ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.07.2021Справа № 910/7918/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілена Груп»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Ековід»
про стягнення 25 000, 00 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілена Груп» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Ековід» (далі-відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 25 000, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду № 23/07/20/МС1 від 23.07.2020.
Крім того, разом з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілена Груп» подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілена Груп» про забезпечення позову - відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.05.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: бульвар Лесі Українки, буд. 13, кв. 5, м. Київ, 01133, проте до суду повернувся поштовий конверт з ухвалою суду з відміткою: «відсутні».
Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, повязані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 24.05.2021 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
23.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СК-Ековід» (далі - підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілена Груп» (далі - замовник) укладено договір підряду № 23/07/20МС1, умовами якого передбачено, що підрядник зобов'язується на свій ризик, за завданням замовника виконати роботи з демонтажу старих/пошкоджених елементів фасадних склопакетів, переробки їх шляхом заміни світло прозорих конструкцій (далі - товар) та монтажу перероблених фасадних склопакетів і додаткових елементів (підвіконня, відливи, тощо) у приміщенні вказаному замовником (далі - роботи), а замовник бере на себе зобов'язання прийняти, оплатити товар та роботи відповідно до умов даного договору.
Кінцевим результатом за даним договором має бути засклене переробленими фасадними склопакетами приміщення замовника (п. 1.2. договору).
Пунктом 2.5. договору передбачено, що після отримання попередньої оплати (згідно п. 4.2. договору), підрядник зобов'язаний протягом 21 робочих днів виготовити/переробити товар передбачений додатком та виконати роботи з монтажу. Підрядник має право достроково виконати свої зобов'язання.
Відповідно до п. 3.5. договору, роботи вважаються прийнятими замовником з моменту підписання акту передачі-приймання виконаних робіт (далі - акт). Під час приймання виконаних робіт, замовник зобов'язаний перевірити відповідність обсягу робіт, правильність встановлення, справність вузлів та механізмів, якість виконання тощо.
Згідно п. 4.1. договору, загальна вартість даного договору (вартість товару та робіт) складає 31 700, 00 грн, в тому числі ПДВ 5283, 33 грн.
За умовам п. 4.2. договору, оплата за цим договором виконується поетапно:
4.2.1. Сума передоплати складає 25 000, 00 грн, в тому числі ПДВ 4 166, 67 грн.
4.2.2. Протягом 10-ти календарних днів з дати виконання робіт, замовник зобов'язаний виконати остаточний розрахунок.
Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2020 року, а в частині виконання грошових і товарних зобов'язань - до повного їх виконання (п. 9.1. договору).
Як зазначає позивач, останнім на виконання п. 4.2. договору було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «СК-Ековід» в якості попередньої оплати 25 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1753 від 06.08.2020 та банківською випискою.
Проте, відповідач не виконав передбачені договором роботи у строки, визначені п. 2.5. договору, а саме протягом 21 робочих днів після отримання попередньої оплати, станом на дату звернення до суду роботи не виконані.
Позивачем на адресу відповідача направлялись претензії № 05/11-1 від 05.11.2020, № 16/04-2 від 16.04.2021, в яких позивач просив відповідача повернути позивачу кошти сплачені у якості попередньої оплати за договором № 23/07/20/МС1 від 23.07.2020 у розмірі 25 000, 00 грн, проте на адресу позивача повернувся конверт з відтиском штемпеля поштового відділення з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Крім того, позивачем на адресу відповідача направлялися листи - повідомлення № 16/04-3 від 16.04.2021 про односторонню відмову від договору підряду № 23/07/20/МС1 від 23.07.2020 в порядку ст. 849 Цивільного кодексу України, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фісального чеку від 20.04.2020.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем передбачені договором роботи не виконані та, враховуючи відмову позивача від договору в односторонньому порядку відповідно до приписів ст. 849 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний повернути перераховані йому кошти у розмірі 25 000, 00 грн. (передоплати), як безпідставно набуте майно на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов договору перерахував відповідачеві 25 000, 00 грн., в якості попередньої оплати на виконання робіт, що підтверджується платіжним дорученням № 1753 від 06.08.2020.
Пунктом 2.5. договору передбачено, що після отримання попередньої оплати (згідно п. 4.2. договору), підрядник зобов'язаний протягом 21 робочих днів виготовити/переробити товар передбачений додатком та виконати роботи з монтажу. Підрядник має право дострокововиконати свої зобов'язання.
Судом встановлено, що відповідач передбачені договором роботи не виконав, доказів зворотного суду не надав.
Позивачем на адресу відповідача направлялись претензії № 05/11-1 від 05.11.2020, № 16/04-2 від 16.04.2021, в яких позивач просив відповідача повернути позивачу кошти сплачені у якості попередньої оплати за договором № 23/07/20/МС1 від 23.07.2020 у розмірі 25 000, 00 грн, проте на адресу позивача повернувся конверт з відтиском штемпеля поштового відділенням з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Крім того, позивачем на адресу відповідача направлявся лист - повідомлення № 16/04-3 від 16.04.2021 про односторонню відмову від договору підряду № 23/07/20/МС1 від 23.07.2020 в порядку ст. 849 Цивільного кодексу України, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фісального чеку від 20.04.2020.
Положеннями статті 615 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
Підстави для реалізації Замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено положеннями частин 2 - 4 статті 849, частини 2 статті 852, частиною 3 статті 858 Цивільного кодексу України.
Так, права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:
- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);
- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);
- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);
- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).
Правовий аналіз частин 2 - 4 статті 849 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.
Так, частинами 2, 3 вказаної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов, при цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.
Натомість частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов'язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.
При цьому в силу положень частин 1, 3 статті 615, частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України допускається одностороння відмова від зобов'язання частково або у повному обсязі, що призводить до зміни зобов'язання і воно припиняється у відповідній частині.
Відтак, позивач, як замовник скористався власним безумовним правом, передбаченим частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України, щодо розірвання договору підряду № 23/07/20/МС1 від 23.07.2020 в односторонньому порядку та звернувся до суду з позовною вимогою про повернення передоплати (авансу) по договору як безпідставно набутого майна з підстав, передбачених положеннями статті 1212 Цивільного кодексу України.
Положеннями частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.
Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі N 910/10156/17.
З огляду на викладене та враховуючи, що положення частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України не визначають умов повернення виконаного замовником по договору підряду, суд дійшов висновку, що відмова замовника від договору підряду відповідно до положень частини 4 вказаної статті, є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов'язанні) відповідно до вимог статті 1212 вказаного Кодексу.
Аналогічних правових висновків щодо застосування положень частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 14.06.2018 у справі № 912/2709/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17 та від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 25 000, 00 грн обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Щодо зазначення позивачем про стягнення з відповідача суми судових витрат у розмірі 1 135, 00 грн. за подання заяви про забезпечення позову, суд відзначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілена Груп» про забезпечення позову - відмовлено, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілена Груп» - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Ековід» (бульвар Лесі Українки, буд. 13, кв. 5, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код - 43607728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілена Груп» (вул. Петропавлівська, буд. 6, Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08130, ідентифікаційний код - 41931983) 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. - боргу та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Суддя С. О. Щербаков