вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"30" червня 2021 р. м. Київ Справа № 911/731/21
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Ступаченко С.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом
Обухівського водопровідно-каналізаційного підприємства (08703, Київська обл., місто Обухів(пн), вулиця Київська, будинок 130 В, код 25690247)
до
товариства з обмеженоювідповідальністю «Енерджі 365» (01001, містоКиїв, вулицяВолодимирська, будинок 18/2, квартира 12, код 41447959)
про стягнення 152135,25 гривень, зобов'язати виконати умови договору та надати документи
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
12.03.2021 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Обухівського водопровідно-каналізаційного підприємства(далі по тексту - КП «Обухівводоканал»/позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі 365» (далі по тексту - ТОВ «Енерджі 365»/відповідач), в якій позивач просить суд (з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви):
- зобов'язати відповідача виконати умови укладеного договору, а саме: відповідно до п. п. 2.1., 2.3., 5.4., 7.2. договору, п. 2 додатку № 2 до договору підготувати рахунок на оплату електричної енергії та акт приймання-передачі електричної енергії за січень 2021 року з ціною 1,698564 гривень за 1кВт*год. (із якої вартість електричної енергії, як товару в структурі ціни за одиницю електричної енергії з вартістю послуг постачальника, пов'язаних із постачанням електричної енергії становить 1,12154 гривень за 1 кВт*год.; вартість регульованого тарифу за 1 кВт*год. становить 0,29393 грн; ПДВ складає 0,283094) за спожиту електричну енергію за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 в обсязі 323392 кВт*год. із загальною вартістю до оплати у розмірі 549302,01 гривень;
- зобов'язати відповідача відповідно до п. 5.7. договору у рахунку про оплату електричної енергії та акті приймання-передачі електричної енергії за січень 2021 року чітко зазначити інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів;
- зобов'язати відповідача відповідно до п. 13.7. договору надіслати оригінали рахунку на оплату електричної енергії та акт приймання-передачі електричної енергії за січень 2021 року у письмовій формі з відбитком печатки відповідача у кількості два екземпляри (один для споживача інший для постачальника), направивши позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу: 08703, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 130 В, та направити додатково на електронну адресу позивача у pdf-форматі відсканований оригінал рахунку на оплату електричної енергії та акта приймання-передачі електричної енергії за січень 2021 року з відбитком печатки відповідача (у кольоровому вигляді): voda_obuhov@ukr.net;
- стягнути з відповідача надмірно сплачені позивачем грошові кошти у розмірі 152135,25 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що визначена відповідачем у акті та рахунку на оплату за січень 2021 року ціна за електричну енергію є необґрунтованою та не відповідає умовам укладеного договору, оскільки договором вартість електричної енергії, як товару в структурі ціни за одиницю електричної енергії, що включає вартість послуг постачальника, пов'язаних із постачанням електричної енергії без урахування ПДВ та без урахування регульованих тарифів встановлено у меншому розмірі, ніж зазначено у сформованих відповідачем акті та рахунку на оплату.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/731/21 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12.05.2021.
На адресу суду 23.04.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти пред'явлених позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості та безпідставності.
11.05.2021 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив із запереченнями проти доводів відповідача наведених у відзиві.
Розглянувши подану відповідь на відзив, суд дійшов висновку про залишення її без розгляду з наступних мотивів.
Згідно ч. 2 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України відповідь на відзив підписується позивачем або його представником.
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення визначені статтею 170 Господарського процесуального кодексу України.
Так, частинами 2, 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Частинами 1, 2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою суду від 01.04.2021 ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, тобто справа № 911/731/21 не віднесена до категорії малозначної.
При цьому, як вбачається відповідь на відзив підписана представником за довіреністю - провідним юрисконсультом Лісовою В.С., проте, позивачем не надано доказів того, що вказана особа має право на зайняття адвокатською діяльністю або наділена повноваженнями на самопредставництво у розумінні частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що відповідь на відзив підлягає залишенню судом без розгляду.
Ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, від 12.05.2021 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 02.06.2021.
У зв'язку із перебуванням судді Колесника Р.М. 02.06.2021 у щорічній відпустці розгляд справи призначений на цю дату не відбувся, тому ухвалою суду від 03.06.2021 судове засідання призначено на 30.06.2021.
До суду 15.06.2021 та 17.06.2021 від позивача та відповідача надійшли клопотання, в яких останні просять суд розгляд справи призначений на 30.06.2021 здійснювати без участі представників за наявними у справі матеріалами.
В судове засідання 30.06.2021 представники сторін не з'явились.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
В межах процедури державної закупівлі КП «Обухівводоканал» (споживач) та ТОВ «Енерджі 365» 25.11.2020 укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 141 (далі - договір), за умовами п. 2.2. якого за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Інформація про об'єкти споживача, постачання електричної енергії на потреби яких здійснюється на умовах цього договору, та точки комерційного обліку, в яких відбувається зміна власника електричної енергії, наведена в додатку № 1 до цього договору.
Згідно п. 3.1. договору постачання електричної енергії споживачу на умовах договору починається з 01.01.2021.
Постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього договору (п. 3.3. договору).
Пунктами 5.1., 5.2. договору встановлено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника, яка є додатком № 2 до цього договору.
Відповідно до п. 5.4. договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
Згідно п. 5.13. договору комерційна пропозиція, яка є додатком № 2 до цього договору, містить, серед іншого, ціну (тариф) електричної енергії та/або спосіб визначення ціни електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи), або порядок визначення ціни.
Відповідно до п. 6.1. договору споживач має право, зокрема обирати спосіб визначення ціни за постачання електричної енергії на умовах, зазначених у комерційній пропозиції, обраній споживачем (пп. 1).
Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (пп. 1 п. 6.2. договору).
Відповідно до п. 7.1. договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію.
Пунктом 13.9. договору встановлено, що істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача (пп. 13.9.1.); збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (пп. 13.9.2.). Збільшення ціни згідно цього пункту здійснюється на наступних умовах: зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України». Таким документальним підтвердженням є офіційні дані про ціну електричної енергії на ринку «на добу на перед» (далі - РДН), які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні «ОЕС України» та оприлюднені на офіційному веб-сайті ДП «Оператор ринку» за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України «Про ринок електричної енергії». У якості документального підтвердження даних, передбачених цим підпунктом, сторонами визначаються наступні документи: - або завірені належним чином копії звітів про результати роботи РДН та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП «Оператор ринку» https://www.oree.com.ua; - або довідки Торгово-промислової палати України (або Української регіональної торгово-промислової палати), - або ДП «Держзовнішінформ», - або Українського органу державної статистики тощо (пп. 13.9.2.1.).
Споживач ознайомившись з умовами Комерційної пропозиції постачальника приєднався до її умов, шляхом підписання 25.11.2020 заяви-приєднання до договору про постачання. Згідно вказаної заяви-приєднання датою початку постачання електричної енергії визначено 01.01.2021.
Пунктом 2 Комерційної пропозиції (додаток № 2 до договору) визначено наступне.
Ціна: вартість електричної енергії як товару в структурі ціни за одиницю електричної енергії на день укладення договору, що включає вартість послуг постачальника, пов'язаних з постачанням електричної енергії, без урахування регульованих тарифів і ПДВ складає 1,12154 грн/кВт*год.
Фактична ціна електричної енергії за 1 кВт*год. (грн/кВт*год. з урахуванням ПДВ) вираховується за наступною формулою: Цф = (Цзак + Трег + П)*1,2
де,
Цзак - фактична закупівельна ціна електричної енергії для Споживача на Ринку на добу наперед, та або Внутрішньодобовому ринку, та/або Ринку двосторонніх договорів з урахуванням податків, зборів та платежів, що передбачені чинним законодавством України та які постачальник сплачує при закупівлі електричної енергії, грн/кВт*год. без ПДВ;
Трег - тариф на послуги з передачі електричної енергії, встановлений НКРЕКП на відповідний розрахунковий період, грн/кВт*год., без ПДВ;
П - тариф на послуги постачальника електричної енергії, який становить 0,03 грн/кВт*год., без ПДВ та є незмінним протягом всього строку дії договору.
Згідно підписаного сторонами додатку № 3 до договору, сторони узгодили обсяги очікуваного щомісячного споживання електричної енергії (потужності) на 2021 рік для споживача, який загалом становить 5020000 кВт/год.
Відповідно до Акту прийому-передачі від 31.01.2021 № 189 за січень 2021 року, кількість спожитої електроенергії споживачем становить 323392 кВт/год., ціна за одиницю без ПДВ 1,8075 гривень, сума без ПДВ 584531,04 гривень, загальна вартість електричної енергії за цим актом з ПДВ 701434,25 гривень.
Відповідно до Акту прийому-передачі від 31.01.2021 № 189 за січень 2021 року, кількість спожитої електроенергії споживачем становить 323392 кВт/год., ціна за одиницю без ПДВ 1,7875 гривень, сума без ПДВ 578063,20 гривень, загальна вартість електричної енергії за цим актом з ПДВ 693675,84 гривень.
У вказаних актах наявна примітка, що з урахуванням послуг з передачі електричної енергії згідно постанови НКРЕКП № 2353 від 09.12.2020 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ «НЕК «Укренерго» на 2021 рік» (вартість передачі електричної енергії становить 0,29393 грн/кВт*год.
До вказаних вище актів сформовано два рахунки на оплату від 08.02.2021 № 475 на відповідні суми.
Згідно листа від 15.02.2021 № 43 споживач звернувся до постачальника із вимогою про надання обґрунтування ціни електричної енергії, поставленої ТОВ «Енерджі 365» для КП «Обухівводоканал» за період з 01.01.2021 до 31.01.2021 згідно договору № 141 від 25.11.2020.
Згідно платіжного доручення від 17.02.2021 № 582 позивачем на користь відповідача перераховано 549302 гривень, в якості оплати за електроенергію згідно договору на підставі рахунка № 475 від 08.02.2021.
18.02.2021 споживач звернувся до постачальника із вимогою № 47, в якій просив останнього надати споживачу рахунок та Акт для оплати з ціною відповідно то умов договору. Споживач обґрунтував таку вимогу тим, що відповідно до пункту 2 додатку № 2 до договору про постачання електричної енергії № 141 від 25.11.2020 вартість електричної енергії, як товару в структурі ціни за одиницю електричної енергії, що включає вартість послуг Постачальника, пов'язаних із постачанням електричної енергії без урахування ПДВ та без урахування регульованих тарифів, становить 1,12154 грн за 1 кВт*год., однак, споживачем 10.02.2021 отримано Акт прийому-передачі електроенергії № 189 від 31.01.2021 та Рахунок на оплату № 475 від 08.02.2021, в яких зазначено, що ціна за 1 кВт*год. становить 2,169 грн. (у тому числі ПДВ 0,3615 грн та тариф на послуги з передачі електричної енергії 0,29393 грн), а вартість електричної енергії, як товару в структурі ціни за одиницю електричної енергії, що включає вартість послуг постачальника, пов'язаних із постачанням електричної енергії без урахування ПДВ та без урахування регульованих тарифів, становить 1,5135 грн за 1 кВт*год.
Отже, як вказував позивач у цій вимозі, вартість електричної енергії, як товару в структурі ціни за одиницю електричної енергії, що включає вартість послуг постачальника, пов'язаних із постачанням електричної енергії без урахування ПДВ та без урахування регульованих тарифів, що заявлена постачальником у акті та рахунку не відповідає умовам договору.
ТОВ «Енерджі 365» надіслало КП «Обухівводоканал» повідомлення від 25.02.2021 № 8424, в якому вказувало, що за споживачем станом на 25.02.2021 рахується заборгованість за договором про постачання електричної енергії споживачу № 141 від 25.11.2021 у розмірі 152135,25 гривень з ПДВ (заборгованість за спожиту електроенергію у січні 2021 року), у зв'язку з чим у випадку не проведення оплати зазначеної суми до 11.03.2021, то відповідно до п. 7.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії та розділу 8 договору, постачання електричної енергії на об'єкти підприємства буде припинено з 15.03.2021.
У відповідності до платіжного доручення від 10.03.2021 № 250 позивач на користь відповідача перерахував грошові кошти у розмірі 152135,25 гривень із призначенням платежу - доплата за електроенергію за договором № 141 від 25.11.2020, рах. № 475 від 08.02.2021 та акту прийому-передачі за січень 2021 року.
Позивач вважаючи, що ним було оплачено вартість спожитої у січні 2021 року електричної енергії у розмірі більшому, ніж передбачено умовами договору, звернувся до суду із розглядуваним позовом із вимогою про стягнення з відповідача 152135,25 гривень як надмірно сплачених грошових коштів та зобов'язати відповідача вчинити певні дії.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що вартість електричної енергії, як товару в структурі ціни за одиницю електричної енергії, що включає вартість послуг постачальника, пов'язаних із постачанням електричної енергії без урахування ПДВ та без урахування регульованих тарифів, що заявлена постачальником у Акті та рахунку, не відповідає умовам договору, що є порушенням відповідачем умов договору. Адже, як вказує позивач, за умовами договору вартість електричної енергії, як товару в структурі ціни за одиницю електричної енергії, що включає вартість послуг постачальника, пов'язаних із постачанням електричної енергії без урахування ПДВ та без урахування регульованих тарифів за 1 кВт*год. має становити 1,12154 гривень, проте у акті та рахунку визначено 1,5135 гривень, вартість регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії за 1 кВт*год., без ПДВ відповідно до постанови НКРЕКП № 2353 від 09.12.2020 має становити 0,29393 гривень, як і зазначено у рахунку та акті, ПДВ має становити 0,283094 гривень, а у акті та рахунку визначено 0,3615, обсяг спожитої позивачем електроенергії з 01.01.2021 по 31.01.2021 становить 323392 кВт*год., тож загальна сума, що підлягає сплаті, на думку позивача, має становити 549302,01 гривень.
Позивач посилаючись на умови договору, якими зокрема урегульовано порядок повідомлення постачальником споживача щодо збільшення ціни за одиницю товару, зазначає, що від відповідача не надходило жодних листів щодо зміни ціни за електричну енергію, поставлену у січні 2021 року, а ціна, зазначена в Акті та Рахунку документально не підтверджена та не відповідає ціні, визначеній договором, яка є значно вищою, ніж договірна. Такі дії відповідача, на переконання позивача, порушують умови договору. Та з огляду на те, що відповідач при розрахунку вартості електричної енергії недотримався умов договору при розрахунку вартості електричної енергії, позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити оформлення акту прийому-передачі електричної енергії та рахунку на оплату саме на суму 549302,01 гривень.
Відповідач заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог у відзиві на позов зазначив, що під час підписання сторонами Комерційної пропозиції, сторони домовились, що ціна електричної енергії є орієнтовною, а не фактичною. При цьому, відповідач вказує, що вартість електричної енергії, як товару в структурі ціни за одиницю електричної енергії, що включає вартість послуг постачальника, пов'язаних із постачанням електричної енергії, з урахуванням регульованих тарифів, без урахування ПДВ станом на день укладення договору визначалась шляхом ділення ціни договору на заявлений обсяг споживання електричної енергії споживачем, а саме 6986166,66 (вартість) /5020000 (обсяг) = 1,391666665 (ціна за 1 кВт*год., без ПДВ).
Відповідач заперечуючи проти доводів позивача щодо збільшення ціни за одиницю товару відповідачем, вказує, що ним не змінювалось будь-яких умов договору.
Також, за доводами відповідача, вимоги позивача про зобов'язання відповідача вчинити певні дії є необґрунтованими, адже позивачем не наведено яким чином такі вимоги можуть відновити порушені права позивача, якщо порушення таких прав мало місце.
До того ж, відповідач вказує, що не отримував від позивача будь-яких заперечень або ж актів коригування стосовно інформації відображеної у акті за січень 2021 року.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно із ч. ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії» та регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ).
Пунктом 3.1.1. ПРРЕЕ постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами,
Згідно п. 3.2.1. ПРРЕЕ електропостачальник до укладення зі споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу має надати інформацію про істотні умови договору та про наявний вибір комерційних пропозицій.
Споживач перед укладенням договору про постачання електричної енергії споживачу має ознайомитись з умовами постачання електричної енергії, правами та обов'язками, обрати відповідну комерційну пропозицію та зазначити її у заяві-приєднані до умов договору. Обрана споживачем комерційна пропозиція є додатком до укладеного відповідним електропостачальником та споживачем договору.
Відповідно до п. 3.3.3. ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг формує ціну на універсальні послуги відповідно до затвердженої Регулятором методики (порядку) розрахунку ціни електричної енергії. Ціна (тариф) на послуги постачальника універсальних послуг визначається за результатами проведення конкурсу з визначення постачальника універсальних послуг.
Згідно п. 4.1. ПРРЕЕ розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.
Приписами ч. ч. 1, 2, 5, 6 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Для забезпечення постачання електричної енергії споживачам електропостачальники здійснюють купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на ринку "на добу наперед", внутрішньодобовому ринку і на балансуючому ринку, а також шляхом імпорту. Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
Згідно ч. 7 названої статті у договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема, ціна електричної енергії та послуг, що надаються.
Частиною 1 статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що електропостачальники мають право, серед іншого, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів. При цьому ч. 3 ст. 58 закону передбачено, що споживач зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Як слідує з матеріалів справи, спір у справі виник через існування у позивача суперечностей щодо вартості електричної енергії за 1 кВт*год. На переконання позивача за умовами договору вартість електричної енергії, як товару в структурі ціни за одиницю електричної енергії, що включає вартість послуг постачальника, пов'язаних із постачанням електричної енергії без урахування ПДВ та без урахування регульованих тарифів за 1 кВт*год. за розрахунковий період має становити 1,12154 гривень, проте всупереч наведеному акт та рахунок сформовані відповідачем на суму більшу, ніж передбачено договором.
Як вже встановлено судом вище, Комерційною пропозицією сторонами було погоджено істотні умови договору, зокрема щодо ціни електричної енергії.
Так, згідно умов Комерційної пропозиції фактична ціна електричної енергії за 1 кВт*год. (грн/кВт*год. з урахуванням ПДВ) вираховується за наступною формулою: Цф = (Цзак + Трег + П)*1,2 де,
Цзак - фактична закупівельна ціна електричної енергії для Споживача на Ринку на добу наперед, та або Внутрішньодобовому ринку, та/або Ринку двосторонніх договорів з урахуванням податків, зборів та платежів, що передбачені чинним законодавством України та які постачальник сплачує при закупівлі електричної енергії, грн/кВт*год. без ПДВ;
Трег - тариф на послуги з передачі електричної енергії, встановлений НКРЕКП на відповідний розрахунковий період, грн/кВт*год., без ПДВ;
П - тариф на послуги постачальника електричної енергії, який становить 0,03 грн/кВт*год., без ПДВ та є незмінним протягом всього строку дії договору.
Отже за умовами комерційної пропозиції сторонами в договорі погоджено лише спосіб визначення ціни електричної енергії як товару а саме: відповідно до умов комерційної пропозиції, водночас такі умови не містять посилань на конкретні постанови НКРЕКП, тариф згідно з якими підлягає застосуванню, або ціни у конкретному грошовому вигляді, а передбачено лише механізм визначення ціни на підставі переліку узгоджених сторонами показників. При цьому, остаточна вартість електричної енергії у розрахунковому періоді визначається за формулою, основною складовою якої є ціна за 1 кВт год. електричної енергії, придбаної постачальником на ринку на добу наперед, або внутрішньодобовому ринку, або Ринку двосторонніх договорів.
Як зазначив відповідач в перебігу розгляду справи при розрахунку вартості електричної енергії за січень 2021 року, ним взято до уваги погодинні середньозважені ціни купівлі-продажу електричної енергії на ринку на добу наперед, які опубліковані на веб-порталі ДП «Оператор Ринку».
Згідно ч. 5 ст. 67 Закону України «Про ринок електричної енергії» ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" визначається для кожного розрахункового періоду оператором ринку за принципом граничного ціноутворення на основі балансу сукупного попиту на електричну енергію та її сукупної пропозиції, а на внутрішньодобовому ринку - за принципом ціноутворення "по заявленій (пропонованій) ціні" відповідно до правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку. Ціни на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку є вільними (ринковими) цінами.
Разом із тим, судом встановлено, що відповідач включений до реєстру учасників ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, що підтверджується відомостями розміщеними на веб-порталі https://www.oree.com.ua/index.php/main/register.
За таких обставин, суд зазначає, що розрахунок вартості електричної енергії відповідачем здійснено у відповідності до умов договору, з урахуванням ціни на ринку на добу наперед та згідно формули визначення ціни на електричну енергію, яка наведена у підписаній між позивачем та відповідачем комерційній пропозиції. Та дослідивши правильність відповідачем розрахунку вартості електричної енергії, судом не встановлено помилок щодо застосування позивачем розміру тарифів, які були чинні на час проведення розрахунків.
Разом з тим, суд зазначає, що підписавши комерційну пропозицію сторони погодили механізм визначення ціни електричної енергії та позивач, тим самим, погодився на умови визначення ціни на електричну енергію за договором.
До того ж, ціна і обсяг продажу електроенергії регулюється державою, а саме Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), якою прийнято Постанову від 14.03.2018 № 308 «Про затвердження Правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, яка регулює ціну на ринку електроенергії, якою затверджено: додаток 5 «Порядок визначення ціни на електричну енергію та обсягів купівлі-продажу електричної енергії на ринку доба на перед»; додаток 6 «Порядок визначення ціни на електричну енергію та обсягів купівлі-продажу електричної енергії на внутрішньодобовий ринок», якими передбачається, що ціна на електричну енергію визначається по спеціальному алгоритму і залежить від кількості виробленої електроенергії, заявленого обсягу продажу і заявленого обсягу купівлі, і формується в залежності від погодинного навантаження і ціни в різні години (яка регулюється НКРЕКП) - і від цього формується середньозважена ціна за 1 кВт електроенергії, яка є різна в різні години, різні дні, в різні місяці, пори року і залежить від регулювання НКРЕКП.
Тобто, постачальник електричної енергії не впливає на Цзак - фактичну закупівельну ціну, а відповідно до положень Закону України «Про публічні закупівлі» позивач не може проводити закупівлю на регульовану складову ціни на електроенергію, оскільки ця складова регулюється державою і державним аукціоном.
Таким чином, оскільки ціни на електроенергію формуються регулятором, ринком «доба на перед» та внутрішньодобовим ринком, постачальник (відповідач) на закупівельну ціну не впливає, саме тому в комерційній пропозиції, що є додатком № 2 до договору про незмінність протягом всього строку дії договору зазначено лише щодо тарифу на послуги відповідача, що становлять 0,03 гривень/кВт*год.
З огляду на викладене, суд зазначає, що положеннями ст. 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.
При цьому, в силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, умови Комерційної пропозиції в контексті вимог статті 204 Цивільного кодексу України є правомірними, адже позивачем не надано доказів щодо визнання недійсними у встановленому законом порядку комерційної пропозиції або окремих її умов.
Таким чином доводи позивача про те, що вартість електричної енергії як товару в структурі ціни за одиницю електричної енергії, що включає вартість послуг постачальника, пов'язаних з постачанням електричної енергії, без урахування регульованих тарифів і ПДВ становить 1,12154 грн/кВт*год. є помилковими, адже така вартість визначалась саме станом на день укладення договору (25.11.2020) та подальше визначення фактичної ціни електричної енергії за 1 кВт*год. урегульовано умовами обраної позивачем комерційної пропозиції.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями статті 16 Цивільним кодексом України та статті 20 Господарського кодексу України.
Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об'єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.
Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Виходячи з приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту порушення його права з боку відповідача, а вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та ґрунтуються на помилковому тлумаченні умов договору, а тому задоволенню не підлягають.
Разом із тим, вимоги позивача про зобов'язання відповідача вчинити певні дії зводяться до встановлення судом протиправності визначення відповідачем вартості електричної енергії і відсутності у позивача обов'язку в оплаті електричної енергії в розмірі визначеному у акті за січень 2021 року, але як вже встановлено судом визначення вартості електричної енергії здійснювалось відповідачем у відповідності до умов договору, тому вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З урахуванням встановлених судом обставин, та оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, суд відносить на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Обухівського водопровідно-каналізаційного підприємства відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 28.07.2021.
Суддя Р.М. Колесник