ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.07.2021Справа № 910/2784/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерська мрія"
про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення
у справі № 910/2784/20
за позовом 1) ОСОБА_1
2) ОСОБА_2
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерська мрія"
про визнання недійсним рішення установчих зборів та скасування
державної реєстрації
За участю представників сторін:
від позивача-1 не з'явились
від позивача-2 не з'явились
від відповідача (заявника) Маляр С.А. (адвокат за ордером КС №897871 від 24.06.2021)
Господарським судом міста Києва розглядалася справа № 910/2784/20 за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач-1) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач-2) до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерська мрія" (далі - ОСББ "Печерська мрія", відповідач) про:
- визнання недійсними рішень установчих зборів ОСББ "Печерська мрія" за місцезнаходженням: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 32-В, 32-Г від 29.09.2017, оформлених протоколом 14.10.2017;
- скасування державної реєстрації юридичної особи - ОСББ "Печерська мрія" (ідентифікаційний код юридичної особи 41839086), дата запису: 28.12.2017, номер запису: 1 070 102 0000 072691 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У судовому засіданні 24.06.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення про відмову у задоволені позову, повний текст рішення складено 19.07.2021.
30.06.2021 через відділ діловодства суду надійшла заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерська мрія" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 79 705,34 грн (по 39 985,67 грн з кожного позивача) у суді апеляційної інстанції.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.07.2021 призначив судове засідання для ухвалення додаткового рішення у справі № 910/2784/20 на 13.07.2021.
13.07.2021 представник позивачів через відділ діловодства суду подав заперечення проти задоволення заяви відповідача про розподіл судових витрат, зазначаючи, що заявником не додано до заяви про розподіл судових витрат документального підтвердження витрат на правову допомогу та розрахунку таких витрат; надані докази не підтверджують понесення відповідачем витрат на правову допомогу в заявленому розмірі саме по справі № 910/2784/20; вказав, що повноваження представника відповідача підтверджені ордером КВ № 433668 від 26.03.2020, виданим на підставі договору про надання правової допомоги № 2303/20 від 23.02.2020, водночас до заяви про розподіл судових витрат додано інший правочин - договір № 2303/20 (д) від 23.03.2021 (дата виправлена на 23.03.2020). Також учасником справи надано заперечення щодо безпідставності включення заявником до вартості витрат на правову допомогу згідно з Актом про надання правової допомоги від 24.06.2021:
- послуг, що не передбачені п. 1.2 договору, а саме: вивчення матеріалів позовної заяви та опрацювання судової практики вартістю 12 000,00 грн, також послуг з формування документів, подача до суду та надсилання їх іншим учасникам справи вартістю 2000,00 грн, підготовка пояснень з питань формування документів, подача їх до суду та надсилання іншим учасникам справи вартістю 7000,00 грн;
- послуг з вивчення матеріалів відзиву та опрацювання судової практики вартістю 8000,00 грн, хоча відзив підготовлений відповідачем з визначенням вартості цієї послуги в сумі 15 000,00 грн;
- послуг з підготовки заперечень на відповідь на відзив, формування документів разом з додатками та подача до суду, надсилання документів іншим учасникам справи вартістю 7000,00 грн, у той час, як пересилання документів не є послугами правової допомоги;
- послуг з участі уповноваженого представника у судових засіданнях 26.05.2020, 23.06.2020, 30.06.2020, 07.07.200, 06.08.2020, 22.12.2020, 19.01.2020, 11.05.2021, 25.05.2021, 24.06.2021, загальною вартістю 26 705,34 грн з визначенням тривалості судових засідань, що не відповідає кількості часу, витраченого адвокатом при розгляді справи.
Посилаючись на вказані обставини, представник позивачів вказав про неспівмірність заявленого відповідачем розміру витрат на правову допомогу зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, що є підставою для зменшення розміру витрат; зауважив про перевищення розміру 79 705,34 грн витрат, вказаного у поданій заяві про їх розподіл, у порівнянні з розміром, визначеним відповідачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку - 54 000,00 грн.
У судовому засіданні 13.07.2021 представник відповідача вимоги заяви підтримав, подав клопотання про виправлення описки в прохальній частині поданої заяви про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення, в якому викладено пояснення про помилкове зазначення у заяві, що розподілу підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 79 705,34 грн (по 39 985,67 грн з кожного позивача), понесені у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у той час, як справа в апеляційному порядку не переглядалась, розподілу підлягають вказані витрати у зв'язку з розглядом справи саме у суді першої інстанції (технічна описка).
Представник позивачів проти задоволення заяви про розподіл судових витрат та прийняття клопотання представника відповідача про виправлення помилки в прохальній частині заяви заперечував.
Судом протокольною ухвалою оголошено перерву в розгляді заяви до 20.07.2021.
15.07.2021 представник позивачів через відділ діловодства суду подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідача на 79 705,34 грн та клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його перебуванням у щорічній відпустці.
20.07.2021 представник відповідача на доводи представника позивачів подав пояснення з окремих питань.
У засідання суду 20.07.2021 представник позивачів не з'явився, представник відповідача (заявника) вимоги заяви про розподіл судових витрат на ухвалення додаткового рішення просив задовольнити у повному обсязі.
Розглянувши клопотання представника позивачів про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на визначені процесуальні строки, реалізацію учасників справи на подання заперечень, клопотань, та те, що явку представників сторін судом не було визнано обов'язковою і заявником не вказано причини неможливості розгляду заяви та ухвалення рішення без його участі за наявними матеріалами.
Судом було проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.
Приймаючи додаткове рішення у справі № 910/2784/20, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно з ч. 2 ст. 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Частиною 3 ст. 221 ГПК України встановлено, що у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За змістом пункту 1 частини четвертої статті 129 ГПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи, - 54 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 у справі № 910/2784/20, повний текст якого складено 19.07.2021, вбачається, що судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених відповідачем, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відповідно до поданої заяви про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі відповідачем зазначено, що розмір фактично понесених витрат становить 79 705,34 грн, які він просить покласти на позивачів порівну по 39 852,67 грн.
Судом встановлено, що представники відповідача - Манойленко Н.В., Маляр С.А. є адвокатами, відомості щодо яких внесено до Єдиного реєстру адвокатів, повноваження підтверджено ордерами КВ № 433668 від 26.03.2020, КС № 897871 від 24.06.2021.
На підтвердження понесених ним судових витрат відповідач долучив до матеріалів справи:
- ордер КВ №433668 від 26.03.2020, виданий адвокату Манойленко Н.В. на представлення інтересів ОСББ "Печерська мрія" на підставі договору про надання правової допомоги № 2303/20 від 23.03.2020;
- копію свідоцтва №5312 від 28.09.2012 про право Манойленко Н.В. на заняття адвокатською діяльністю;
- копію договору про надання правничої (правової) допомоги №2303/20 (д) від 23.03.2020;
- копію Акту про надання правової допомоги від 24.06.2021 на суму 79 705,34 грн;
- копію додаткової угоди №1 від 19.07.2021 щодо Акту про надання правової допомоги від 24.06.2021;
- копії квитанцій до прибуткового касового ордеру №4 від 24.06.2021 на суму 45 000,00 грн та № 7 від 25.06.2021 на суму 34 705,34 грн;
- ордер серія КС №897871 від 24.06.2021, виданий адвокату Маляру С.А. на представлення інтересів ОСББ "Печерська мрія" на підставі договору про надання правової допомоги № 2605/21 від 26.05.2021;
- копію договору про надання правничої (правової) допомоги №2605/21 від 26.05.2021.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 «Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу III Книги п'ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Судом встановлено, що надана представником відповідача копія договору про надання правничої (правової) допомоги № 2303/20 (д) від 23.03.2020, як вірно зазначає представник позивачів, має виправлення в даті та зазначення в номері договору № 2303/20 літери «(д)», хоча ордер КВ № 433668 від 26.03.2020 виданий адвокату Манойленко Н.В. на підставі договору № 2303/20 від 23.03.2020.
Однак, наявність в документі помилки чи неточності у його оформленні, не є підставою для висновку про відсутність понесення заявником витрат на професійну правничу допомогу адвоката, якщо з матеріалів справи вбачаються обставини фактичного надання такої правової допомоги, позаяк певні недоліки в заповненні первинних документів носять виключно оціночний характер.
Враховуючи презумпцію правомірності правочину, надані пояснення представника відповідача про вказані виправлення та зазначення літери «(д)» з огляду на те, що цей правочин є дублікатом, та за відсутності подання до суду іншого договору з такими ж реквізитами, суд дійшов висновку про прийняття цього договору як належного доказу на підтвердження повноважень адвоката Манойленко Н.В. щодо представництва інтересів відповідача та понесення витрат на правову допомогу адвоката.
Відповідно до п. 4.1 договору про надання правової допомоги № 2303/20 (д) від 23.03.2020 (надалі - договір) передбачено, що на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару.
Згідно з п. 4.2 договору узгоджено, що розмір гонорару визначається з розрахунку: 1 година роботи адвоката - 1500,00 грн.
Клієнт сплачує виконавцю гонорар, розмір якого визначений у договорі або додатку до цього договору, шляхом банківського переказу на поточний рахунок або в касу виконавця (п. 4.4 договору).
За умовами п. 4.5 договору оплата гонорару здійснюється за послуги адвоката з підготовки документів та представництва інтересів в суді, або інші послуги, передбачені в договорі, не залежить від результатів вирішення спору, розгляду справи.
Відповідно до підписаного між відповідачем та адвокатом Манойленко Н.А. Акту про надання правової допомоги від 24.06.2021, виконавцем надано, а замовником прийнято послуги по договору про надання правової допомоги від 23.03.2020, всього вартістю 79 705,34 грн.
Судом встановлено, що позивач надані йому послуги за Актом від 24.06.2021 оплатив у касу ФОП Манойленко Н.В. відповідно до квитанцій до прибуткових касових ордерів № 4 від 24.06.2021 та № 7 від 25.06.2021, копії яких долучені до справи, у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на надання правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі 79 705,34 грн, судом враховано, що розмір гонорару визначено за погодженням адвоката з клієнтом шляхом погодинної ставки, послуги адвоката були реально надані відповідачу і це підтверджується матеріалами справи, також судом взято до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, заяв по суті спору, клопотань, їх значення для спору та те, що адвокатом Манойленко Н.В. здійснювалось представництво інтересів відповідача в Господарському суді міста Києва, про що свідчать наявні у матеріалах справи № 910/2784/20 протоколи судових засідань.
За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Надавши оцінку запереченням представника позивачів та клопотанню про зменшення заявлених витрат, яке за змістом також є фактично запереченнями, оскільки заявник просить зменшити витрати відповідача на правову допомогу адвоката з заявленої суми 79 705,34 на 79 705,34 грн, тобто фактично до нуля, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи разом з першою заявою по суті спору.
З наданих матеріалів вбачається, що у відзиві на позовну заяву відповідач заявляв про понесення витрат на правову допомогу в сумі 54 000,00 грн, водночас у заяві про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення фактичний розмір понесених витрат склав 79 705,34 грн за відсутності попереднього клопотання про збільшення заявлених витрат.
Таким чином, на у даному випадку на суд покладається право, а не обов'язок здійснювати розподіл заявлених витрат, не вказаних у попередньому (орієнтованому) розрахунку, водночас тягар доказування факту завищення такого розміру та неспівмірністю з заявленими вимогами, обсягом наданих послуг тощо покладається на представника позивачів.
Матеріалами справи встановлено, що в Акті про надання правової допомоги від 24.06.2021 викладено перелік наданих адвокатом Манойленко Н.В. відповідачу послуг, обсяг витраченого часу адвоката на кожну з них, вартість наданих послуг та дати (періоди) надання послуг правової допомоги, всього 79 год 42 хв на суму 79 705,34 грн з розрахунку погодинного ставки 1000 грн/1 год., хоча у п. 4.2 договору погодинна ставка складає 1500 грн/1 год.
Надання послуг відповідачу адвокатом саме у спорі, що є предметом розгляду даної справи, можливо ідентифікувати за датою договору, переліком послуг та зазначенням на третьому аркуші примірника Акта примітки «Замовнику виконавцем була надана правова допомога при розгляді справи № 910/2784/20 у Господарському суді міста Києва», що спростовує доводи представника позивачів про протилежне.
При цьому, судом встановлено, що до переліку наданих послуг правничої допомоги, зазначених в Акті від 24.06.2021 включено послугу формування документів разом з додатками та подача до суду, надсилання документів іншим учасникам справи з обсягом витраченого часу 2 год/1000 грн за год, вартістю 2000,00 грн., яка не є витратами на правничу допомогу та не потребує професійних знань адвоката у галузі права.
Згідно з правовою позицією, викладеною в ухвалі Верховного Суду від 04.11.2019 по справі № 9901/264/19, такі вчинені адвокатом дії як оформлення копій письмових доказів, підготовка повного пакета документів для подачі до суду, надсилання документів поштою (представництво інтересів клієнта в поштовому відділенні) або подання їх до суду через канцелярію не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.
Враховуючи підписання сторонами додаткової угоди № 1 щодо Акта від 24.06.2021 з уточненням у рядку шостому стовпчику першого назви послуги «вивчення матеріалів відповіді на відзив та опрацювання судової практики», суд не приймає аргументи представника позивачів щодо безпідставності включення до заявленого розміру вартості підготовки послуги вивчення матеріалів відзиву та опрацювання судової практики.
Щодо доводів про надання неналежних доказів понесення вказаних витрат, суд зазначає, що надані представником відповідача квитанції до прибуткових касових ордерів є первинними документами, що застосовуються для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.
У постанові Великої палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 визначено, що документами, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку є квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження.
Частина 1 ст. 13 ГПК України визначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Інші доводи представника позивачів щодо підстав зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката всупереч ст. 74-79 ГПК України належними доказами не доведені.
Враховуючи викладене, надавши оцінку усім матеріалам справи та доводам, запереченням обох сторін, клопотанню представника позивачів про зменшення заявлених витрат, суд дійшов висновку про те, що відповідач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи № 910/2784/20 у розмірі 77 705,34 грн (79 705,34 грн - 2 000,00 грн вартості безпідставно включеної до розрахунку послуги формування документів разом з додатками та подача до суду) і розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, співмірним зі складністю позову, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. В решті суми заявлених витрат на професійну правничу допомогу судом відмовлено за недоведеністю та необґрунтованістю підстав їх понесення та відшкодування за рахунок позивачів.
Оскільки позов, у задоволенні його судом відмовлено у даній справі, подано двома позивачами і розподілу підлягає сума 77 705,34 грн понесених відповідачем витрат на правову допомогу, суд покладає ці витрати на позивачів в рівних частинах, тобто по 38 852,67 грн на кожного з позивачів.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерська мрія" про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі № 910/2784/20 задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерська мрія" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 32-В, 32-Г, код 41839086) 38 852,67 грн (тридцять вісім тисяч вісімсот п'ятдесят дві гривні 67 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.
3. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_2 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерська мрія" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 32-В, 32-Г, код 41839086) 38 852,67 грн (тридцять вісім тисяч вісімсот п'ятдесят дві гривні 67 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення 28.07.2021.
Суддя О.Г. Удалова