ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.07.2021Справа № 910/6204/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В. розглянувши справу за позовом MG Klimatechnik GmbH (вул. Варер-Штрассе 133, 28309, Бремен, Німеччина, вул. Дарвіна, буд. 8, офіс 1А, м. Київ, 01024) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3) про стягнення 77 602,34 євро,
Представники сторін у судове засідання не прибули
16.04.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява MG Klimatechnik GmbH до Державного підприємства "Національна Атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 77 602,34 євро та передана 19.04.2021 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання товару від 02.07.2019 № 53-123-01-19-05546 в частині своєчасної оплати отриманого товару на суму 75 418,42 євро., у зв'язку з чим позивачем також нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у сумі 2 183,92 євро.
Крім того позивачем у позовній заяві заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 євро.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі № 910/6204/21 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, код 24584661) на користь MG Klimatechnik GmbH (вул. Варер-Штрассе 133, 28309, Бремен, Німеччина, (Vahrer Strasse 133, 28309, Bremen, Deutschland, номер в торговому реєстрі: HRB 29835 HB, податковий номер: 60 122 14292)) суму основного боргу у розмірі 75 418,42 євро, 3% річних у розмірі 2 183,92 євро на банківські реквізити: IBAN НОМЕР_1 ; BIC/SWIFT: GREBDEH1; Grenke Bank AG; Neuer Markt 2, 766532 Baden-Baden, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 164,04 євро.
13.07.2021 від представника позивача надійшла заява про відшкодування витрат на правову допомогу відповідно до якої представник просив стягнути з відповідача 1500,00 євро витрат на правову допомогу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 було прийнято заяву MG Klimatechnik GmbH про розподіл судових витрат у справі № 910/6204/21 призначено до розгляду на 22.07.21.
22.07.2021 до початку судового засідання від представника відповідача надійшло через електронну пошту суду клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.
У вищевказаній заяві останній зазначив, що підтримує в повному обсязі позицію викладену у відзиві на позовну заяву.
В судове засіданні 22.07.2021 представники сторін не прибули, повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 22.07.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши у судовому засіданні заяву MG Klimatechnik GmbH про відшкодування витрат на правову допомогу у справі № 910/6204/21, суд зазначає наступне.
Згідно з приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відтак, ч. 3 ст. 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом п.1 ч.3 ст.123 та ст.126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.
Відповідно до вимог ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.27,30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17; додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 914/359/18.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України подаються разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Обґрунтовуючи заяву про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 1500,00 євро MG Klimatechnik GmbH, в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, було надано належним чином засвідчені копії договору №KMLF/23/2021 про надання правової допомоги від 01.04.2021; рахунку (інвойс) від 09.04.2021 № 23.2021/1; рахунку (інвойс) від 24.06.2021 № 23.2021/2; електронних платіжних доручень від 12.04.2021 та від 06.07.2021; виписки з банківського рахунку АО «Юридична фірма «Копусь і Муляр» від 12.07.2021; Акта прийому передачі наданих послуг № 1 від 08.07.2021; ордеру на надання правової допомоги серія КВ № 766179 від 06.05.2021 виданого на представництво в Господарському суді м. Києва на ім'я Муляра Євгенія Григоровича та ордеру на надання правової допомоги серія КС № 403373 від 12.04.2021 виданого на представництво в Господарському суді м. Києва ім'я Копусь Андрія Анатолійовича .
Судом встановлено, що 01.04.2021, між MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) (надалі клієнт) та Адвокатським Об'єднанням «ЮРИДИЧНА ФІРМА «КОПУСЬ І МУЛЯР» був укладений договір про надання правової допомоги №KMLF/23/2021 (далі - Договір).
Згідно п. 1.1. Договору, клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання зобов'язується здійснювати представництво Клієнта в його спільному спорі з Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» щодо стягнення з останнього суми основного боргу та 3% річних за контрактом від 02.07.2019 № 53-129-01-19-05546, з повним обсягом процесуальних прав сторони в спорі (позивача) та повноважень передбачених відповідно до Договору.
Розділом 3 Договору сторони передбачили права та обов'язки Адвокатського Об'єднання.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що загальна сума Договору (сума гонорару Адвокатського об'єднання) становить 1500 Євро.
Відповідно до п. 4.2 Договору, сторони передбачили, що Оплата юридичних послуг (гонорару) здійснюється Клієнтом в наступному порядку:
- авансовий платіж в розмірі 750,00 (сімсот п'ятдесят) євро, Клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню протягом 3 робочих днів з дати укладення даного Договору;
- остаточний розрахунок (другий авансовий платіж), в розмірі 750,00 (сімсот п'ятдесят) євро, Клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню протягом 20 робочих днів від дати прийняття до провадження Господарським судом міста Києва відповідного позову Клієнта до ДП «НАЕК «Енергоатом».
Строк дії договору згідно змісту його п. 9.6 визначено до 31.12.2022.
На виконання умов договору між позивачем та Адвокатським Об'єднанням «ЮРИДИЧНА ФІРМА «КОПУСЬ І МУЛЯР» підписано акт № 1 прийому -передачі наданих послуг від 08.07.2021, згідно якого вартість наданих послуг становить 1500,00 Євро.
Згідно поданого акту № 1 прийому -передачі наданих послуг від 08.07.2021 Адвокатським Об'єднанням «ЮРИДИЧНА ФІРМА «КОПУСЬ І МУЛЯР» було надано наступні послуги:
- ознайомлення з договірними документами та документами щодо виконання договору від 02.07.2019 № 53-129-01-19-05546 наданих клієнтом;
- ознайомлення з документами, розміщеними на відкритому ресурсі Prozorro, та які стосуються проведення процедури закупівлі UA-2019-05-10-000183-b;
- правовий аналіз обставин виконання договору від 02.07.2019 № 53-129-01-19-05546;
- пошук судової практики з аналогічних взаємовідносин між суб'єктами господарювання України;
- розробка правової позиції та стратегії захисту прав клієнта;
- складання і подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви (з додатками) про стягнення основного боргу за договором від 02.07.2019 № 53-129-01-19-05546 в розмірі 75 418,42 Євро, 3% річних за порушення строків оплати за Договором в розмірі 2 183,92 Євро, справа №910/6204/21;
- підготовка та направлення адвокатського запиту до Державної казначейської служби України щодо підтвердження факту зарахування судового збору до бюджету;
- ознайомлення з відзивом на позовну заяву;
- складання і подання до Господарського суду міста Києва відповіді на відзив у справі №910/6204/21;
- участь у судових засіданнях у справі №910/6204/21 - 17.06.2021, 08.07.2021.
Тобто, позивач заявив до відшкодування судові витрати, пов'язані з правничою допомогою, на загальну суму 1500,00 Євро.
Вивчивши надані позивачем докази понесених ним судових витрат на правничу допомогу, з урахуванням матеріалів справи, її категорії та складності, суд доходить висновку про те, що позивачем доведено факт надання послуг правничої допомоги на суму 1500,00 Євро., які є документально підтвердженими, співмірними із складністю справи та наданими послугами.
Крім того, суд дійшов висновку, що відповідно змісту пункту 4 частини другої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", а саме диспозицією вказаної норми визначено, що адвокатський гонорар може існувати у фіксованій формі.
Оскільки договором про надання правової допомоги від 01.04.2021 визначено суму гонорару саме в такий спосіб, позивач не зобов'язаний посилатися на час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката в такому разі визначається на підставі наявних доказів.
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 924/447/18.
Одночасно, суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне.
За приписами ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно з частиною 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019р. Верховного Суду по справі №910/4515/18.
Суд звертає увагу, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові від 22.10.2020 Верховного Суду по справі №910/9187/19.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Таким чином оскільки витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені належними доказами, а виходячи із того, що за положеннями ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суд може, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, а таке клопотання відсутнє, посилання представника відповідача стосовно того, що позиція викладена у відзиві на позовну заяву підтримується в повному обсязі не є тим клопотання у розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у відзиві на позовну заяву відсутні будь-які заперечення стосовно правничої допомоги, а тому витрати позивача на правничу допомогу мають бути йому відшкодовані за рахунок відповідача.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву MG Klimatechnik GmbH про розподіл судових витрат у справі № 910/6204/21 - задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, містоКиїв, вулиця Назарівська, будинок 3, код 24584661) на користь MG Klimatechnik GmbH (вул. Варер-Штрассе 133, 28309, Бремен, Німеччина, (Vahrer Strasse 133, 28309, Bremen, Deutschland, номер в торговому реєстрі: HRB 29835 HB, податковий номер: 60 122 14292) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) 00 Євро.
3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Додаткове рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 4 Розділу X «Прикінцеві положення» та п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом додаткового рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Дата складення та підписання додаткового рішення 28.07.2021.
Суддя В.О. Демидов