28.07.2021 Справа№ 914/1618/21
За позовом: Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, м. Харків,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістік”, м. Львів,
про: стягнення коштів в сумі 466 803,22, з яких: 356749,08 грн основного боргу, 17065,31 грн пені, 72063,30 грн штрафу, 17055,05 грн - інфляційні витрати, 3870,48 - 3 % річних,
Суддя Н.Є. Березяк
Представники сторін не викликались (не повідомлялись)
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістік” про стягнення коштів в сумі 466803,22, з яких: 356749,08 грн основного боргу, 17065,31 грн пені, 72063,30 грн штрафу, 17055,05 грн - інфляційні витрати, 3870,48 - 3 % річних.
Ухвалою суду від 15.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.08.21.
На адресу суду, 27.07.2021 (вх. №3070/21) від позивача надійшла заява про забезпечення позову від 23.07.2021, в якій просить: вжити заходи забезпечення позову у справі № 914/1618/21 шляхом накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» в межах ціни позову.
Подана заява обґрунтована тим, що 28.09.2020 за результатами проведення процедури закупівлі, між позивачем (замовник) та ТОВ “Кондор Логістик” (відповідач, постачальник) укладено договір про закупівлю №173, відповідно до пункту 1.1. якого відповідач зобов'язався поставити позивачу товар - Бензин А-95, шляхом передачі талонів та/або скретч-карток, а позивач зобов'язувався прийняти і оплатити такий товар.
Відповідно до видаткових накладних №81020/3 від 08.10.2020, №231020/3 від 23.10.2020, №201120/2 від 24.11.2020, №2212220/3 від 22.11.2020 відповідач передав позивачу талони у загальній кількості на 25000 (п'ять тисяч) літрів Бензину А-95 на загальну суму 486000,00 грн., які позивачем оплачено у повному обсязі згідно з платіжними дорученнями №821 від 15.10.2020, №877 від 28.10.2020, №1164 від 28.12.2020, №1039 від 30.12.2020 та № 1222 від 29.12.2020.
Як стверджує позивач, за період з жовтня по грудень 2020 використано 6648,71 л на загальну суму 129250,92 грн. Вартість недопоставленого товару становить 356749,08 грн.
З огляду на ті обставини, що відповідач в порушення умов договору не виконує своїх зобов'язань за договором №173 від 28.09.2020, оплата по якому здійснена за рахунок коштів державного бюджету, заявник просить вжити заходи забезпечення позову.
Таким чином, враховуючи явні ознаки фінансової нестабільності відповідача, на думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист порушених прав позивача, за захистом яких він звертається до суду.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні. Роблячи такий висновок, суд виходив з наступного.
Згідно ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.1. ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
В силу приписів, викладених в п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №16 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16).
Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Предметом спору у справі № 914/1618/21 є стягнення заборгованості за договором про закупівлю №173 від 28.09.2020, укладеним між Головним управлінням Держпродспоживслужби в Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик”.
З урахуванням предмету позову у даній справі, звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, позивач мав довести на підставі належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, що майно (грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення в результаті об'єктивних (відсутність грошових коштів для виконання зобов'язань за спірним договором, незадовільний фінансовий стан, наявність невиконаних безспірних зобов'язань, відкритих виконавчих проваджень щодо відповідача тощо) або суб'єктивних (вчинення відповідачем умисних дій, направлених на приховування або відчуження майна або вчинення інших дій з метою уникнення відповідальності за спірним договором або перешкоджання законному стягненню зазначеної заборгованості) причин.
Суд не погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для забезпечення позову у зв'язку із простроченням виконання відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю №173 від 28.09.2020, оскільки такі обставини є безпосередньо предметом позову у даній справі, а факт прострочення чи ухилення відповідача від виконання зобов'язань не є встановленим та підлягає доведенню під час вирішення справи по суті і сам по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
Позивачем в заяві про забезпечення позову не наведено жодних обставин, які б слугували підставою вжиття заходів забезпечення позову окрім посилання на те, що вартість товару сплачена за рахунок бюджетних коштів, не доведені позивачем належними та допустимими доказами, як і не обґрунтовано тієї обставини, що відповідачем вчинено або вчиняються дії з метою ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, зокрема, що ним вчиняються дії, спрямовані на стійке зменшення обігових коштів, зменшення ліквідності основних засобів, припинення основної господарської діяльності, тощо.
Суд, вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на розмір заявленого у позовній заяві боргу.
Сам факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем не є єдиною та достатньою підставою для вжиття судом заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти.
Принцип змагальності, закріплений у статті 2 ГПК України, встановлює право відповідача заперечити проти наявності боргу з широкого кола підстав. При цьому відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом безпідставного арешту грошових коштів у значному розмірі.
За таких обставин суд дійшов висновку, що саме лише посилання на значний розмір заборгованості відповідача перед позивачем не є належною підставою для накладення арешту на грошові кошти відповідача.
Аналогічної позиції дотримується також Верховний Суд, зокрема, у постанові від 14.02.2019 у справі № 902/271/18.
Згідно зі статтями 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні та заявником суду не надані докази того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Головному управлінню Держпродспоживслужби в Харківській області у задоволенні заяви про забезпечення позову від 23.07.2021 №10.0-598НС-21 (вх.№3070/21 від 27.07.2021).
2. Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 28.07.2021.
Суддя Н.Є. Березяк