Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2028/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЛЕГ", місто Харків
до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", місто Харків
про стягнення 91 548,49 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ЛЕГ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (відповідача) 91 548,49 грн. заборгованості, з яких: 86 400,00 грн. - сума основного боргу за Договором № 238/04-867 від 06 травня 2020 року; 5 011,20 грн. - пеня; 137,29 грн. - один відсоток річних. Також позивач просить суд покласти на ДП "Завод "Електроважмаш" витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31 травня 2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЛЕГ" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/2028/21. Розгляд справи призначено без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України; відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.
23 червня 2021 до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшов відзив Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" на позовну заяву (за вх. № 14824), згідно якого відповідач суму основного боргу не заперечував, надав докази погашення заборгованості - платіжне доручення № 12286 від 04.06.2021 на суму 86 400,00 грн., а також просив суд закрити провадження у справі в цій частині у зв'язку з відсутністю предмету спору. Заперечуючи щодо нарахування пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, відповідач надав контррозрахунок на підставі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення виконання грошового зобов'язання.
Крім того, Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" зазначає, що ТОВ Фірма "ЛЕГ" не подано доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань, а саме прострочення виконання не мало тривалого характеру. На підставі викладеного, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені) до 1 000,00 грн., оскільки таке зменшення розміру пені врахує оптимальний баланс інтересів сторін у спорі та є таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ЛЕГ" наданими позивачу процесуальними правами не скористалося; у встановлений Господарським процесуальним кодексом України строк відповідь на відзив до суду не подало.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши справу № 922/2028/21 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги ТОВ Фірма "ЛЕГ" та перевіривши контррозрахунок ДП "Завод "Електроважмаш", об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
06 травня 2020 року між Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ЛЕГ" (далі - Постачальник) було укладено Договір № 238/04-867 (далі за текстом - Договір), предметом якого є зобов'язання Постачальника з поставки Замовнику продукції, та зустрічні зобов'язання Замовника щодо прийняття від Постачальника вказаної продукції та оплати її в порядку, передбаченому Договором.
У відповідності до пункту 1.2. Договору, найменування, номенклатуру, кількість та ціну за одиницю продукції, а також код і назву (обумовлені положеннями Національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015р. № 1749), зазначено у Специфікації № 1 (Додаток № 1) (далі за текстом - Специфікація), яка є невід'ємною частиною цього Договору.
За пунктом 3.1. Договору та Специфікацією, загальна вартість Договору складає 4 320 000, 00 грн. (чотири мільйони триста двадцять тисяч грн 00 коп.), у тому числі ПДВ 20% - 720 000, 00 грн. (сімсот двадцять тисяч грн. 00 коп.).
Пунктом 4.1. Договору передбачено зобов'язання Замовника здійснити оплату продукції протягом 40 (сорока) календарних днів з моменту поставки та прийняття її за кількістю та якістю.
Датою поставки продукції (отримання продукції за Договором), згідно пункту 9.3. Договору, вважається дата підписання Замовником товарно-супровідної документації, до складу якої (пункт 4.3. Договору) входить видаткова накладна, рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору № 238/04-867 Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ЛЕГ" передало у власність відповідача продукцію на суму 86 400, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 20%), що підтверджується, зокрема: видатковою накладною № Л-0000067 від 16.02.2021 на суму 86 400,00 грн., довіреністю № 55 від 16 лютого 2021 року; товарно-транспортною накладною № Л-00000001 від 16 лютого 2021 року про відпуск продукції на суму (всього) 460 380,00 грн. в т.ч. за ВН № Л-0000067 від 16.02.2021.
Крім того, позивачем було надано ДП "Завод "Електроважмаш" рахунок для сплати партії продукції (згідно видаткової накладної): рахунок-фактура № Л-0000097 від 16.02.2021 на суму 86 400,00 грн.
З урахуванням положень пункту 4.1. Договору, а також, зважаючи, що всі необхідні за умовами Договору товарно-супровідні документи було підписано Замовником 16 лютого 2021 року, ДП "Завод "Електроважмаш" мав здійснити сплату грошових зобов'язань за поставлену продукцію у строк до 29 березня 2021 року (включно). Однак, станом на дату складання даного позову грошові зобов'язання відповідача, щодо здійснення сплати вартості отриманої за вищевказаною видатковою накладною продукції, виконано не було і заборгованість ДП "Завод "Електроважмаш" становила 86 400,00 грн., що не заперечується також і відповідачем у відзиві на позов
Крім того, внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховано і заявлено до стягнення пеню в розмірі 5 011,20 грн., що становить 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, а також 1% річних в розмірі 137,29 грн. Обставини щодо стягнення суми основного боргу та неустойки в примусовому порядку стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЛЕГ" до суду із даним позовом.
Водночас після відкриття провадження у даній справі - 04 червня 2021 року ДП "Завод "Електроважмаш" погасило основну заборгованість за Договором № 238/04-867 від 06 травня 2020 року в сумі 86 400,00 грн., що підтверджується оригіналом Платіжного доручення № 12286 із призначенням платежу "зг.рах. Л-0000067 від 16.02.2021р. ДОГ.238/04-867 від 06.05.2020" .
Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи те, що відмова у задоволенні позову може мати місце лише у випадку, якщо заборгованість була погашена боржником до звернення кредитора із відповідним позовом до суду, тобто фактично не існувала на момент такого звернення, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору у даному випадку, та необхідність закриття провадження у справі № 922/2028/21 в частині стягнення з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" суми основного боргу в розмірі 86 400,00 грн., на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Суд також роз'яснює сторонам, що у відповідності до частини третьої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ЛЕГ" в межах даної справи позовних вимог щодо стягнення неустойки та процентів річних, суд виходить з наступного.
За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).
Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.
Відповідно також до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Пунктом 10.4. Договору сторони погодили, що за порушення строків оплати, передбачених цим Договором, Постачальник має право пред'явити замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми прострочення оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.
Враховуючи неналежне виконання Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" зобов'язань з оплати отриманої продукції у встановлений Договором № 238/04-867 термін, господарський суд доходить висновку про правомірність позовних вимог в частині застосування штрафних санкцій.
Крім того, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 10.5 Договору визначено, що за порушення строків оплати продукції, передбачених цим Договором, Постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов'язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку, нового додаткового обов'язку у вигляді сплати процентів річних від простроченої суми.
До матеріалів справи позивачем надано розрахунок 0,1 % пені та 1% річних по зобов'язанню відповідача на суму 86 400,00 грн. у період прострочення з 30.03.2021 по 26.05.2021.
Перевіривши відповідні нарахування, суд звертає увагу на те, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов'язання має здійснюватися у системному взаємозв'язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.
Особливості господарсько-правової відповідальності визначені ГК України. Зокрема, згідно частини першої статті 231 ГК України , що регулює розмір штрафних санкцій, передбачено: "Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається".
Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Враховуючи наведене, перевіривши надані позивачем до матеріалів справи розрахунки, суд зазначає, що 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення на суму 5 011,20 грн. перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ за відповідний період, що за розрахунком суду складає 1 978,92 грн. Арифметично правильними є розрахунки, що наведені ДП "Завод "Електроважмаш" у відзиві на позовну заяву, а нарахуванню підлягає пеня за порушення відповідачем грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЛЕГ" є обґрунтованими в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1 978,92 грн. та 1% річних в розмірі 137,29 грн., що відповідає вимогам чинного законодавства. В задоволенні позову в частині стягнення з ДП "Завод "Електроважмаш" пені в розмірі 3 032,28 грн. суд відмовляє, у зв'язку із безпідставністю відповідних нарахувань.
Суд також зазначає, що у відзиві на позовну заяву ДП "Завод "Електроважмаш" заявило клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 1 000,00 грн.
Можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) є правом суду, передбаченим статтею 233 ГК України та частиною третьою статті 551 ЦК України. Так, частинами першою та другою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд звертає увагу на те, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Так, укладаючи з Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ЛЕГ" Договір № 238/04-867, який містить умови щодо стягнення штрафних санкцій у разі порушення строків оплати продукції Державним підприємством "Завод "Електроважмаш", як Замовником, та беручи на себе відповідні зобов'язання відповідач, діючи вільно і на власний розсуд, мав усвідомлювати наслідки несвоєчасного проведення такої оплати.
Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. При цьому слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Матеріали справи № 922/2028/21, разом з тим, не містять доказів, які б давали підстави Суду скористатись своїм правом для зменшення розміру штрафних санкцій. Зокрема, відповідач протягом усього періоду існування простроченої заборгованості: не звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЛЕГ" із проханням не нараховувати йому пеню; не надавав документів та будь яких належних доказів які б засвідчували не можливість відповідача вчасно розрахуватися через існування об'єктивних та/або виняткових обставин; не звертався із проханням пролонгації боргу; не надавав документи та/або встановленої форми фінансові звіти які б засвідчили той факт, що ДП "Завод "Електроважмаш" перебуває у скрутному фінансовому становищі; не повідомляв про існування обставин, які вплинули на можливість вчасно розрахуватись за отриману продукцію, не надавав документи, що засвідчували б настання форс-мажорних обставин.
Поведінка боржника та його дії, на переконання Суду, не свідчать про добросовісність виконання свого обов'язку із оплати отриманої від позивача продукції, оскільки умови Договору та вимоги ТОВ фірма "ЛЕГ" були проігноровані, а заборгованість погашено лише після звернення позивача до суду із даним позовом.
Крім того, зменшення відсотків річних та пені до 1 000,00 грн. є значним та не повною мірою узгоджується з приписами статті 551 ЦК України, статті 223 ГК України щодо врахування інтересів як боржника, так і кредитора при зменшенні судом розміру неустойки (штрафних санкцій).
Приймаючи до уваги наведені норми, беручи до уваги баланс інтересів сторін та враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання перед позивачем, не довів належними доказами виключних обставин для зменшення розміру неустойки, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання ДП "Завод "Електроважмаш" та звільнення його від відповідальності, передбаченої Законом та погодженої у Договорі.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частинами першою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якими визначено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог; якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи обґрунтованість заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ЛЕГ" позовних вимог, судовий збір в мінімальному розмірі, що визначений Законом України "Про судовий збір" - 2 270,00 грн. покладається судом на Державне підприємство "Завод "Електроважмаш", з вини якого виник спір, та підлягає стягненню на користь позивача у даній справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 2, 13, 15, 16, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 239, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЛЕГ" задовольнити частково.
Провадження у справі № 922/2028/21 в частині стягнення з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" суми основного боргу в розмірі 86 400,00 грн. - закрити.
Стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (місцезнаходження: 61089, місто Харків, проспект Московський, будинок 299; код ЄДРПОУ 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЛЕГ" (місцезнаходження: 61068, місто Харків, проспект Московський, будинок 179 Б; код ЄДРПОУ 14111810) пеню в розмірі 1 978,92 грн., 1% річних в розмірі 137,29 грн., та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" пені в розмірі 3 032,28 грн. - в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 ГПК України, з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, а також пункту 4 розділу X Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "28" липня 2021 р.
Суддя В.В. Рильова