ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.07.2021+Справа № 910/8359/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтайм Рент" (02660, м. Київ, вул. Колекторна, 18)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ БІЗНЕС ДЕВЕЛОПМЕНТ" (03039, м. Київ, провулок Руслана Лужевського, буд. 14)
про стягнення 5705,62 грн.
Представники сторін: не викликались
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтайм Рент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ БІЗНЕС ДЕВЕЛОПМЕНТ" про стягнення 5705,62 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач отримавши на підставі видаткової накладної №334 від 17.07.2018 товар на загальну суму 20 220,85 грн, не здійснив повної оплати виставлено позивачем рахунку №17 від 01.07.2018, що стало наслідком виникнення у ТОВ "КИЇВ БІЗНЕС ДЕВЕЛОПМЕНТ" боргу перед позивачем у розмірі 4 420,85 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував до стягнення інфляційні втрати у розмірі 907,60 грн та 3% річних у розмірі 377,17 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 відкрито провадження у справі №910/8359/21 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
05.07.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем до позовної заяви не було надано належних доказів в підтвердження поставки позивачем товару та прийняття його уповноваженим представником відповідача за видатковою накладною №334 від 17.07.2018.
У відзиві відповідач зазначає, що ним не було отримано копію позовної заяви з додатками, оскільки позивач направив останню не за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ БІЗНЕС ДЕВЕЛОПМЕНТ", що вбачається з поштової накладної, у якій в графі одержувач зазначено іншу юридичну особу - ТОВ ПАЛАІС.
Суд дослідивши наявні у матеріалах справи докази відправлення встановив, що останні дійсно містять розбіжності, зокрема, опис вкладення у цінний лист на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ БІЗНЕС ДЕВЕЛОПМЕНТ" №0100192229671 не співпадає з поштовою накладною, яка містить інші дані щодо одержувача (ТОВ ПАЛАІС) та номера поштового відправлення (№0100192229680), та з фіскальним чеком, у якому зазначено поштове відправлення за №0100192229680.
З огляду на вищенаведене, суд вважає за можливе поновити відповідачу строк на подання відзиву та прийняття його до розгляду.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
01 липня 2018 року на підставі усної домовленості про купівлю товару (меблів) Товариством з обмеженою відповідальністю "Олтайм Рент" (надалі - продавець, позивач) було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "КИЇВ БІЗНЕС ДЕВЕЛОПМЕНТ" (надалі- покупець, відповідач) рахунок-фактуру на оплату на суму 20 220,85 грн.
На виконання вищевказаної усної домовленості позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 20 220,85 грн, про що свідчить видаткова накладна №334 від 17.07.2018 року.
Згідно платіжних доручення №12 від 18.07.2018 та №24 від 27.07.2018 відповідачем було частково здійснено оплату за поставлений товар у загальному розмірі 15 800,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з вимогою вих. №16 від 16.04.2021 про сплату існуючої заборгованість за поставлений товар протягом семи календарних днів з моменту отримання даної вимоги. Направлення вказаної вимоги на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у цінний лист (поштове відправлення № 0306106515940) від 20.04.2021, поштовою накладною №0306106515940 та фіскальним чеком поштового зв'язку від 20.04.2021.
За доводами позивача, дана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення з позовом до суду про стягнення з відповідача боргу у розмірі 4 420,85 грн, інфляційних втрат у розмірі 907,60 грн та 3% річних у розмірі 377,17 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).
Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з купівлі-продажу товару, шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а дії сторін щодо виставлення рахунку-фактури на оплату товару та прийняття товару згідно видаткової накладної засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Судом встановлено, 17 липня 2018 року на виконання усних домовленостей позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар, а саме: стілець блюз у кількості 3 шт., тумбу мобільну М407 у кількості 3шт., шафу д/одягу у кількості 14 шт., на загальну суму 20 220,85 грн, про що свідчить підписана з обох сторін та скріплена печатками товариств видаткова накладна №334 від 17.07.2018.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що на підставі виставленого позивачем рахунку на оплату №17 від 01.07.2018 відповідачем було частково здійснено оплату за поставлений товар на загальну суму 15 800,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №12 від 18.07.2018 та №24 від 27.07.2018.
Судом встановлено, що 16.04.2021 позивач звертався до відповідача з вимогою № вих.. №16 про сплатити існуючу заборгованість за поставлений товар у розмірі 4 420,85 грн протягом 7-ми календарних днів з моменту її отримання.
Дана вимога була отримана відповідачем 20.04.2021, про що свідчить виписка із сайту Укрпошти про перевірку статусу відстеження поштового відправлення №0306106515940, однак, станом на момент розгляду спору, залишена без відповіді та задоволення.
Таким чином, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та з огляду на отриману відповідачем вимогу, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті поставленого товару на момент звернення позивача із позовом до суду настав.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суд зазначає, що відповідач вказані обставин та заявлені до нього вимоги належним чином не спростував, доказів повної оплати поставленого товару чи доказів повернення товару не надав, обґрунтованих причин неможливості виконання договірних зобов'язань не навів. При цьому посилання відповідача на рахунок-фактуру №17 від 01.07.2018 та видаткову накладну №334 від 17.07.2018, які, на думку останнього, є неналежними доказами по справі, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару саме після отримання товару згідно видаткової накладної №334 від 17.07.2018 та з посиланням у платіжних дорученнях на рахунок-фактуру №17 від 01.07.2018.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язання щодо повної оплати отриманого товару та не спростовано заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати є таким, що настав, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 4 420,85 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 377,17 грн та інфляційних втрат у розмірі 907,60 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши заявлену до стягнення з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 907,60 грн суд встановив, що їх розмір становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати у заявленому позивачем розмірі.
Що стосується 3% річних, то за розрахунком суду, в період прострочення з 18.07.2018 по 20.05.2021, з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 376,80 грн у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтайм Рент".
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеній частині позову.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ БІЗНЕС ДЕВЕЛОПМЕНТ" (03039, м. Київ, провулок Руслана Лужевського, буд. 14, ідентифікаційний код 40681039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтайм Рент" (02660, м. Київ, вул. Колекторна, 18, ідентифікаційний код 35198696) заборгованість у розмірі 4 420 грн 85 коп., 3% річних у розмірі 376 грн 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 907 грн 60 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 269 грн 85 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 28.07.2021
Суддя Л. Г. Пукшин