ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.07.2021Справа № 910/233/21
За первісним позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Фаєплон»
простягнення 512975,88 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаєплон»
доКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
провизнання недійсним акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.09.2020
Суддя Смирнова Ю.М.
Секретар судового засідання Негеля Ю.М.
Представники учасників справи:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) Прокопчук А.Л.
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) не з'явилися
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоканал-Сервіс» 512975,88 грн, з яких: 457509,88 грн основного боргу, 7933,97 грн інфляційних втрат, 9873,90 грн 3% річних та 37658,13 грн пені.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1631238 від 08.02.2019, відповідач своєчасно не вносив плату за спожиту теплову енергію у гарячій воді, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість за період з 01.11.2019 по 01.10.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/233/21, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 17.02.2021.
17.02.2019 до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоканал-Сервіс» до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про визнання недійсним акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.09.2020, укладеного між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Водоканал-Сервіс».
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що зазначений акт було підписано з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоканал-Сервіс» під впливом помилки.
17.02.2021 від відповідача надійшов відзив на первісний позов, а також клопотання про призначення судової експертизи.
У підготовчому засіданні 17.02.2021 було оголошено перерву до 04.03.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоканал-Сервіс» до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про визнання недійсним акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.09.2020. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
У підготовчому засіданні 04.03.2021 було оголошено перерву до 01.04.2021.
09.03.2021 від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» надійшов відзив на зустрічний позов, а також заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи.
15.03.2021 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, яке судом задоволено.
Підготовче засідання 01.04.2021 за клопотанням відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) було відкладено на 22.04.2021.
У підготовчому засіданні 22.04.2021 було оголошено перерву до 20.05.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоканал-Сервіс» про призначення експертизи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.06.2021.
У судовому засіданні 29.06.2021 оголошувалась перерва до 29.06.2021.
15.07.2021 в порядку підготовки справи до розгляду судом здійснено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Із відомостей, наявних у реєстрі, вбачається, що найменування відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаєплон», що враховується судом.
Представник Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» у судове засідання з'явився, первісний позов підтримав, проти задоволення зустрічного позову заперечував.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаєплон» представників у судове засідання не направило, про причини неявки представників суд не повідомило.
Оскільки відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) було належним чином повідомлено про дату час та місце розгляду справи, справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами без участі представників відповідача (позивача за зустрічним позовом).
У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), Господарський суд міста Києва
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Отже, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».
08.02.2019 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Водоканал-Сервіс» (споживач) укладено договір №1631238 на постачання теплової енергії (надалі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію у гарячій воді споживачу, а відповідач за первісним позовом зобов'язався отримувати теплову енергію та оплачувати її вартість відповідно до умов, викладених у цьому договорі.
Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.05.2019, а в частині зобов'язання споживача розрахуватися за спожиту теплову енергію, до повного цього зобов'язання виконання (п. 4.1 Договору).
Керуючись приписами ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення ( п. п. 4.2, 4.4 Договору). Письмових заяв, відповідно до п. 4.4. Договору про його припинення cторонами Договору не заявлялося. За таких обставин, Договір було автоматично пролонговано.
Відповідно до п. 2.2.1 Договору позивач зобов'язався безперебійно (крім випадків, визначених цим договором та чинним законодавством) постачати відповідачу теплову енергію у гарячій воді, на межу балансової належності, відповідно до Додатків до цього Договору для потреб опалення - в період опалювального сезону, згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними у Додатку 1 до цього договору, до будинків за адресою: м.Київ, вул. Закревського Миколи, 19; 23.
У разі встановлення у відповідача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності. Споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії) щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в центр обслуговування клієнтів не пізніше 1 числа наступного за звітним місяцем (п.п. 2, 5 Додатку 2 до Договору).
Відповідно до п. 7 Додатку № 2 у разі відсутності у споживача будинкових приладів обліку або ненадання споживачем показників приладів обліку у встановлені цим додатком терміни, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається на опалення як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць та величину годинного теплового навантаження з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.
Споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в ЦОК за адресою, передбаченою у Договорі, оформлену позивачем рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кільцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює (підписує необхідні документи) і повертає один примірник акта приймання-передавання товарної продукції акта звіряння позивачу протягом двох днів з моменту їх одержання (п. 8 Додатку № 2 до Договору).
Відповідно до п. 9 Додатку 2 до Договору споживач на відкритий розрахунковий рахунок постачальника щомісячно забезпечує не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію.
Згідно з п.п. 2.3.1 Договору відповідач зобов'язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 2.
За період постачання позивачем теплової енергії у гарячій воді при оформленні щомісячно рахунку-фактури останнім застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячним обліковим записом до Договору.
Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила) споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач своєчасно не вносив плату за спожиту теплову енергію у гарячій воді, в результаті чого за період з 01.11.2019-01.10.2020 включно утворилась заборгованість у розмірі 457509,88 грн.
Факт постачання позивачем за первісним позовом теплової енергії у гарячій воді підтверджується наявними в матеріалах справи корінцями наряду, актами приймання передавання товарної продукції.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» вживало заходи досудового порядку врегулювання спору, шляхом направлення відповідачу за первісним позовом вимоги про сплату заборгованості. Оскільки вказана вимога залишена відповідачем за первісним позовом без виконання, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось із даним позовом до суду, в межах якого крім суми основного боргу позивач за первісним позовом також просив суд стягнути з відповідача 37658,13 грн пені, 7933,97 грн інфляційних втрат та 9873,90 грн 3% річних.
Звертаючись до суду із зустрічним позовом Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» зазначає, що відповідно до вимог пункту 5 додатку 2 до договору споживач, що має будинкові прилади обліку (не залежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в центрі обслуговування клієнтів не пізніше 1 числа наступного за звітним місяцем.
Натомість, як стверджує відповідач, позивачем надано не передбачені договором «ведомость регистрации среднесуточных параметров теплопотребления», лист без підпису та печатки з різними виправленими цифрами, що не відповідає вказаним умовам договору ні за назвою, ні по строкам зняття показів, ні за формою до таких документів. Жодний з вказаних документів не відповідає вимогам ст.ст. 73, 75-76 Господарського процесуального кодексу України та вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що КП «Київтеплоенерго» долучено до матеріалів справи копію акту звіряння розрахунків від 30.09.2020, який було складено під впливом помилки, а саме сторони вели переговори про укладення мирових угод по загальним розрахункам за період з 2019 по 2020 роки, як в межах договорів на постачання теплової енергії за договорами, укладеними між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Водоканал-сервіс», так і в справах на підтвердження права вимоги по Договору про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18 від 11.10.2018, де сторони просили оголосити перерви у зв'язку з можливістю укладення мирових угод по справам: №910/17661/19; №910/17662/19; №910/18399/19; №910/17658/19; №910/18330/19.
Однією з умов таких домовленостей, за твердженням позивача за зустрічним позовом, було підписання актів звіряння таких, як доданий до позовної заяви, проте після підписання актів звіряння розрахунків позиція КП «Київтеплоенерго» змінилася, що зумовило звернення із даним зустрічним позовом про визнання акту звіряння розрахунків від 30.09.2020 недійсним, як такого що підписаний внаслідок помилки.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України).
Як підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, відповідач за зустрічним позовом, у порушення умов Договору №1631238 на постачання теплової енергії від 08.02.2019, не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати вартості спожитої теплової енергії за період з 01.11.2019 по 01.10.2020, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у сумі 457509,88 грн.
Крім того, у матеріалах справи наявний акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.09.2020, підписаний представниками обох сторін, а саме з боку позивача - директором СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» Лопатіним К. О., а з боку відповідача - керівником Гранатом В. О.
Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.
Із наданого акту звіряння розрахунків за теплову енергію вбачається, що відповідач засвідчує факт наявності у нього зобов'язання з виплати вартості спожитої теплової енергії за договором в розмірі 457670,24 грн станом на 30.09.2020.
Разом з тим, ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Виходячи зі змісту приписів п. 2 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.
При цьому, акт звіряння розрахунків є лише документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний у межах зустрічного позову акт звіряння є внутрішнім документом сторін, в якому лише відображена точка зору двох керівників на фінансові відносини сторін, і складання такого акта не тягне за собою наслідків встановлення, виникнення і припинення певних господарських зобов'язань для сторін. Тому наведений акт не є правочином у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим не може бути визнаний недійсним у спосіб захисту цивільних прав, обумовлений приписами ст. 16 Цивільного кодексу України, оскільки жодних прав та охоронюваних законом інтересів позивача наведений акт не зачіпає. З огляду на вказане у задоволенні зустрічних позовних вимог суд відмовляє.
Згідно із ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідачем за первісним позовом належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України факту існування заборгованості за отриману у період з 01.11.2019 по 01.10.2020 теплову енергію у розмірі 457670,24 грн не спростовано, доказів її погашення в добровільному порядку не надано.
Враховуючи викладене, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 457670,24 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача 7933,97 грн інфляційних втрат, 9873,90 грн 3% річних та 37658,13 грн пені, нарахованих станом на 01.10.2020.
Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст.230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі, обумовленому чинним законодавством України.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем за первісним позовом грошового зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 37658,13 грн, інфляційних втрат у розмірі 7933,97 грн та 3% річних у розмірі 9873,90 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.
Враховуючи викладене, первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, зустрічний позов задоволенню не підлягає.
Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову з наведених вище підстав, впливу не мають.
У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову покладаються на відповідача за первісним позовом. Витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову залишаються за позивачем за зустрічним позовом.
Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Первісний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаєплон» (87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вул.130 Таганрозької дивізії, будинок 4, ідентифікаційний код 37880620) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, місто Київ, пл.І.Франка, 5; ідентифікаційний код 40538421) 457509 (чотириста п'ятдесят сім тисяч п'ятсот дев'ять) 88 коп. основного боргу, 37658 (тридцять сім тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн 13 коп. пені, 7933 (сім тисяч дев'ятсот тридцять три) грн 97 коп. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 9873 (дев'ять тисяч вісімсот сімдесят три) грн 90 коп. та 7694 (сім тисяч шістсот дев'яносто чотири) грн 64 коп. судового збору.
3. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
4. Судовий збір за зустрічним позовом, покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаєплон».
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257, п.п.17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 27.07.2021
Суддя Ю.М. Смирнова