28 липня 2021 року Справа № 915/1154/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши заяву Фермерського господарства «Кінбурн» (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, 242-в, код ЄДРПОУ 40190636; електронна адреса: universalyug1992@gmail.com)
про забезпечення позову до подання позовної заяви
особа, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову: Фермерське господарство «Брейн-Гул» (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, 242-в; код ЄДРПОУ 41753067)
особи, що можуть отримати статус учасника справи:
відповідач: Фермерське господарство «Брейн-Гул» (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, 242-в; код ЄДРПОУ 41753067)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
26.07.2021 Фермерське господарство «Кінбурн» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою вих.№23/07 від 22.07.2021, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:
1. Накладення арешту на урожай, який знаходиться на наступних земельних ділянках:
-земельній ділянці площею 11,877га з кадастровим номером 4820683400:01:000:0357 (право суборенди зареєстровано 18.01.2021 за номером 40217409, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22.01.2021 №241371956);
- земельній ділянці площею 12,6944га з кадастровим номером 4820683400:01:000:0358 (право суборенди зареєстровано 18.01.2021 за номером 40219099, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на майно про реєстрацію іншого речового права від 22.01.2021 №241387861);
- земельній ділянці площею 29,8438га з кадастровим номером 4820683400:01:000:0359 (право суборенди зареєстровано 18.01.2021 за номером 40218381, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22.01.2021 №241381165);
- земельній ділянці площею 25,2216 га з кадастровим номером 4820683400:01:000:0360 (право суборенди зареєстровано 18.01.2021 за номером 40218648, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права від 22.01.2021 №241383761);
- земельній ділянці площею 4,4643га з кадастровим номером 4820683400:01:000:0363 (право суборенди зареєстровано 18.01.2021 за номером 40217620, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22.01.2021 №241374104);
- земельній ділянці площею 38,8458га з кадастровим номером 4820683400:01:000:0424 (право суборенди зареєстровано 18.01.2021 за номером 40218012, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22.01.2021 №241378256);
2. Заборони фермерському господарству «Брейн-Гул» збирати урожай з:
- земельної ділянки площею 11,877га з кадастровим номером 4820683400:01:000:0357 (право суборенди зареєстровано 18.01.2021 за номером 40217409, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22.01.2021 №241371956);
- земельної ділянки площею 12,6944га з кадастровим номером 4820683400:01:000:0358 (право суборенди зареєстровано 18.01.2021 за номером 40219099, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на майно про реєстрацію іншого речового права від 22.01.2021 №241387861);
- земельної ділянки площею 29,8438га з кадастровим номером 4820683400:01:000:0359 (право суборенди зареєстровано 18.01.2021 за номером 40218381, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22.01.2021 №241381165);
- земельної ділянки площею 25,2216 га з кадастровим номером 4820683400:01:000:0360 (право суборенди зареєстровано 18.01.2021 за номером 40218648, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права від 22.01.2021 №241383761);
- земельної ділянки площею 4,4643га з кадастровим номером 4820683400:01:000:0363 (право суборенди зареєстровано 18.01.2021 за номером 40217620, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22.01.2021 №241374104);
- земельної ділянки площею 38,8458га з кадастровим номером 4820683400:01:000:0424 (право суборенди зареєстровано 18.01.2021 за номером 40218012, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22.01.2021 №241378256).
Заява обгрунтована тим, що заявник має намір звернутися до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Фермерського господарства «Брейн-Гул» про визнання права власності на урожай та усунення перешкод у користуванні земельними ділянками на території Мар'ївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області з кадастровими номерами: 4820683400:01:000:0357, 4820683400:01:000:0358, 4820683400:01:000:0359, 4820683400:01:000:0360, 4820683400:01:000:0363, 4820683400:01:000:0424.
Зазначає, що вказані земельні ділянки перебувають у користуванні позивача на підставі договорів суборенди земельних ділянок:
- №357/1 суборенди земельної ділянки площею 11,877 га з кадастровим номером 4820683400:01:000:0357;
- №358/1 суборенди земельної ділянки площею 12,6944 га з кадастровим номером 4820683400:01:000:0358;
- №359/1 суборенди земельної ділянки площею 29,8438 га з кадастровим номером 4820683400:01:000:0359;
- №360/1 суборенди земельної ділянки площею 25,2216 га з кадастровим номером 4820683400:01:000:0360;
- №363/1 - суборенди земельної ділянки площею 4,4643 га з кадастровим номером 4820683400:01:000:0363;
- №424/1 суборенди земельної ділянки площею 38,8458 га з кадастровим номером 4820683400:01:000:0424.
Разом з тим, до заяви договори суборенди земельних ділянок не надані.
В заяві зазначає, що 09 липня 2021 року відповідач розпочав збирання належного позивачу врожаю з вищевказаних земельних ділянок, при цьому жодних доказів в обгрунтування до заяви не надав. Вказує, що з метою забезпечення збереження врожаю, позивач був змушений укласти 09.07.2021 договір з надання охоронних послуг, доказів до заяви не надано.
В обгрунтування необхідності забезпечення позову зазначає, що протягом часу розгляду даної справи судом, відповідач та інші особи матимуть можливість здійснити збирання урожаю на вищевказаних земельних ділянках, внаслідок чого, виконання судового рішення по справі буде ускладненим, та унеможливить ефективний спосіб захисту прав позивача.
Розглянувши зазначену заяву, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Необхідною умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача (відповідачів) на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Таким чином, в ухвалі про вжиття заходів до забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі N 381/4019/18.
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обгрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.01.2019 у справі N 902/483/18.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі N 753/22860/17.
За правилами ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У відповідності з ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України).
За умовами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на положення статей 13, 73, 74, 79, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Фермерське господарство «Кінбурн» обгрунтовуючи заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, послалося на те, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 4820683400:01:000:0357, 4820683400:01:000:0358, 4820683400:01:000:0359, 4820683400:01:000:0360, 4820683400:01:000:0363, 4820683400:01:000:0424 перебувають у користуванні позивача на підставі договорів суборенди земельних ділянок, проте ФГ «Брейн-Гул» 09 липня 2021 року розпочав збирання належного позивачу врожаю з вищевказаних земельних ділянок. Заявником зазначено, що відповідач та інші особи матимуть можливість здійснити збирання урожаю на земельних ділянках, внаслідок чого, виконання судового рішення по справі буде ускладненим, та унеможливить ефективний спосіб захисту прав позивача.
Отже, наведене вище, на думку заявника, свідчить про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви у спосіб, викладений у відповідній заяві.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Заявником не надано доказів на підтвердження вчинення Фермерським господарством «Брейн-Гул» дій, спрямованих на збирання врожаю з вказаних земельних ділянок та доказів перебування спірних земельних ділянок в суборенді у позивача. А відтак самі лише твердження позивача про наявність обставин, які можуть ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача без надання відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, поданої до подання позовної заяви.
Таким чином, з огляду на недоведеність належними та допустимими доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певних видів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову, щодо яких заявник звернувся із заявою.
Керуючись ст. ст. 136-137, 140, 232-235 ГПК України, - суддя
1. У задоволенні заяви вих. №23/07 від 22.07.2021 Фермерського господарства «Кінбурн» про забезпечення позову відмовити.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Н.О. Семенчук