27 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 923/1227/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О. Р. - головуючого, Кондратової І. Д., Стратієнко Л. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.03.2021 (суддя Немченко Л.М.)
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 (колегія суддів у складі: Богатиря К.В. Бєляновського В.В., Філінюка І.Г.)
у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України")
до Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (далі - Товариство)
про стягнення 4 808 278 грн 54 коп.
1. НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства, в якій просило суд стягнути 4 167 117,44 грн основного боргу, 377 903,09 грн пені, 180 388,70 грн 3 % річних, 82 869,32 грн інфляційних втрат за договором про постачання природного газу №1638/18-БО-33 від 24.10.2018.
2. Господарський суд Херсонської області рішенням від 11.03.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2021, частково задовольнив позовні вимоги на суму 4619327 грн; стягнув з Товариства на користь НАК "Нафтогаз України" 4 167 117,44 грн основного боргу, 188 951,54 грн пені, 82 869,32 грн інфляційних втрат, 180 388,70 грн 3% річних та 69 288,98 грн витрат по сплаті судового збору; в задоволенні решти позову відмовив.
3. Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК) зменшили розмір пені на 50% - до 188 951,54 грн; таку можливість обґрунтували врахуванням інтересів обох сторін та відсутністю в матеріалах справи будь-яких доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем строків оплати отриманого товару.
4. 07.06.2021 НАК "Нафтогаз України" звернулася до Верховного Суду через Південно-західний апеляційний господарський суд з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.03.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2021, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 188 951,54 грн та ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог.
5. Дослідивши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
6. За змістом положень ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
8. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
9. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
10. Звертаючись з касаційною скаргою, НАК "Нафтогаз України" посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, а також просить зазначені рішення та постанову скасувати в частині зменшення пені, вважаючи, що рішення та постанова в цій частині прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права.
11. НАК "Нафтогаз України" зазначає, що оскаржувані судові рішення суперечать висновкам, викладених у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, зокрема, щодо надання переваги правам відповідача перед правами позивача.
12. Зменшуючи розмір пені на 50 %, суди попередніх інстанцій дослідили матеріали справи, проаналізували причини прострочення відповідачем оплати поставленого газу та встановили, що позивач не надав суду належних доказів спричинення йому збитків у зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язків по договору та дійшли висновків, що невиконання відповідачем зобов'язань не спричинило негативних економічних та фінансових наслідків позивачу. Водночас суди врахували й інтереси позивача, зменшивши штрафні санкції щодо відповідача лише на 50 % та не звільнили його від відповідальності за порушення господарського зобов'язання.
13. Верховний Суд відхиляє викладені у касаційній скарзі доводи про неврахування судами інтересів позивача та ненадання оцінки доказів щодо наявності чи відсутності збитків, оскільки вони не стосуються неправильного застосування судами норм матеріального права, а фактично є незгодою з висновками судів, які зроблені у справі, що переглядається, відповідно до встановлених конкретних обставин справи, що формують зміст спірних правовідносин.
14. При цьому, Верховний суд зазначає, що існує сформована стала практика суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме - у спорах про стягнення заборгованості з комунальних підприємств за поставлений природний газ (у постановах Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 902/484/19, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 23.10.2019 у справі № 917/943/18, від 29.10.2019 у справі № 904/5405/18, від 30.09.2019 у справі № 905/1742/18, від 03.10.2019 у справі № 904/4285/18, від 10.10.2019 у справі № 909/636/16, від 05.08.2019 у справі № 916/2292/18, від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18, від 03.05.2018 у справі № 910/23417/16, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 з урахуванням фактичних обставин у кожній справі).
15. Зокрема, Верховний Суд виходить з того, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідки порушення зобов'язання, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
16. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
17. Верховний Суд також дійшов висновку, що застосоване у ч. 3 ст. 551 ЦК та ст. 233 ГК словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанції користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19).
18. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
19. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції правильно переглянув судове рішення у справі № 923/1227/20 відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування норм ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК у подібних правовідносинах, що викладені у раніше прийнятих постановах, і підстави для відступлення від цих висновків у межах цієї справи відсутні, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою згідно з п. 5 ч. 1 ст. 293 ГПК.
20. Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке підлягає залишенню без розгляду, оскільки суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 923/1227/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.03.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2021.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді І. Кондратова
Л. Стратієнко