79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.07.2021 справа № 914/1565/21
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько - сірійського підприємства «М - Денталь», м.Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕ», м.Львів
про: стягнення 2 048 461, 00 грн.
Суддя Синчук М.М.
За участю секретаря судового засідання
Кравчук І.В.
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько - сірійського підприємства «М - Денталь» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕ» про стягнення 2 048 461, 00 грн.
Ухвалою суду від 07.06.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №914/1565/21. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 05.07.2021 р.
Ухвалою суду від 05.07.2021 р. постановлено закрити підготовче провадження у справі №914/1565/21; розгляд справи №914/1565/21 по суті призначити на 26.07.2021р.
У судове засідання 26.07.2021р. представник позивача не з'явився.
У судове засідання 26.07.2021р. представник відповідача не з'явився.
У судовому засіданні 26.07.2021р. судом здійснено розгляд справи по суті за відсутності представників учасників справи.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем зобов'язань з оплати вартості наданих згідно Договору № 3 від 01.01.2016 року послуг у сумі 2 048 461, 00 грн.
Аргументи відповідача.
Відповідач проти позовних вимог не заперечив. Подав до суду заяву про застосування строку позовної давності (вх.№15777/21 від 05.07.2021).
Обставини, встановлені судом.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інспе» (далі - Замовник, Відповідач) і Товариством з обмеженою відповідальністю спільне українсько-сірійське підприємство «М-Денталь» (далі - Виконавець, Позивач) 01 січня 2016 року було укладено Договір про виконання робіт, надання послуг № 3 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконувати роботи у відповідності до умов Даного Договору визначені в п. 2.1, а Замовник зобов'язується приймати виконані роботи та оплачувати їх вартість.
Замовник зобов'язаний, серед іншого, приймати та оплачувати виконані Виконавцем роботи згідно умов цього Договору (3.1. Договору).
Розмір винагороди зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг, виконаних робіт (п. 4. 2. Договору) .
Відповідно до розділу 5 Договору, оплата за надані Виконавцем послуги здійснюється Замовником на підставі наданих Виконавцем актів приймання-здачі робіт, які підписуються уповноваженими представниками Сторін. Винагорода Виконавцю оплачується шляхом перерахування на банківський рахунок Виконавця.
В матеріалах справи містяться підписані Сторонами наступні Акти приймання-передачі виконаних робіт, наданих послуг: № 1 від 30.04.2017 року - на суму 276 645,00 гривень; № 2 від 31 .05.2017 року - на суму 266 603,00 гривень; № 3 від 30.06.2017 року - на суму 297 314,00 гривень; № 4 від 31 .07.2017 року - на суму 108 125,57 гривень; №5 від 31 .08.2017 року - на суму 64 205,00 гривень; № 6 від 01.10.2017 року - на суму 137 671,30 гривень; № 7 від 31.10.2017 року - на суму 115 075,00 гривень; № 8 від 30.11.2017 року - на суму 165 124,88 гривень; № 9 від 31.12.2017 року- на суму 286 822,06 гривень; № 1 від 31.01.2018 року - на суму 154 671,80 гривень; № 2 від 28.02.2018 року - на суму 176 203,40 гривень.
Позивач звертався до Відповідача з претензією вих.№ 107/20 від 07.12.2020 добровільно виконати зобов'язання з оплати заборгованості у сумі 2 048 461, 00 грн протягом 30 днів з моменту отримання цієї Претензії.
На претензії міститься відмітка «отримано 08.12.2020» та підпис.
ОЦІНКА СУДУ.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За приписами положень ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Положеннями ч. 1 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Приписами ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, та не заперечується сторонами у справі, зокрема відповідачем, на виконання умов Договору № від 01.01.2016, Позивачем надано Відповідачу послуги (виконано роботу) на загальну суму 2 048 461, 00 грн., які є не оплаченими на момент розгляду справи судом.
У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зважаючи на вищевикладене, обов'язок Відповідача з оплати наданих згідно Договору послуг (виконаних робіт) є невиконаним, а позовні вимоги обґрунтованими.
Разом з тим, Відповідачем подано до суду заяву про застосування строку позовної давності (вх.№15777/21 від 05.07.2021), яка є предметом оцінки суду.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Відповідно до п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Початок перебігу позовної давності врегульовано у статті 261 ЦК України. Так, відповідно до ч.1 вказаної статті, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частиною 5 встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Проаналізувавши умови Договору, укладеного сторонами у співвідношенні з фактичними обставинами справи, суд погоджується з доводами Відповідача про те, що позов про стягнення заборгованості за виконані роботи згідно актів приймання-передачі виконаних робіт: № 1 від 30.04.2017 року- на суму 276 645,00 гривень; № 2 від 31 .05.2017 року- на суму 266 603,00 гривень; № 3 від 30.06.2017 року- на суму 297 314,00 гривень; № 4 від 31 .07.2017 року- на суму 108 125,57 гривень; № 5 від 31 .08.2017 року - на суму 64 205,00 гривень; № 6 від 01 .10.2017 року- на суму 137 671,30 гривень; № 7 від 31 .10.2017 року- на суму 115 075,00 гривень; № 8 від 30.11.2017 року - на суму 165 124,88 гривень; № 9 від 31 .12.2017 року- на суму 286 822,06 гривень; №1 від 31.01.2018 року- на суму 154 671 ,80 гривень; № 2 від 28.02.2018 року- на суму 176 203,40 гривень подано з пропуском трирічного терміну позовної давності.
Відтак, оскільки Позивачем пропущено трирічних строк, у межах якого останній міг звернутися до суду з вимогою про захист свого права (позов зареєстровано 03.06.2021), суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено 28.07.2021.
Суддя М.М. Синчук