про відмову в забезпеченні позову
28.07.2021 Справа № 920/755/21
м. Суми
Господарський суд Сумської області
у складі судді Резніченко О.Ю.,
розглянув заяву про забезпечення позову (вх. номер 2854 від 26.07.2021) Фермерського господарства «Пінчук» по справі
за позовом Фермерського господарства «Пінчук»
до відповідача - Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області,
про визнання права постійного користування земельною ділянкою та скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Суть питання, що вирішується ухвалою суду. Мотиви, з яких суд дійшов вищезазначеного висновку. Законодавство, що підлягає застосуванню.
Позивач 08.07.2021 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд: 1. визнати за позивачем право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 49,2 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області, згідно Державного акту на право постійного користування землею серія СМ00338 від 23.03.1995; 2. скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5920689200:01:002:0774, яка розташована на території Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області.
Ухвалою суду від 09.07.2021 було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання по справі.
В позовній заяві містилась заява про забезпечення позову. Ухвалою суду від 12.07.2021 було відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Заявник 26.07.2021 повторно звернувся до суду з заявою про забезпечення позову. Заява містить дві вимоги, які стосуються забезпечення позову.
Суд звертає увагу, що позивач в заяві фактично зазначає про незаконні дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень. Однак вказане не є предметом дослідження при розгляді даної заяви. Предметом дослідження при розгляді заяви є наявність чи відсутність обставин, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду по даній справі.
Отже, суд вважає за необхідне надати правову оцінку кожній з вимог.
По-перше, щодо заборони відповідачу здійснювати будь-які дії та приймати будь-які рішення.
Позивач просить суд заборони відповідачу здійснювати будь-які дії та приймати будь-які рішення щодо розпорядження, зміни цільового призначення зміни конфігурації, межі, складу угідь, здійснювати поділ чи об'єднання, передання у власність чи надання в користування, в тому числі продаж на земельних торгах (аукціоні) та інші дії, які можуть стати перешкодою для користування Фермерським господарством «Пінчук» земельною ділянкою площею 49,2 га на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія СМ 00338 від 23.03.1995, яка розташована на території Миколаївської селищної ради Сумського району (колишнього Білопільського району) Сумської області.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позивач зазначає, що п. 2 ст. 137 ГПК України передбачено такий спосіб забезпечення позову, як заборона відповідачеві вчиняти певні дії. Тому позивач і просить суд заборони відповідачу здійснювати будь-які дії та приймати будь-які рішення.
В ухвалі суду від 12.07.2021 суд вже висловлював правову позицію, що ГПК України не передбачає такого способу забезпечення позову як заборона суб'єкту владних повноважень приймати рішення, які він має право приймати на власний розсуд на підставі чинного законодавства України.
В той же час, позивач просить суд заборонити вчиняти відповідачу не конкретні рішення або дії, а будь-які, які можуть стати перешкодою, тобто абстрактні. Отже, заявником не обґрунтовано правомірності зазначеного заходу забезпечення позову та відповідність його приписам чинного законодавства. Тому суд відмовляє у задоволенні заяви в цій частині.
Предметом спору у справі № 920/755/21 є визнання за позивачем права постійного користування спірною земельною ділянкою, а тому твердження позивача, що він є належним постійним користувачем земельною ділянкою є такими, що не встановлено судом за допомогою належних та допустимих доказів та у відповідності до належної правової процедури.
Крім того, суд не погоджується з доводами позивача, що позивач має право постійного користування земельною ділянкою (згідно з судовою практикою), а відповідач ігнорує права відповідача, оскільки вказані факти, як вже зазначалось, і є предметом дослідження і підлягають встановлення при розгляді даної справи.
Щодо посилання позивача на постанову Верховного суду від 17.12.2019 у справі № 920/743/17.
У вказаній постанові йде мова про забезпечення позову - заборону ГУ Держгеокадастру у Сумській області приймати будь-які рішення по розпорядженню земельною ділянкою. На переконання суду, дана справа № 920/755/21 не є тотожною, оскільки в даній справі позивач просить суд заборонити приймати рішення саме селищній раді, а не Головному управлінню Держгеокадастру у Сумській області.
Кірм того, у справі № 920/743/17 із заявою про забезпечення позову звертався орендар земельної ділянки, який у судовому порядку просив визнати поновленим договір оренди цієї земельної ділянки. При цьому, заяву про забезпечення позову заявник обґрунтував тим, що під час розгляду справи в Верховному Суді відповідачем були здійснені дії для істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, а саме відповідачем було здійснено дії щодо поділу земельних ділянок, поновлення права оренди по яким досліджувалось в цій справі.
Предметом спору у справі № 920/755/21 є визнання за позивачем права постійного користування спірною земельною ділянкою, а тому твердження позивача, що він є належним постійним користувачем земельною ділянкою є такими, що не встановлено судом та у відповідності до належної правової процедури.
По-друге, щодо заборони державної реєстрації дії.
Позивач просить суд заборонити державну реєстрацію дій в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відносно земельних ділянок, розташованих на території Миколаївської селищної ради Сумського району (колишнього Білопільського району) Сумської області, які накладаються на земельну ділянку площею 49,2 га для ведення фермерського господарства згідно Державного акту на право постійного користування землею серія СМ 00338 від 23.03.1995, кадастрові номери яких починаються на цифри 5920689200:01:002.
Позивач зазначає, що п. 4 ч. 1 ст. 136 ГПК України передбачено право суду забезпечити позов шляхом забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання. Тому позивач просить суд заборонити державну реєстрацію дій.
Суд звертає увагу, що позивачем взагалі не зазначено якій конкретно іншій особі (крім відповідача) необхідно заборонити вчиняти реєстраційні дії. В той же час, забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії повинно бути спрямовано до конкретно визначеної особи.
Також, вказана вимога спрямована не безпосередньо щодо предмета спору. Позивач стверджує, що заборона стосується саме земельної ділянки, на яку позивач має право користування. Однак вимога спрямована позивачем на заборону будь-яких реєстраційних дій відносно інших земельних ділянок (конкретно не визначених, не зазначено конкретних кадастрових номерів тощо), хоча вони і можуть накладатись на спірну земельну ділянку.
Суд зазначає, що такі заходи забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії, мають на меті запобігти невиправданому порушенню прав та інтересів позивача, тобто, невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він і звернувся до суду.
Судом не встановлено (справа знаходиться на стадії підготовчого засідання), що позивач у справі на законних підставах користується спірною земельною ділянкою (вказане є предметом спору по даній справі), щодо якої, на думку позивача, приймаються рішення органу місцевого самоврядування.
Також, позивачу слід звернути увагу на те, що факт наявності у позивача права постійного користування земельною ділянкою підлягає встановленю судом у даній справі - є предметом даного позову, про що зазначено позивачем у позовній заяві, а заборона на вчинення реєстраційних дій в цілому щодо об'єкта нерухомого майна та заборона власнику (уповноваженій особі власника - територіальної громади) приймати рішення та здійснювати будь-які дії щодо земельних ділянок може призвести до істотних негативних наслідків, а саме - порушення прав та охоронюваних законом інтересів як власника земельної ділянки так і інших осіб.
З урахуванням загальних вимог, які передбачені статтями 73, 74 ГПК України, обов'язковим для заявника є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Судом встановлено, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою. Крім того, вказана вимога є неконкретизованою, а є умовною, що є недопустимим. Отже, враховуючи, що заява позивачем не обгрунтована, то суд відмовляє в її задоволенні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 136, 140, 234, 235 ГПК України, суд
1. В задоволенні заяви про забезпечення позову Фермерського господарства «Пінчук» стосовно Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області (вх. номер 2854 від 26.07.2021) - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
3. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. ст. 255-257 ГПК України.
Ухвала підписана суддею 28.07.2021.
Суддя О.Ю. Резніченко