів статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства проведенні представником АТ "СБЕРБАНК" без попереднього скликання, без повідомлення про їх проведення, за відсутності розпорядника майна, внаслідок чого інші учасники провадження були позбавлені законного права надати власні пропозиції та висловити свої правові позиції з приводу питань порядку денного, що свідчить про недотримання порядку скликання зборів і, відповідно, їх проведення.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий господарський суд всупереч своєї згоди, вираженої ухвалою від 14.09.2020, що 22.06.2020 збори кредиторів не відбулись і жодні рішення кредиторами стосовно переходу до ліквідаційної процедури на цих зборах не приймались, визнав наданий АТ "СБЕРБАНК" протокол належним доказом, достатнім для визнання боржника банкрутом.
Вважаю такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими з огляду на наступне.
Провадження у справі № 908/936/15-г про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибальське підприємство "БРИЗ" відкрито ухвалою Господарського суду Запорізької області 19.11.2015 та введено вказаною ухвалою процедуру розпорядження майном боржника.
Згідно частини другої статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній на час відкриття провадження у вказаній справі про банкрутство процедура розпорядження майном вводиться строком на сто п'ятнадцять календарних днів і може бути продовженим господарським судом за вмотивованим клопотанням розпорядника майна, комітету кредиторів або боржника не більше ніж на два місяці.
З 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Частиною другою статті 44 КУзПБ передбачено, що процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів.
Разом з тим, всупереч вказаним нормам законодавства процедура розпорядження майном боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибальське підприємство "БРИЗ" у справі № 908/936/15-г триває більше як 5,5 років (більше 2005 днів).
Згідно статті 27 Закону України № 2343-ХІІ в редакції від 19.01.2013, чинній на час закінчення строку передбаченого частиною другою статті 22 цього ж закону і статті 49 КУзПБ чинної на час винесення Господарським судом Запорізької області постанови від 24.11.2020 у справі № 908/936/15-г про припинення процедури розпорядження майном боржника, визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, Центральним апеляційним господарським судом постанови від 29.03.2021, у підсумковому засіданні у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. У разі якщо зборами кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном не прийнято жодного із передбачених статтею 49 КУзПБ рішень, господарський суд, за наявності ознак банкрутства протягом п'яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника має прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру.
Згідно з частиною першою статті 6 КУзПБ щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.
Згідно з статтею 1 КУзПБ банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури; боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав; неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Статтею 58 КУзПБ встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов'язаний здійснити ліквідацію боржника. Цей строк не може перевищувати 12 місяців. Неявка у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про час і місце такого засідання, не перешкоджає провадженню у справі.
Слід зазначити, що завдання підсумкового засідання суду полягає у з'ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі.
Відтак, за своєю правовою природою постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому при ухваленні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, має бути доведено факт неплатоспроможності боржника, як того вимагає стаття 205 Господарського кодексу України, відповідно до положень частини четвертої якої суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.
Тобто, враховуючи положення частини четвертої статті 205 Господарського кодексу України, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, а саме, недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та при відкритті ліквідаційної процедури суд в обов'язковому порядку повинен з'ясувати як актив, так і пасив боржника та порівняти їх дані.
Аналогічні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 908/2755/19.
Так, суд першої інстанції у постанові про визнання боржника банкрутом у цій справі послався на те, що розмір пасиву боржника визначено згідно з реєстром вимог кредиторів, складеним розпорядником майна за результатами розгляду судом вимог кредиторів, і становить - 85 746 549,31 грн. За даними Аналізу фінансово-господарської діяльності боржника залишкова балансова вартість основних засобів складає - 64 557 000 грн. За даними інвентаризації 2019 матеріальні цінності ТОВ "РП "БРИЗ" становлять - 61 640 159,38 грн. Таким чином, зіставлення активів і пасивів боржника дає підстави для висновку про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів. Отже, аналіз господарсько-фінансової діяльності боржника - ТОВ "РП "БРИЗ" свідчить про неспроможність підприємства-боржника погашати свої зобов'язання, перевищення пасиву боржника над його активами, стійку неплатоспроможність і високу ймовірність банкрутства підприємства.
Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що Аналіз окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ "РП "БРИЗ" за період із 01.01.2017 до 31.12.2019 подано розпорядником майна та долучено судом до матеріалів справи (т.41 а.с.222). Згідно з загальними висновками, викладеними розпорядником майна в "Аналізі фінансово-господарської діяльності боржника", документальним дослідженням звітності ТОВ "РП "БРИЗ" станом на 31.12.2017, на 31.12.2018, на 31.12.2019 та звітів про фінансові результати за 2017, 2018, 2019 роки встановлено, що у вказаному періоді економічні та фінансові показники діяльності підприємства значно погіршилися; у наявності ознаки економічної деградації, яка пов'язана з вкрай неефективною діяльністю керівництва підприємства; фінансовим результатом діяльності ТОВ "РП "БРИЗ" у 2017, 2018, 2019 роках був збиток у розмірах, відповідно, 3 227,0 тис. грн., 4 003 тис. грн., 2 303 тис. грн.; раніше проведеним дослідженням діяльності товариства за 2013-2015 р.р. також була встановлена наявність збитків від господарювання підприємства у розмірах, відповідно, 31 393 тис. грн., 14 363 тис. грн., 31 074 тис. грн. На підставі вищевказаного розпорядник майна дійшов висновку, що задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе лише шляхом застосування ліквідаційної процедури.
Наведені обставини встановлені судом першої інстанції щодо недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, неспроможності боржника відновити свою платоспроможність за допомогою іншої процедури, окрім ліквідаційної, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не спростував.
При цьому, згідно частини четвертої статті 49 КУзПБ суд, навіть за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів боржника, але за наявності певних обставин (після закінчення термінів визначених КУзПБ щодо тривалості процедури розпорядження майном, за наявності ознак банкрутства та за відсутності пропозицій щодо санації боржника), приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 918/420/16.
Згідно частини 2 статті 22 Закону про банкрутство процедура розпорядження майном боржника вводиться строком на сто п'ятнадцять календарних днів і може бути продовжена господарським судом за вмотивованим клопотанням розпорядника майна, комітету кредиторів або боржника не більше ніж на два місяці.
Відповідно до статті 39 КУзПБ процедура розпорядження майном вводиться господарським судом на строк, визначений частиною другою статті 44 цього Кодексу, одночасно з постановленням ухвали про відкриття провадження у справі.
У частинах першій-третій статті 44 КУзПБ визначено, що під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу. Процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів. Розпорядник майна зобов'язаний: розглядати заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, що надійшли в установленому цим Кодексом порядку; вести реєстр вимог кредиторів; повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог; вживати заходів для захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; скликати збори і комітет кредиторів та організовувати проведення їх засідань; надавати державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі; не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість; за можливості проведення санації боржника розробити план санації боржника та подати його на розгляд зборам кредиторів; виконувати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Як встановлено судами, процедура розпорядження майном введена ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.11.2015.
Процедури банкрутства за приписами як Закону про банкрутство так і КУзПБ, мають строковий характер.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції, учасником якої є Україна, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сюрмелі проти Німеччини" від 08.06.2006 визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Водночас на державні органи покладено обов'язок щодо дотримання принципу ''належного урядування'' і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 у справі ''Рисовський проти України'').
Тому, з огляду на тривалість розгляду цієї справи та перебування боржника в процедурі розпорядження майном (понад п'ять із половиною років), завершення строків процедури розпорядження майном, неприйняття зборами кредиторів чи комітетом кредиторів рішення про застосування до боржника інших судових процедур банкрутства, відсутність заяв від потенційних інвесторів щодо оздоровлення фінансового становища боржника та встановлену судом першої інстанції і не спростовану судом апеляційної інстанції відсутність активів боржника для задоволення визнаних судом вимог кредиторів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість задоволення вимог кредиторів лише через застосування щодо боржника процедури ліквідації.
При цьому, судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано наведені вище норми матеріального права (частина тринадцята статті 39, частина четверта статті 49 КУзПБ) та ухвалено судове рішення без урахування правових висновків в постановах Верховного Суду, викладених у цій окремій думці.
Окрім того, суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови виходив також з того, що арбітражний керуючий Васильцов А.А. виконав вимоги суду, викладені в ухвалі від 09.04.2019 (том 35 а.с.117-127), подав заяву про виконання ним ухвали суду від 09.04.2019 та долучив до матеріалів справи реєстр вимог кредиторів станом на 13.05.2019 (том 39 а.с.20 -27). Відповідно до частини другої статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який діяв на час подання арбітражним керуючим реєстру вимог кредиторів, суд відповідну заяву не розглянув, реєстр вимог кредиторів не затвердив, відповідна ухвала, яка є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів, не прийнята. У розумінні вимог частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства реєстр вимог кредиторів із зазначенням відомостей про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, зазначенням про наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги, в матеріалах справи відсутній. Поданий арбітражним керуючим Васильцовим А.А. реєстр вимог кредиторів не містив інформацію про наявність права вирішального голосу в представницьких органах зазначених в реєстрі кредиторів, оскільки діюча на час звернення його до суду з відповідною заявою частина друга статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачала, що такі відомості визначаються ухвалою суду.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що як положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так і положення Кодексу України з процедур банкрутства передбачають, що у справі про банкрутство має бути затверджений ухвалою суду реєстр вимог кредиторів, за яким можливо визначити наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги, її розмір, а відповідно, і кількість голосів кредитора.
Вважаю такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими з огляду на наступне.
За змістом частини другої статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону. Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).
Згідно частини шостої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.
Кодекс України з процедур банкрутства набрав чинності 21.04.2019, а введено його в дію з 21.10.2019. З дня введення в дію цього Кодексу Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визнано таким, що втратив чинність.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 45 КУзПБ заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
Згідно частини другої статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні. За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу. Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів.
Відповідно до частини першої статті 48 КУзПБ учасниками зборів кредиторів боржника з правом вирішального голосу є конкурсні кредитори, визнані господарським судом у попередньому засіданні та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. У зборах кредиторів боржника можуть брати участь із правом дорадчого голосу: кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника; кредитори з вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян; конкурсні кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання; представник працівників боржника; уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника; представник органу, уповноваженого управляти державним майном; арбітражний керуючий.
Згідно частини четвертої статті 48 КУзПБ конкурсні кредитори мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання господарського суду та кратну одній тисячі гривень.
Із системного аналізу вказаних норм убачається, що Кодексом України з процедур банкрутства, на відміну від положень Закону про банкрутство, не передбачено вирішення судом питання про затвердження реєстру вимог кредиторів самостійною ухвалою суду.
Натомість обов'язок ведення реєстру вимог кредиторів в процедурі розпорядження майном та включення до нього відомостей про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги чинним законодавством про банкрутство покладено саме на розпорядника майна.
Перші збори кредиторів, призначені на 18.03.2020 не відбулися. Другі збори кредиторів були призначені арбітражним керуючим на 22.06.2020.
При цьому, розгляд кредиторських вимог та визначення їх розміру здійснюється безпосередньо судом в провадженні якого знаходиться відповідна справа про банкрутство.
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою суду від 07.12.2017 Акціонерне товариство "Сбербанк" визнано кредитором боржника у розмірі 71 005 042,19 грн, з яких - 37 531 131 грн (з них пеня - 21 268 013,03 грн) з окремим внесенням до реєстру кредиторів, як забезпечені заставою майна боржника; 1 218 грн - з першою чергою задоволення, 33 472 693,19 грн - з четвертою чергою задоволення.
З урахуванням наведеного та встановлені обставини справи щодо загальної кредиторської заборгованості боржника в розмірі 85 746 549,31 грн та розміру вимог кожного з кредиторів боржника, які визнані ухвалами суду, суд першої інстанції мав об'єктивні підстави вважати Акціонерне товариство "Сбербанк" кредитором із правом вирішального голосу в представницьких органах кредиторів.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Разом з тим, всупереч наведеним нормам КУзПБ та ГПК України, скасовуючи постанову Господарського суду Запорізької області від 24.11.2020 у цій справі, суд апеляційної інстанції при вирішенні питання наявності у Акціонерного товариства "Сбербанк" права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів обмежився лише посиланням на факт відсутності в реєстрі вимог кредиторів, поданому розпорядником майна до суду, інформації про наявність такого права вирішального голосу, встановивши при цьому, що діюча на час звернення розпорядника майна до суду з відповідною заявою частина друга статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачала, що такі відомості визначаються ухвалою суду.
Суд апеляційної інстанції не врахував, що на час розгляду судом питання про перехід до наступної - ліквідаційної процедури і прийняття постанови від 24.11.2020 про визнання боржника банкрутом, норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вже втратили чинність, і потрібно було керуватися чинними нормами КУзПБ, і зокрема статті 47 цього Кодексу якою не передбачено затвердження самостійною ухвалою суду реєстру вимог кредиторів.
В зв'язку з усім вищевикладеним, касаційні скарги Акціонерного товариства "Сбербанк" та арбітражного керуючого Смірнової Світлани Геннадіївни на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2021 у справі № 908/936/15-г підлягали задоволенню, постанова Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2021 підлягала скасуванню, а постанова Господарського суду Запорізької області від 24.11.2020 підлягала залишенню в силі.
Суддя Касаційного господарського суду В. В. Білоус
у складі Верховного Суду