ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.07.2021Справа № 910/8124/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СФЕРА-ПЛЮС»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ»
про стягнення 1 122 597,50 грн,
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Пасічнюк С.В.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СФЕРА-ПЛЮС» (далі - позивач, ТОВ «СФЕРА-ПЛЮС») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» (далі - відповідач, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ») з вимогами про стягнення 1 122 597,50 грн на підставі Договору поставки № 2204-01 від 22.04.2016 (далі - Договір), з яких: 955 495,08 грн основного боргу, 63 482,74 грн пені, 15 405,10 грн 3% річних, 88 214,58 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати за поставлений позивачем товар на підставі Договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СФЕРА-ПЛЮС» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/8124/21, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/8124/21.
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 про відкриття провадження у справі № 910/8124/21.
22.06.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд закрити провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 550 000,00 грн, відмовити у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення штрафних санкцій за невиконання договірних зобов'язань (пеня, 3% річних), а також збитків, завданих інфляцією. У відзиві на позовну заяву відповідач також виклав клопотання про розстрочення виконання рішення суду строком на 3 місяці.
05.07.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме платіжного доручення № 922 від 29.06.2021, згідно якого відповідачем додатково сплачено на користь позивача 150 000,00 грн.
23.07.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, направлена до суду засобами поштового зв'язку 20.07.2021.
Відповідно до наведеної заяви про зменшення позовних вимог позивач просив суд зменшити розмір позовних вимог на суму 700 000,00 грн в частині стягнення суми основного боргу, тоді як інші вимоги, викладені позивачем у позовній заяві, залишив без змін. В обгрунтування поданої заяви позивач повідомив суд про те, що відповідач в добровільному порядку перерахував на рахунок позивача кошти у загальній сумі 700 000,00 грн (24.05.2021 - 50 000,00 грн, 16.06.2021 - 500 000,00 грн, 29.06.2021 - 150 000,00 грн), на підтвердження чого долучив до заяви копії відповідних платіжних доручень, зазначив, що перераховані відповідачем кошти позивачем зараховано як часткове погашення суми основного боргу за Договором.
Відповідно до п. 2. ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 ГПК України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 4 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Суд зазначає, що провадження у даній справі відкрито 28.05.2021.
За таких обставин строк вчинення процесуальних дій, зокрема, таких як подання заяви про зменшення розміру позовних вимог, сплив 28.06.2021 (перший робочий день після вихідного).
З огляду на наведе, суд не приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розмір позовних вимог, яка фактично подана до суду 20.07.2021.
Разом з цим, судом долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень № 572 від 24.05.2021 № 10550 від 16.06.2021, № 922 від 29.06.2021, які підтверджують сплату відповідачем на користь позивача грошових коштів за Договором у загальній сумі 700 000,00 грн, копії яких додано відповідачем до відзиву на позову заяву та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а позивачем до заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 закрито провадження у справі № 910/8124/21 в частині стягнення основного боргу в розмірі 700 000 грн,
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву та додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
22.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СФЕРА-ПЛЮС» (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» (замовник, відповідач) був укладений Договір поставки № 2204-01 (далі - Договір або Договір № 2204-01 від 22.04.2016), відповідно до п. 2.1 якого виконавець бере на себе зобов'язання поставити замовнику, а замовник бере на себе зобов'язання своєчасно оплатити та прийняти пакувальний матеріал з друком (далі - товар) на умовах даного Договору. Найменування, структура матеріалу, кількість товару, строки поставки та вартість товару обумовлюються сторонами у специфікаціях, відповідно до заявок, які складаються окремо на кожну партію товару, підписуються обома сторонами і являються невід'ємною частиною даного Договору (п. 2.2 Договору).
Договір набирає чинності з моменту двохстороннього підписання сторонами та діє до 31.12.2016 року. Договір зберігає свою силу після закінчення строку його дії до повного виконання сторонами обов'язків, які виникли під час дії Договору (п. 11.8 Договору).
Угодами № 3 від 03.01.2017, № 2 від 02.01.2018, № 3 від 03.01.2019, № 4 від 03.01.2020 та № 5 від 04.01.2021 сторони продовжували термін дії Договору № 2204-01 від 22.04.2016, зокрема, Угодою № 5 від 04.01.2021 сторони домовились продовжити термін дії Договору до 31.12.2021 року включно.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору № 2204-01 від 22.04.2016, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
На виконання умов Договору № 2204-01 від 22.04.2016 та Специфікацій № 268 від 19.10.2020, № 270 від 23.10.2020, № 271 від 28.10.2020, № 272 від 03.11.2020, № 273 від 23.11.2020, № 275 від 15.12.2020, № 276 від 15.12.2020, № 277 від 15.12.2020, № 278 від 15.12.2020, № 279 від 28.12.2020, № 280 від 15.01.2021, № 281 від 11.02.2021, № 283 від 15.03.2021 та № 285 від 19.03.2021, позивач у період з 19.11.2020 по 29.03.2021 здійснив поставку товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № РН-1911-01, № РН-1911-02, № РН-1911-03, № РН-1911-04, № РН-1911-05, № РН-1911-06, № РН-1911-07 від 19.11.2020; № РН-2611-01 та № РН-2611-02 від 26.11.2020; № РН-2711-02 від 27.11.2020; № РН-0912-03, № РН-0912-04 від 09.12.2020; № РН-1012-01 від 10.12.2020; № РН-2112-01 від 21.12.2020; № РН-1201-02, № РН-1201-03, № РН-1201-04, № РН-1201-05, № РН-1201-06, № РН-1201-07 від 12.01.2021; № РН-2201-01 від 22.01.2021; № РН-2202-01 від 22.02.2021; № РН-2603-02, № РН-2603-03, № РН-2603-04, № РН-2603-05 від 26.03.2021; № РН-2903-01, № РН-2903-02 від 29.03.2021 на загальну суму 4 459 769,37 грн.
Зазначені видаткові накладні, які наявні в матеріалах справи, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.
Поставка товару позивачем відповідачу також підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними № РН-1911-01, № РН-1911-02, № РН-1911-03, № РН-1911-04, № РН-1911-05, № РН-1911-06, № РН-1911-07 від 19.11.2020; №_2711-11 від 27.11.2020; № РН-1012-01 від 10.12.2020; №_2112-10 від 21.12.2020, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.
Судом встановлено, що позивач щоразу направляючи електронні листи відповідачу про готовність товару до відвантаження, повідомляв останнього про існуючу заборгованість та просив погасити системну заборгованість. Матеріали справи містять належним чином завірені роздруківки електронних листів позивача до відповідача від 06.11.2020, від 03.12.2020, від 29.12.2020, від 06.01.2021, від 21.01.2021 та від 24.03.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 2204-01від 22.04.2016 щодо оплати товару, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 955 495,08 грн основного боргу, 63 482,74 грн пені, 15 405,10 грн 3% річних, 88 214,58 грн інфляційних втрат.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 3.1 Договору замовник перераховує грошові кошти на поточний рахунок виконавця у розмірі 100% від вартості товару, що вказана у відповідній специфікації, протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури.
Згідно п. 11.4 Договору сторони у відповідній специфікації можуть домовитись про інші умови виконання замовлення поставки товару. В такому випадку для визначення прав та обов'язків сторін діють умови, що вказані у специфікації. Такі умови розповсюджуються виключно на партію товару, яка обумовлена у специфікації.
Судом встановлено, що згідно Специфікацій № 268 від 19.10.2020, № 270 від 23.10.2020, № 271 від 28.10.2020, № 272 від 03.11.2020, № 273 від 23.11.2020, № 275 від 15.12.2020, № 276 від 15.12.2020, № 277 від 15.12.2020, № 278 від 15.12.2020, № 279 від 28.12.2020, № 280 від 15.01.2021, № 281 від 11.02.2021, № 283 від 15.03.2021 та № 285 від 19.03.2021 сторони погодили, що оплата партій товару відповідно до зазначених Специфікацій здійснюється замовником на поточний рахунок виконавця у розмірі 100% від вартості партії товару, що вказана у рахунку, на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту повідомлення про готовність товару.
Відповідно до наявних в матеріалах справи банківських виписок по рахунку позивача, судом встановлено, що у період листопада 2020 року по березень 2021 року відповідачем було частково сплачено грошові кошти за поставлений позивачем товар у загальному розмірі 3 504 274,29 грн.
Відтак, станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 955 495,08 грн (4 459 769,37 грн - 3 504 274,29 грн = 955 495,08 грн).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що 24.05.2021, 16.06.2021 та 29.06.2021 відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти в загальному розмірі 700 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 572 від 24.05.2021, № 10550 від 16.06.2021 та № 922 від 29.06.2021.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу (ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 закрито провадження у справі № 910/8124/21 в частині стягнення основного боргу в розмірі 700 000,00 грн.
З урахуванням зазначеного, позов в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 955 495,08 грн підлягає задоволенню в розмірі 255 495,08 грн (955 495,08 грн - 700 000,00 грн = 255 495,08 грн), оскільки відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 255 495,08 грн.
Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення з відповідача 63 482,74 грн пені, 15 405,10 грн 3% річних, 88 214,58 грн інфляційних втрат.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 63 482,74 грн на підставі п. 8.4 Договору.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Специфікаціями № 268 від 19.10.2020, № 270 від 23.10.2020, № 271 від 28.10.2020, № 272 від 03.11.2020, № 273 від 23.11.2020, № 275 від 15.12.2020, № 276 від 15.12.2020, № 277 від 15.12.2020, № 278 від 15.12.2020, № 279 від 28.12.2020, № 280 від 15.01.2021, № 281 від 11.02.2021, № 283 від 15.03.2021 та № 285 від 19.03.2021 сторони погодили, що оплата партій товару відповідно до зазначених Специфікацій здійснюється відповідачем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту повідомлення про готовність товару
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 8.4 Договору сторони погодили, що за порушення строків оплати, передбачених даним Договором, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожен день прострочення, починаючи з дня, наступного за днем настання строку оплати за весь період прострочення.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, при цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Дослідивши розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви, суд звертає увагу позивача на те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
З огляду на зазначене, суд за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» здійснивши власний розрахунок пені за вірно визначені судом періоди, встановив, що вірною сумою пені є 56 704,38 грн.
З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 63 482,74 грн пені підлягають частковому задоволенню в сумі 56 704,38 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 15 405,10 та інфляційних втрат у розмірі 88 214,58 грн, суд відзначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вірною сумою 3% є 13 284,35 грн, а інфляційних втрат - 73 161,66 грн.
З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 405,10 грн 3% річних та 88 214,58 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумах 13 284,35 грн та 73 161,66 грн відповідно.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відзиві на позовну заяву, поданому 22.06.2021 через відділ діловодства суду, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення штрафних санкцій за невиконання договірних зобов'язань (пеня, 3% річних), а також збитків, завданих інфляцією. На думку відповідача, вказані вимоги є передчасними та необгрунтованими.
Суд відхиляє такі твердження відповідача, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати за отримані товари. Крім того, відповідач не заперечує факт існування у нього заборгованості перед позивачем по оплаті поставлених позивачем товарів.
Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду строком на 3 місяці, суд зазначає таке.
Приписами ст. 331 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Суд зазначає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, підставою для розстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Судом встановлено, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено суду належними доказами наявності обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду у термін, встановлений законодавством, а також не надано доказів можливості фактичного виконання рішення у даній справі відповідно до графіку розстрочки у випадку задоволення судом клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду у рівних частинах строком на 3 місяці.
За таких обставин, клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СФЕРА-ПЛЮС».
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 16 838,96 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 9 ст. 129 ГПК України передбачено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 700 000,00 грн та часткове задоволення позовних вимог в іншій частині (стягнення частини основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат), судовий збір в сумі 16 479,68 грн покладається на відповідача, як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, а судовий збір в сумі 359,28 грн - на позивача (в частині вимог, у задоволенні яких судом відмовлено).
Керуючись статтями 46, 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» (Україна, 01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 9-11; ідентифікаційний код 38092323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СФЕРА-ПЛЮС» (Україна, 02095, місто Київ, вулиця Княжий Затон, будинок 9 ЛІТ. А, офіс 369; ідентифікаційний код 32824011) 255 495,08 грн (двісті п'ятдесят п'ять тисяч чотириста дев'яносто п'ять гривень 08 коп.) основного боргу, 56 704,38 грн (п'ятдесят шість тисяч сімсот чотири гривні 38 коп.) пені, 13 284,35 грн (тринадцять тисяч двісті вісімдесят чотири гривні 35 коп.) 3% річних, 73 161,66 грн (сімдесят три тисячі сто шістдесят одну гривню 66 коп.) інфляційних втрат та 16 479,68 грн (шістнадцять тисяч чотириста сімдесят дев'ять гривень 68 коп.) судового збору.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 27.07.2021.
Суддя Гумега О.В.