ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.07.2021Справа № 910/6885/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Трейд"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс"
простягнення 95997,65 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Індастріал Трейд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" 95997,65 грн, з яких 72831,66 грн основного боргу, 5484,17 грн витрат з урахуванням індексу інфляції, 3% річних на суму 2837,42 грн, пеню у розмірі 14844,40 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №1500410 від 05.08.2019 в частині здійснення оплати за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/6885/21; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
31.05.2021 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив, серед іншого зазначивши про те, що у позовній заяві відсутній обґрунтований розрахунок сум, які позивач просить стягнути з відповідача, посилання на докази, якими підтверджується виконання позивачем договору поставки №1500410 від 05.08.2019, не зазначено товар, який постачався, його вартість тощо.
Крім того на думку відповідача, строк оплати за поставлений позивачем товар взагалі не настав.
10.06.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, заперечив.
18.06.2021 від позивача надійшла заява, в якій останній просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми позову у розмірі 95997,65 грн, які належать відповідачу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" та знаходяться на р/р НОМЕР_1 в АТ "ОТП Банк", МФО 300528, код ЄДРПОУ 41137306, ІПН 411373026555 (адреса: 01133, м.Київ, вул.Генерала Алмазова, 18/7, оф.620) або на будь-яких інших його рахунках в банківських установах України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Трейд" про забезпечення позову та додані до неї документи повернуто заявнику.
23.07.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла заява, в якій останній просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми позову у розмірі 95997,65 грн, які належать відповідачу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" та знаходяться на р/р НОМЕР_1 в АТ "ОТП Банк", МФО 300528, код ЄДРПОУ 41137306, ІПН 411373026555 (адреса: 01133, м.Київ, вул.Генерала Алмазова, 18/7, оф.620) або на будь-яких інших його рахунках в банківських установах України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Трейд" про забезпечення позову відмовлено.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
05.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Індастріал Трейд" (постачальник, позивач) було укладено договір поставки №1500410 (договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується протягом дії даного договору поставляти покупцю запасні частини для вантажних автомобілів та напівпричепів (причепів), автохімію, мастила (оливи), шини, супутні товари для автотранспорту тощо (далі за текстом "товар") за його замовленнями окремими партіями, за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних або додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах. Загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що поставляється за цим договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) товару, поставленого окремими партіями за всіма видатковими накладними відповідно до умов договору протягом його дії. Загальна сума договору складає суму ціни товару, вказану у видаткових накладних протягом дії договору (п.п.1.1, 1.2, 1.3 договору).
Договір вступає в дію з моменту його підписання повноважними особами обох сторін та діє до 31.12.2019. У разі відсутності до дати закінчення строку дії договору повідомлення рекомендованим листом від будь-якої із сторін про розірвання договору, термін дії цього договору вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного календарного року включно (п.п.2.1, 2.2 договору).
Якщо сторони не погодили іншого, покупець зобов'язаний здійснити оплату товару на умовах 100% попередньої оплати за замовлену партію товару згідно цін, вказаних в рахунку постачальника. (п.5.1 договору).
Відповідно до п.10.3 договору при простроченні оплати переданого постачальником покупцеві без попередньої оплати товару покупець на вимогу постачальника повинен сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення.
Згідно видаткових накладних №1219925 від 07.08.2019 на суму 9086,40 грн, №1220433 від 05.09.2019 на суму 25804,38 грн, №1220435 від 05.09.2019 на суму 36062,40 грн, №1220801 від 25.09.2019 на суму 39900,00 грн №1221244 від 21.10.2019 на суму 6869,26 грн та відповідних експрес-накладних Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 117722,44 грн.
Відповідачем було сплачено за поставлений позивачем товар наступним чином: 9086,40 грн - 19.08.2019, 10000,00 грн - 15.11.2019, 25804,38 грн - 10.12.2019, а всього на загальну суму 44890,78 грн.
Відповідно до підписаного та скріпленого печатками сторін акту звірки взаєморозрахунків станом на 12.10.2020 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складала 72831,66 грн.
17.02.2021 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №КСО 701/1 від 03.02.2021 про оплату заборгованості.
Спір у справі виник внаслідок невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару у визначений договором строк.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Статтею ст.712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як свідчать матеріали справи, позивач свій обов'язок за укладеним між сторонами договором, в частині передачі відповідачу товару, загальна вартість якого склала 117722,44 грн виконав належним чином. Однак відповідач, всупереч п.5.1 означеного правочину та положень ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, за поставлений позивачем товар як у строки, погоджені між сторонами так і у строки, встановлені ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України не оплатив, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" виникла відповідна заборгованість. Строк виконання відповідачем обов'язку з оплати товару за договором поставки №1500410 від 05.08.2019 є таким, що настав. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Відтак, за висновками суду, позовні вимоги про стягнення з відповідача 72831,66 грн основного боргу за договором поставки №1500410 від 05.08.2019 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2837,42 грн за період з 11.12.2019 по 29.03.2021 та інфляційних втрат на суму 5484,17 грн за період з листопада 2019 року по лютий 2021 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару, поставленого позивачем, то з урахуванням п.5.1 договору та положень ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, вимоги останнього про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є законними та обґрунтованими.
За висновками суду, розрахунок 3% річних, який наданий позивачем є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 2837,42 грн за період прострочення з 11.12.2019 по 29.03.2021.
Щодо розміру інфляційних втрат, то за розрахунком суду, у період, який визначений позивачем у розрахунку до позовної заяви та з яким суд погоджується, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати на суму 5326,25 грн.
Крім того позивач просить стягнути з відповідача 14844,40 грн пені, яка нарахована на заборгованість за договором за період з 11.12.2019 по 29.03.2021.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором та положеннями чинного законодавства України строк свого обов'язку по перерахуванню коштів за отриманий товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.10.3 договору при простроченні оплати переданого постачальником покупцеві без попередньої оплати товару покупець на вимогу постачальника повинен сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення.
Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов'язку зі сплати за поставлений позивачем товар не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання, і він вважається таким, що прострочив, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.
В той же час відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд зазначає, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховуються штрафні санкції і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Тобто з наведеного полягає, що пеня розраховується від заборгованості за кожним періодом (кожною накладною) окремо з урахуванням умов договору щодо здійснення оплати товару.
Однак за висновками суду, зазначений позивачем у позовній заяві розрахунок пені є таким, що здійснений без урахування наведених вище норм чинного законодавства України, а отже є невірним.
Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми пені з урахуванням ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, умов договору та чинного законодавства України щодо оплати товару та зазначеного позивачем у позовній заяві періоду нарахування пені, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 4922,49 грн.
За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс".
Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" (01133, місто Київ, вул.Генерала Алмазова, будинок 18/7, офіс 620, ідентифікаційний код 41137306) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Трейд" (19200, Черкаська обл., Жашківський р-н, місто Жашків, вул.Перемоги, будинок 4, ідентифікаційний код 38164057) 72831 (сімдесят дві тисячі вісімсот тридцять одна) грн 66 коп. основного боргу, інфляційні втрати на суму 5326 (п'ять тисяч триста двадцять шість) грн 25 коп., 3% річних у розмірі 2837 (дві тисячі вісімсот двадцять сім) грн 42 коп., пеню у розмірі 4922 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять дві) грн 49 коп та 2031 (дві тисячі тридцять одна) грн 65 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257, п.п.17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М.Смирнова