ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.07.2021Справа № 910/3326/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю помічника судді Скрипки О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОБУД УКРАЇНА" вул. Ботанічна, буд. 1/6, м. Бориспіль,Київська область,08301
до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" просп. Перемоги, 14, м. Київ, 01135
в особі Філії "Дельта - Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" Код ЄДРПОУ ВП:38728507; 54017, Миколаївська обл., м. Миколаїв, ВУЛИЦЯ ЛЯГІНА, будинок 27
про стягнення 22 062 899,89 грн.
Представники сторін:
від позивача: Мілевська Я.І.- ордер № 1094714 від 01.04.2021 року;
від відповідача: Табула О.М. - довіреність б/л від 29.12.2020 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІДРОБУД УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Філії "Дельта - Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про стягнення 22 062 899,89 грн., а саме 19 941 410,78 грн. основного боргу, 1 379 591,85 грн. пені, 571 121,26 грн. процентів річних, 1 170 776,00 грн. втрат від інфляції.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами Договором № 301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019 року в частині своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані пеня, проценти річних та втрати від інфляції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3326/21, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 01.04.2021 року.
Судом доведено до відома сторін, що початку судового засідання 01.04.2021 року через канцелярію суду від позивача 24.03.2021 року надійшов супровідний лист б/н від 23.03.2021 року з доданими до нього документами на підтвердження повноважень Філії «Дельта - Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на представництво інтересів державного підприємства як учасника судового розгляду. Документи судом долучені до матеріалів справи.
Також через канцелярію суду від відповідача 29.03.2021 року надійшов відзив № 646 від 24.03.2021 року на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог, посилаюсь на порушення позивачем умов спірного договору № 301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019 року в частині строків надання послуг, виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем в повному обсязі та наявність правових підстав для проведення заліку зустрічних однорідних вимог за Договором № 301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019 року та № 190-В-ІЛФ-18 від 30.07.2018 року на суму 16 869 370,40 грн. Відзив судом долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 01.04.2021 року протокольно оголошено перерву на 06.05.2021 року.
Проте, у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. у відпустці, судове засідання 06.05.2021 року не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 року підготовче засідання призначено на 19.05.2021 року.
Так, від позивача через канцелярію суду 13.04.2021 року надійшла відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 12.04.2021 року, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача, вважає їх хибними та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, посилаючись на те, що обставини виконання позивачем з недоліками та з порушенням строків не входять до предмету доказування у даній справі та за умови підписання відповідачем актв наданих послуг та довідок про вартість наданих послуг не спростовують факту наявності заборгованості відповідача з їх оплати. Також позивач зазначає, що заяви ДП «АМПУ» про зарахування зустрічних однорідних вимог суперечать ст. 601 ЦК України та за наявності судового спору відносно характеру, змісту та умов виконання зобов'язання в частині Договору № 190-В-ІЛФ від 30.07.20218 року, не визнаються позивачем, а окрім того додаткова угода № 2 від 16.01.2020 року до спірного Договору № 301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019 року є нікчемною, позаяк останньою всупереч приписам Закону України «Про публічні закупівлі» внесені зміни до істотних умов Договору № 301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019 року. Відповідь на відзив судом долучено до матеріалів справи.
До початку судового засідання 19.05.2021 року від відповідача 22.04.2021 року надійшли заперечення на відповідь на відзив № 860 від 20.04.2021 року разом з доказами направлення на адресу позивача, згідно яких відповідач не погоджується з позицією позивача та наголошує на тому, що за наслідками підписання між сторонами акту звіряння взаємних розрахунків від 03.01.2020 року та Додаткової угоди № 2 від 16.01.2020 року до Договору зобов'язання відповідача як замовника з оплати наданих послуг на суму 9 027 944,28 грн. припинені, надані позивачем послуги приймались відповідачем у відповідності до умов Договору та зобов'язання з оплати в рамках спірного Договору № 301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019 року виконані ДП «АМПУ», у зв'язку з чим підстави для нарахування пені, процентів річних та втрат від інфляції відсутні. Заперечення на відповідь на відзив судом долучені до матеріалів справи.
Від позивача 28.04.2021 надійшло клопотання б/н від 27.04.2021 року про приєднання доказів до матеріалів справи разом з доказами направлення на адресу відповідача. Подані клопотання долучено судом до матеріалів справи.
У судовому засіданні 19.05.2021 року уповноваженим представником відповідача заявлено усне клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв'язку з необхідністю ознайомлення з клопотанням позивача від 28.04.2021 року про приєднання доказів до матеріалів справи.
Розглянувши в судовому засіданні 19.05.2021 року усне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, враховуючи те, що суд вже відкладав розгляд справи в підготовчому засіданні, з метою надання учасникам судового процесу можливість реалізувати принцип змагальності, рівності всіх учасників процесу перед законом та судом, а також забезпечення їх процесуальних прав на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, враховуючи обмеженість процесуальних строків підготовчого провадження та приймаючи до уваги за даними офіційного сайту АТ «Укрпошта» факт отримання клопотання позивача від 28.04.2021 року про приєднання доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для чергового відкладення підготовчого засідання та протокольно ухвалив про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 року, враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/3326/21 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 30.06.2021 року.
В судовому засіданні з розгляду справи по суті 30.06.2021 року судом протокольного оголошено перерву до 14.07.2021 року.
Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, а також заяв по суті спору, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін на час проведення судового засідання 14.07.2021 року суду не надходило.
В підготовчі судові засіданні 01.04.2021 року та 19.05.2021 року, а також засідання з розгляду справи по суті 30.06.2021 року та 14.07.2021 року з'явилися уповноважені представники позивача та відповідача.
В судових засіданнях з розгляду справи по суті 30.06.2021 року та 14.07.2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судових засіданнях з розгляду справи по суті 30.06.2021 року та 14.07.2021 року проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених в відзиві на позовну заяву, та просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 14.07.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засідання пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 24 жовтня 2019 року між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-Лоцман» ДП «АМПУ» (замовник за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГідроБуд Україна» (виконавець за договором, позивач у справі) за результатами процедури публічної закупівлі (https://рrоzоrrо.gov.ua/tender/UA-2019-10-25-002616-b) було укладено Договір № 301-В-ФДЛ-19 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, зазначені в п.2.2 цього Договору, а замовник - прийняти та оплатити надані послуги в порядку, визначеному цим Договором. Найменування послуг: за кодом за ДК 021:2015 63720000-2 «Послуги з обслуговування водних видів транспорту» (Послуги з технічного обслуговування судноплавних каналів (Бузько-Дніпровсько-лиманського каналу і Херсонського морського каналу) для підтримки у працездатному стані відповідно до паспортних характеристик шляхом днопоглиблення з транспортуванням вилученого ґрунту на звалище ґрунту (далі - послуги).
Розділами 3 - 22 Договору сторони узгодили строки надання послуг, ціну договору, права та обов'язки сторін, забезпечення послуг документацією, матеріальними ресурсами та послугами, залучення до виконання послуг субвиконавців, робочої вили, організацію надання послуг, їх фінансування, приймання послуг, проведення розрахунків за надані послуги, якісь послуг, відповідальність сторін, внесення змін до договору та його розірвання, строк дії договору тощо.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Згідно з пунктом 20.1 Договору даний Договір набирає чинності з дня його укладення і діє до 31.12.2019 року, але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Вказаний договір підписаний представниками замовника та виконавця і скріплений печатками юридичних осіб.
Окрім цього сторонами підписано Додаткові угоди до Договору, а саме № 1 від 12.11.2019 року, № 2 від 16.01.2020 року та № 3 від 13.05.2020 року, копії яких наявні в матеріалах справи.
Судом встановлено, з урахуванням предмету та суб'єктного складу сторін договору, які є основними ознаками договору та дають змогу кваліфікувати вид договору незалежно від того, яке найменування привласнили йому сторони, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм § 1 глави 61 Цивільного кодексу України.
Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Як визначено в п. 1.1 Договору днопоглиблення - вилучення, транспортування та складування ґрунту, яке виконується обладнанням виконавця (власним або залученим), для досягнення заданих габаритів ділянок днопоглиблення в обсягах та межах Технічних вимог (Додаток № 6 до Договору).
Об'єкти днопоглиблення - Бузько-Дніпровсько-лиманський канал (БДЛК) та Херсонський морський канал (ХМК) (п.1.15 Договору).
За визначенням п. 1.8 Договору обсяг днопоглиблення - кількість кубічних метрів ґрунту, яку вилучено, транспортовано та складовано у результаті днопоглиблення, яку визначено на підставі попередніх і виконавчих промірів на ділянці днопоглиблення, підтверджених (у разі необхідності) контрольними промірами Замовника відповідно до «Інструкції про порядок і процедуру виконання промірних робіт при визначенні глибин на морських і річкових акваторіях для будівельно-експлуатаційних цілей», затвердженої наказом Мінтрансзв'язку України від 10.05.2005 року №186.
Кількість послуг визначається згідно з виданим замовником Технічним завданням в обсязі, що не перевищує 664 000,00 м.куб. (п.2.3 Договору).
Згідно п. 3.1 Договору місце надання послуг: ділянка днопоглиблення, вказана в Технічному завданні, в межах БДЛК та/або ХМК.
Згідно із ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Строк надання послуг за цим Договором складає 82,732 календарних днів. Дата початку надання послуг визначається відповідно до розділу 8 цього Договору. У разі наявності зупинок, передбачених п. 3.4 цього Договору, строк надання послуг за цим Договором продовжується на відповідний період у порядку, встановленому цим Договором (п. 3.1 Договору).
Строк надання послуг може бути продовжений із внесенням відповідних змін у цей Договір у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання замовником своїх зобов'язань, що можуть вплинути на своєчасність виконання виконавцем своїх обов'язків за цим Договором. (п. 3.4. Договору).
Так, п.1.1 Додаткової угоди № 3 від 13.05.2020 року до Договору сторони домовились продовжити строк надання послуг за Договором на 5,195 календарних дні у зв'язку з настанням несприятливих гідрометеорологічних умов та виникнення невиробничих зупинок з пропуску суден.
Згідно п. 3.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 13.05.2020) до Договору № 301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019) строк надання послуг за цим Договором складає 87,927 календарних днів з урахуванням зупинок у зв'язку з наявністю несприятливих гідрометеорологічних умов та виникненням невиробничих зупинок з пропуску суден. Дата початку надання послуг визначається відповідно до розділу 8 цього Договору. У разі наявності зупинок, передбачених п. 3.4 цього Договору, строк надання послуг за цим Договором продовжується на відповідний період у порядку, встановленому цим Договором.
Докази того, що сторони узгодили інший строк надання послуг за Договором в матеріалах справи відсутні.
Згідно п. 5.1 Договору виконавець зобов'язався, зокрема: 5.1.1. Забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим Договором; 5.1.2. Забезпечити надання послуг, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 17 цього Договору; 5.1.3. Забезпечити необхідну кількість та комплектацію обладнання, що повинне забезпечувати вчасне та якісне надання послуг за цим Договором, виробничі показники і працездатність обладнання в межах, заявлених в цьому Договорі (продуктивність тощо); 5.1.5. Надавати послуги в межах загального обсягу надання послуг, визначеного в п. 2.3 цього Договору. Обсяги послуг, що перевищують загальний обсяг надання послуг, визначений в п. 2.3 цього Договору, замовником не приймаються і не оплачуються; 5.1.6. Надавати послуги в порядку та на умовах, встановлених цим Договором; 5.1.14. Негайно повідомляти Замовнику про усі зупинки, їх причини та перешкоди, що виникли під час надання послуг; 5.1.21. Скласти, відповідно до вимог Податкового кодексу України та своєчасно зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову накладну/розрахунок коригування до податкової накладної.
Згідно п. 8.1. Договору перед початком надання послуг, але не пізніше ніж 10 (десять) робочих днів з дати підписання Договору замовник зобов'язаний передати виконавцю затверджене Технічне завдання, дозволи Мінприроди, які отримані замовником для проведення днопоглиблення за цим Договором, плани попередніх промірів глибин на перше по черговості надання послуг коліно БДЛК та/або ХМК (ділянку днопоглиблення) у 2 примірниках.
Відповідно до п. 8.2. Договору виконавець зобов'язаний розпочати надання послуг протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі документації на перше по черговості надання послуг коліно БДЛК та/або ХМК (ділянку днопоглиблення).
Як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву та позивачем не заперечувалось, 07.11.2019 року на виконання п. 8.1 Договору замовником було направлено виконавцю Акт приймання-передачі документації разом з документацією, який підписано позивачем 12.11.2019 року, та в подальшому позивач як виконавець приступив до надання послуг згідно Договору 15.11.2019 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
За приписами частин 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Ціна Договору визначена у Додатку №1 та становить разом з ПДВ 73 199 990,40 грн. Імпортна складова в ціні цього Договору складає 44 726 462,00 грн., що еквівалентно 1695 850,00 доларів США (п. 4.1 Договору).
Відповідно до п. 4.2 Договору ціна цього Договору включає всі витрати виконавця, пов'язані із належ наданням послуг за цим Договором, в тому числі, але не виключно: пов'язані з зупинками у наданні послуг, що викликані несприятливими гідрометеорологічними умовами; пов'язані із заходами по охороні навколишнього середовища (зняття з суден л'яльних, фанових вод та ТПВ); пов'язані з зупинками щодо пропуску суден на каналі; пов'язані з постачанням води та палива; вартість мобілізації обладнання; збори і плати у відповідності до чинного законодавства України (в т.ч. з оплати послуг із забезпечення лоцманського проведення суден тощо).
Не передбачені виконавцем або збільшені в ході виконання цього Договору витрати окремих складових послуг замовником не відшкодовуються, а витрати на їх виконання вважаються врахованими у ціні цього Договору (п. 4.4 Договору).
Згідно частини 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Суд зазначає, що обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника (генпідрядника).
Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
В силу ч. 2 ст. ст. 853 Цивільного кодексу України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Згідно п. 17.1 Договору виконавець повинен надавати замовнику послуги, якість яких відповідає умовам Технічного завдання, РД 31.74.08-85 «Техническая инструкция по производству морских дноуглубительных работ», РД 31.74.09-86 «Нормы на морские дноуглубительные работы», Інструкції про порядок і процедуру виконання промірних робіт при визначенні глибин на морських і річкових акваторіях для будівельно-експлуатаційних цілей, затвердженої наказом Мінтрансзв'язку України від 10.05.2005 року № 186, та інших чинних нормативно-правових актів.
Відповідно до п. 15.1 Договору виконавець щомісячно до 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем надання Послуг, визначає обсяги та вартість наданих Послуг, що підлягають оплаті, та готує документи відповідно до п.п. 5.1.11, 5.1.17 цього Договору і подає їх для підписання Замовнику. Приймання-здача Послуг виконується згідно з Технічним завданням, «Інструкцією про порядок і процедуру виконання промірних робіт при визначенні глибин на морських і річкових акваторіях для будівельно-експлуатаційних цілей», затвердженої наказом Мінтрансзв'язку України від 10.05.2005 року № 186.
Обсяги виконаного днопоглиблення (наданих послуг) приймаються замовником не рідше одного разу на місяць (п. 15.2 Договору).
Згідно п. 15.4. Договору замовник протягом 10 (десяти) робочих днів з дня одержання документів, що підтверджують надання виконавцем послуг, зобов'язаний розглянути та підписати подані виконавцем документи або письмово обґрунтувати причини відмови від їх підписання.
Пунктом 15.5 Договору передбачено, що приймання замовником послуг, наданих виконавцем, підтверджується підписанням повноважними представниками сторін Акту наданих послуг та Довідки про вартість наданих послуг.
При цьому пунктом 5.4.5. Договору передбачене право замовника повернути рахунок виконавцю без здійснення оплати у разі неналежного оформлення документів, зазначених у п.16.1 цього Договору.
Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем в позовній заяві, у відповідності до умов Договору виконавцем у листопаді 2019 року надано послуги з днопоглиблення, про що складено Акт №1 наданих послуг за листопад 2019 року на суму 9 027 944,28 грн. та відповідну Довідку про вартість наданих послуг за листопад 2019 року.
Факт прийняття замовником послуг (робіт) у вказаному в Акті та Довідці обсязі підтверджується підписанням вищенаведених документів представниками позивача та відповідача 05.12.2019 року.
16.01.2020 року між сторонами підписано Додаткову угоду №2 до Договору, в якій зазначено, що зобов'язання замовника за Договором, в частині оплати наданих послуг на суму 9 027 944,28 грн. з ПДВ згідно Акту №1 та довідки за листопад 2019 року припинені 03.01.2020 року відповідно до заяви ДП «АМПУ» про зарахування зустрічних однорідних вимог №38/10-04-01/вих від 03.01.2020 року.
В свою чергу позивач листом № 22-О від 22.01.2020 року направив на адресу відповідача Акт №4 наданих послуг за грудень 2019 року - січень 2020 року на суму 4 881 419,53 грн., відповідні Довідку про вартість наданих послуг за за грудень 2019 року - січень 2020 року, рахунок-фактуру №3 та інші документи, які отримані представником Філії «Дельта - Лоцман» ДП «АПМУ» 24.01.2020 року, про що свідчить особиста розписка останнього.
Листом від 06.02.2020 року № 331 замовник повідомив, що надані документи не можуть бути ним підписаними та повернув їх на доопрацювання із зазначенням причин: «У Довідці про вартість наданих послуг зазначено місяць надання послуг тільки січень 2020 р., зважаючи, що Актом наданих послуг враховано послуги, надані в грудні 2019 р., замовник вважав за доцільне період надання послуг зазначити «грудень 2019-січень 2020»; вартість наданих послуг, зазначена у стовпчику «З початку року по звітний місяць включно», не відповідала, на думку замовника, поточній вартості послуг.
Листом від 10.02.2020 року №39-О ТОВ «ГідроБуд Україна» надано відповідачеві на підписання документи з урахуванням зауважень, викладених у листі замовника від 06.02.2020 №331, за результатами розгляду яких від Філії «Дельта - Лоцман» ДП «АМПУ» листом від 27.02.2020 року №536 повернуто документи на доопрацювання з огляду на те, що вартість наданих послуг у стовпчику «З початку року по звітний місяць включно, за твердженням відповідача, не відповідала поточній вартості послуг.
З урахуванням зауважень, наведених в листі Філії «Дельта - Лоцман» ДП «АМПУ», позивачем листом № 67-О від 02.03.2020 року повторно надіслано на адресу відповідача доопрацьовані документи, зокрема, акт № 4, які також були повернуті непідписаними Філією «Дельта - Лоцман» ДП «АМПУ» листом від 16.03.2020 № 673, оскільки вартість наданих послуг у стовпчику «З початку року по звітний місяць включно» не відповідала поточній вартості послуг.
Листом № 95-0 від 18.03.2020 року позивачем було надано відповідачеві документи на підписання, з урахуванням викладених у листі від 16.03.2020 року № 673 зауважень, та за наслідками розгляду листом Філії «Дельта - Лоцман» ДП «АМПУ» від 20.03.2020 року №725/29 на адресу виконавця було надіслано Акт №4 наданих послуг за грудень 2019 - січень 2020 р. на суму 4 822 067,64 грн., Довідку про вартість наданих послуг на вказану суму та інші документи, підписані з боку замовника, при цьому вартість зазначених в Акті № 4 та довідці наданих послуг змінилася у зв'язку з обрахунком імпортної складової в гривневому еквіваленті.
В подальшому Акт наданих послуг № 5 на суму 4 698 794,41 грн., відповідні Довідка про вартість наданих послуг та рахунок №4 також були направлені позивачем замовнику листом №34-О від 03.02.2020 року та були повернуті замовником листом від 14.02.2020 року № 417 на доопрацювання із зазначенням:«1. У Довідці про вартість наданих послуг зазначено місяць надання послуг - січень 2020 року. Зважаючи, що Актом наданих послуг враховано послуги надані листопаді - грудні 2019 року, вважаємо за доцільне період надання послуг зазначити наступним чином: «листопад - грудень 2019 року». 2. Вартість наданих послуг зазначена у стовпчику «З початку року по звітний місяць включно» не відповідає поточній вартості послуг».
З урахуванням зауважень замовника, наведених у вищевказаному листі, виконавцем листом від 17.02.2020 року №51-О було направлено передбачений умовами Договору пакет документів, зокрема, Акт № 5, та отримано листом від 27.02.2020 року №537 відповідь про повернення документів без підпису з причин не усунення зауважень, зазначених у листі Філії «Дельта - Лоцман» ДП «АМПУ» від 14.02.2020 року №417.
Листом від 02.03.2020 року №68-О позивачем втретє направлено доопрацьовані документи замовнику, в тому числі Акт № 5, та отримано листом від 16.03.2020 року №674 на доопрацювання, оскільки «вартість наданих послуг, зазначена Довідкою про вартість наданих послуг у стовпчику «З початку року по звітний місяць включно» не відповідає поточній вартості послуг».
Після усунення зауважень листом від 18.03.2020 року №94-О виконавцем надано документи на підпис замовнику та листом Філії «Дельта - Лоцман» ДП «АМПУ» від 20.03.2020 року №726/29 отримано Акт №5 наданих послуг за листопад - грудень 2019 на суму 4 571 993,09 грн., Довідку про вартість наданих послуг на вказану суму та інші документи, підписані з боку замовника, при цьому вартість наданих послуг змінилася у зв'язку з обрахунком імпортної,складової в гривневому еквіваленті.
Акт наданих послуг №6 за січень-лютий 2020 року на суму 753 850,10 ґрн., відповідні Довідка про вартість наданих послуг та рахунок №5 були направлені замовнику листом позивача №61-О від 21.02.2020 року та листом відповідача від 10.03.2020 року №633 повернуті ТОВ «ГідроБуд Україна» на доопрацювання, оскільки: «вартість наданих послуг, зазначена Довідкою про вартість наданих послуг у стовпчику «З початку року по звітний місяць включно» не відповідає поточній вартості послуг.»
За наслідками усунення зауважень замовника листом №87-О від 10.03.2020 року виконавцем було направлено замовникові пакет документів на підписання, в тому числі Акт № 6, а також листом №96-О від 18.03.2020 року - додатково Довідку про вартість наданих послуг за січень-лютий 2020 року та за лютий 2020 року.
У відповідь на вказаний лист відповідач листом від 20.03.2020 року №723/29 надіслав на адресу позивача підписані з боку замовника документи, серед яких Акт № 6 наданих послуг за січень - лютий 2020 року на суму 753 850,10 грн., відповідна Довідка про вартість наданих послуг та інші документи.
Акт наданих послуг №7 за лютий 2020 року на суму 3 625 877,05 грн., відповідні Довідка про вартість наданих послуг та рахунок №6 були направлені позивачем замовнику на підписання листом №62-О від 21.02.2020 року та листом Філії «Дельта - Лоцман» ДП «АМПУ» від 10.03.2020 року № 632 повернуті на доопрацювання виконавцю, оскільки: «вартість наданих послуг, зазначена Довідкою про вартість наданих послуг у стовпчику «З початку року по звітний місяць включно» не відповідає поточній вартості послуг.»
Листом № 88-О від 10.03.2020 року позивач направив документи на підписання, в тому числі акт № 7, а також листом №96-О від 18.03.2020 року надав додатково довідку про вартість наданих послуг за лютий 2020 року, які були повернуті підписаними ФДЛ ДП «АМПУ» листом від 20.03.2020 року №724/29, зокрема, Акт наданих послуг № 7 на суму 3 625 877,05 грн.
Акт наданих послуг №8 за лютий 2020 року на суму 3 095 582,52 грн. та відповідні Довідка про вартість наданих послуг, рахунок № 7 були надані на підписання відповідачеві супровідним листом виконавця №75-О від 06.03.2020 року та повернуті на адресу позивача підписаними замовником листом № 722/29-01-01 від 20.03.2020 року, в тому числі Акт № 8 наданих послуг на суму 3 095 582,52 грн.
Таким чином, як встановлено судом за матеріалами справи та сторонами не заперечувалось, за результатами доопрацювання та узгодження, факт надання відповідачеві послуг виконавцем та отримання їх замовником за Договором підтверджується підписаними обома сторонами Актами наданих послуг: № 1 від 05.12.2019 року за листопад 2019 року на суму 9 027 944,28 грн., № 2 від 16.01.2020 року за грудень 2019 року на суму 9 822 943,32 грн., № 3 від 16.01.2020 за грудень 2019 року на суму 661 496,59 грн., № 4 від 20.03.2020 року за грудень 2019-січень 2020 року на суму 4 822 067,64 грн., № 5 від 20.03.2020 року за листопад-грудень 2019 року на суму 4 571 993,09 грн., № 6 від 20.03.2020 року за січень-лютий 2020 року на суму 753 850,10 грн., № 7 від 20.03.2020 року за лютий 2020 року на суму 3 625 877,05 грн., № 8 від 20.03.2020 року за лютий 2020 року на суму 3 095 582,52 грн. Копії вказаних актів, а також відповідних довідок про вартість наданих послуг наявні в матеріалах.
Суд зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства виконавець (підрядник) не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи (послуги), а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Зокрема, як встановлено судом за матеріалами справи та зазначалось вище, спірні Акти наданих послуг №№ 1, 4, 5, 6, 7, 8 за Договором узгоджені сторонами за наслідками усунення позивачем як виконавцем недоліків оформлення документів, на яких наголошував відповідач як замовник, та за наслідками підписання актів наданих послуг та відповідних довідок про вартість наданих послуг за період листопад 2019 року - лютий 2020 року будь-які заперечення щодо повного та належного виконання робіт за вказаними актами в обсягах, зазначених у вказаних актах та довідках, відсутні.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по наданню послуг з днопоглиблення, обумовлених Договором та в обсягах, зазначених в Актах наданих послуг №№ 1, 4, 5, 6, 7, 8 та відповідних Довідках про вартість наданих послуг, а відповідачем, у свою чергу, остаточно прийнято надання цих послуг у вказаних обсягах та без будь - яких зауважень, тобто надані позивачем послуги з днопоглиблення, за відсутності будь-яких доказів наявності зауважень з боку замовника щодо обсягів та якості, зазначених в підписаних в остаточній редакції з боку останнього актах за Договором, в силу імперативних вимог ст. 853 ЦК України вважаються прийнятими відповідачем.
Частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 5.1.1 Договору виконавець зобов'язаний забезпечити надання послуг, встановлених цим Договором, а замовник, в свою чергу, що передбачено п. 5.3.1. Договору, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані виконавцем послуги у відповідності з умовами цього Договору.
Оплата наданих послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 10 банківських днів з дати отримання замовником належним чином оформленого рахунку на оплату та підписання сторонами акту наданих послуг та довідка про вартість наданих послуг, в залежності від того, яка дата є більш пізньою (п. 16.1. Договору).
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Отже, сторони у Договорі відповідно до розділу16 вказаного правочину узгодили, що оплата належним чином наданих позивачем послуг обумовлена отриманням замовником рахунку на оплату та підписанням останнім відповідного Акту наданих послуг та Довідки про вартість наданих послуг.
Таким чином, відповідно до вимог закону та умов Договору позивач зобов'язаний надати належним чином обумовлені Договором послуги та здати їх відповідачу як замовнику, після чого він отримує право вимоги від останнього оплати наданих послуг в строки та в розмірі, встановлених спірним Договором.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Проте, за твердженнями позивача та згідно наданих матеріалів справи, в порушення умов Договору відповідач - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Філії "Дельта - Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" свого грошового зобов'язання в частині оплати вартості наданих позивачем послуг відповідно до Актів №№ 1, 4, 5, 6, 7, 8 та Довідок про вартість наданих послуг належним чином не виконав та у визначений п. 16.1 Договору строк грошові кошти не перерахував, натомість, направивши на адресу позивача Заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №38/10-04-01/Вих від 03.01.2020 року, в якій ДП «АМПУ» зазначено про:
- зарахування зустрічних однорідних вимог за Договорами від 24.10.2019 року № 301-В-ФДЛ-19, від 17.12.2018 року № 235-В-МИФ-18, від 30.07.2018 року № 190-В-ІЛФ-18;
- припинення зобов'язання ДП «АМПУ» за Договором від 24.10.2019 року № 301-В-ФДЛ-19, укладеним між ДП «АМПУ» та ТОВ «ГідроБуд Україна», на суму 9 027 944,28 грн.;
- припинення зобов'язання ТОВ «ГідроБуд Україна» щодо повернення суми незакритого авансу за Договором від 17.12.2018 року № 235-В-МИФ-18, укладеним між ДП «АМПУ» та ТОВ «ГідроБуд Україна», у розмірі 6 955 903,90 грн.,
- припинення зобов'язання ТОВ «ГідроБуд Україна» щодо повернення частини незакритого авансу за Договором від 30.07.2018 № 190-В-ІЛФ-18, укладеним між ДП «АМПУ» та ТОВ «ГідроБуд Україна», у розмірі 2 072 040,38 грн.
Окрім цього відповідно до заяви №1248/10-04/01/Вих від 13.04.2020 року замовник зазначив про:
- проведення заліку зустрічних однорідних вимог за Договором №301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019 року та Договором №190-В-ІЛФ-18 від 30.07.2018 року на суму 16 869 370,40 грн.;
- припинення зобов'язання ДП «АМПУ» за Договором №301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019 року, укладеним між ДП «АМПУ» та ТОВ «Гідробуд Україна», згідно з Актами наданих послуг №4 від 20.03.2020 року, №5 від 20.03.2020 року, №6 від 20.03.2020 року, №7 від 20.03.2020 року, №8 від 20.03.2020 року, всього на суму 16 869 370,40 грн.;
- припинення зобов'язання ТОВ «Гідробуд Україна» щодо повернення частини незакритого авансу за Договором №190-В-ІЛФ-18 від 30.07.2018 року, укладеним між ДП «АМПУ» та ТОВ «Гідробуд Україна», у розмірі 16 869 370,40 грн.
В свою чергу надані виконавцем та прийняті замовником послуги з днопоглиблення відповідно до Актів №2 наданих послуг за грудень 2019 року на суму 9 822 943,32 грн. та №3 за грудень 2019 року на суму 661 496,58 грн., та відповідних Довідок про вартість наданих послуг, оплачені замовником, факт перерахування грошових коштів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 353 від 17.01.2020 року на суму 4 000 000,00 грн., № 357 від 17.01.2020 року на суму 5 822 943,32 грн. та № 363 від 17.01.2020 року на суму 661 496,58 грн.
Факт здійснення оплати за Актами № 2 та № 3 наданих послуг, її розмір та порядок зарахування сплачених коштів сторонами не заперечувався.
Разом з тим, в поданій суду позовній заяві ТОВ «ГідроБуд Україна» зарахування зустрічних вимог за Договором від 24.10.2019 року №301-В-ФДЛ-19 та Договором від 30.07.2018 року №190-В-ІЛФ-18 на суму 2 072 040,38 грн. та на суму 16 869 370,40 грн. не визнає та наголошує на тому, що відповідачем як замовником не виконано свої зобов'язання в частині оплати наданих послуг на суму 2 072 040,38 грн. згідно Акту №1 наданих послуг та відповідної Довідки про вартість наданих послуг за листопад 2019 року, та на суму 16 869 370,40 грн. згідно Актів №№ 4, 5, 6, 7, 8 наданих послуг та відповідних Довідок про вартість наданих послуг, а також зазначає, що вказані зобов'язання замовника за Договором відповідно до вищезазначених заяв 03.01.2020 року та 13.04.2020 року не припинені.
Наразі, позивач листами №104-О від 31.03.2020 року, №33-К від 22.06.2020 року, №36-К від 23.07.2020 року та №54-К від 02.11.2020 року, копії яких наявні в матеріалах справи, повідомив відповідача про неможливість припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог згідно поданих замовником заяв.
Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та вбачається із матеріалів справи, свої зобов'язання щодо сплати Товариству з обмеженою відповідальністю "МСС «Гідробуд Україна» грошових коштів в сумі 18 941 410,78 грн. за надані послуги з днопоглиблення у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсними Договору № 301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019 року та Додаткових угод до нього та/або їх окремих положень суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.
Як зазначено позивачем в позовній заяві, зобов'язання відповідача щодо оплати наданих позивачем послуг за Договором на суму 2 072 040,38 грн. за Актом № 1 наданих послуг за листопад 2019 року та довідкою про вартість наданих послуг за листопад 2019 року, а також на суму 16 869 370,40 грн. за Актами №№ 4, 5, 6, 7, 8 та Довідками про вартість наданих послуг за грудень 2019 року - лютий 2020 року не були припинені зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі статті 601 Цивільного кодексу України, оскільки таке зарахування позивачем не визнано.
Зокрема, в позовній заяві позивач не визнає та заперечує зарахування зустрічних вимог за Договором від 24.10.2019 року № 301-В-ФДЛ-19 та Договором від 30.07.2018 № 190-В-ІФЛ-18 на суму 2 072 040,38 грн. згідно заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог №38/10-04-01/Вих від 03.01.2020 року, а також не визнає зарахування зустрічних вимог за Договором від 24.10.2019 року № 301-В-ФДЛ-19 та Договором від 30.07.2018 року № 190-В-ІЛФ-18 на суму 16 869 370,40 грн. згідно заяви ДП «АМПУ» №1248/10-04-01/Вих від 13.04.2020 року.
Підстави припинення зобов'язання визначено статтею 598 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суд зазначає, що статтею 203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування, для чого достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
У відповідності до ст. 202 та ст. 601 ЦК України заява особи про зарахування зустрічних однорідних вимог, надіслана іншій стороні, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі.
Тобто, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному з яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Також можливо часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь - якими іншими способами.
Отже, заява про зарахування є одностороннім правочином.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 ГК України, статтею 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 року у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 року у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 року у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 року у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 року у справі № 914/2326/18.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 08.07.2021 року у справі № 911/618/20, вирішуючи питання щодо безспірності заборгованості суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено стороною, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому сам факт звернення кредитора до суду не є підставою для визнання заборгованості спірною, позаяк спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб'єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї. Наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові від 15.01.2020 року у справі № 305/2082/14-ц Великою Палатою Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) також зазначено, що інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості.
Поряд із цим судом враховано правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 22.01.2021 року у справі № 910/11116/19 щодо застосування норм права (статей 601, 602 ЦК України), згідно яких безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.
Так, як встановлено судом та зазначалось вище, замовник - ДП «АМПУ» звернувся до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог №38/10-04-01/Вих від 03.01.2020 року на суму 9 027 944,28 грн. за Договорами від 24.10.2019 № 301-В-ФДЛ-19, від 17.12.2018 № 235-В-МИФ-18, від 30.07.2018 № 190-В-ІЛФ-18 та із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог №1248/10-04/01/Вих від 13.04.2020 року на суму 16 869 370,40 грн. за Договором №301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019 року та Договором №190-В-ІЛФ-18 від 30.07.2018 року.
Наразі, в частині взаємних відносин в рамках Договорів від 24.10.2019 року № 301-В-ФДЛ-19 та від 30.07.2018 № 190-В-ІЛФ-18 зарахування зустрічних однорідних вимог по яких заперечується позивачем, судом враховано, що 30 липня 2018 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (замовник за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГідроБуд Україна» (підрядник за договором, позивач у справі) було укладено Договір № 190-В-ІЛФ-18, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується у відповідності до Робочого проекту та умов Договору виконати роботи з будівництва об'єкту: «Реконструкція гідротехнічної частини причалу №1 Іллічівської філії ДП «АМПУ», зазначені в технічним вимогах (додаток №3 до Договору, який є його невід'ємною частиною) в межах ціни, визначеної договірною ціною (додаток № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи.
Місцезнаходження об'єкту будівництва: Україна, 68001. Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська, 4-Ж, територія та акваторія морського порту Чорноморськ (п. 2.2 Договору).
Згідно п.п. 3.1, 3.2 Договору №190-В-ІЛФ-18 від 30.07.2018 року строк виконання робіт - 420 календарних днів безпосереднього виконання робіт з дати початку виконання робіт. Дати початку та закінчення окремих видів (етапів, комплексів) робіт, передбачених технічними вимогами та договором визначені в календарному графіку виконання робіт (додаток №2, який є невід'ємною частиною договору). Датою початку робіт є дата підписання акту приймання-передачі фронту робіт. Датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття Замовником на підставі оформленого акту про виконані роботи у відповідності до розділу 8 цього договору.
Умовами п. 4.1, 4.3, 4.6 Договору №190-В-ІЛФ-18 від 30.07.2018 року передбачено, що договірна ціна становить 88 595 400,00 грн., де ПДВ 14 765 400,00 грн., та є динамічною.
Відповідно до п. п. 6.1, 6.6, 6.7 Договору №190-В-ІЛФ-18 від 30.07.2018 року до укладання договору Підрядник зобов'язаний надати підтвердження забезпечення виконання договору у розмірі 5 % від договірної ціни, що складає 4 429 620,00 грн. у вигляді оригіналу банківської гарантії в паперовому вигляді. Замовник повертає забезпечення виконання договору після виконання Підрядником умов цього договору та введення об'єкта в експлуатацію, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі до цього договору недійсними та у випадках, передбачених ст. 37 Закону України „Про публічні закупівлі", а також згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом 5 банківських днів з дня настання зазначених обставин. Забезпечення виконання договору не повертається у випадках невиконання та неналежного виконання робіт Підрядником, дострокового припинення цього договору або розірвання з вини Підрядника, у випадках передбачених договором.
За умовами п. 7.1 Договору за письмовим зверненням підрядника замовник має право провести попередню оплату (аванс) у розмірі до 50 % (п'ятдесяти відсотків) від Договірної ціни. Попередня оплата (аванс), в узгодженому сторонами розмірі здійснюється Замовником протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання Замовником від Підрядника банківської гарантії, передбаченої п. 7.2 цього Договору, на підставі оригіналу належним чином оформленого рахунку у відповідності до Плану фінансування після настання останньої з подій: - Передачі підряднику за актом прийому - передачі проектної документації та копії дозволу на виконання будівельних робіт; - Погодження сторонами проекту виконання робіт відповідно до розділу 12 договору.
Згідно з п. 19.1 Договору №190-В-ІЛФ-18 від 30.07.2018 року сторони узгодили строк дії Договору до 31.12.2019 року.
Між АТ „Банк Альянс" (банк за договором) та ТОВ „Гідробуд Україна" (принципал за договором) 27.09.2018 року було укладено Договір про надання банківської гарантії №5413-81, відповідно до п. 2.1 якого банк зобов'язується надати на користь ДП „АМПУ" гарантію повернення авансового платежу протягом 3 банківських днів з моменту підписання цього договору за умови виконання принципалом зобов'язань, передбачених договором.
АТ „Банк Альянс" 27.09.2018 року було видано гарантію повернення авансового платежу №5431-18 за договором підряду на виконання робіт №190-В-ІЛФ-18 від 30.07.2018 року.
На виконання п. 7.1 Договору після надання гарантії замовником згідно платіжних доручень від 05.10.2018 року № 3145 та від 08.10.2018 року № 3147 було перераховано на розрахунковий рахунок підрядника авансовий платіж в сумі 43 410 276,00 грн., а також на виконання п.3.2. Договору підряднику було передано фронт робіт згідно акту від 09.10.2018 року.
Датою початку є дата підписання Акту приймання-передачі фронту робіт (п.п. 3.1, 3.2 вказаного Договору).
Умовами п. 7.2.1. Договору № 190-В-2018 від 30.07.2018 року сторони передбачили, що банківська гарантія діє до 31.12.2009 включно, а у разі необхідності з продовженням строку її дії з підстав неповного погашення Підрядником суми авансового платежу до 31.12.2019 року .
У зв'язку з тим, що до 31.12.2019 року підрядник не здійснив погашення авансового платежу, ДП «АМПУ» листом від 24.12.2019 № 3220/15-01-01-10/Вих/15 на адресу ТОВ «ГідроБуд Україна» направлено вимогу щодо повернення незакритого авансу у розмірі 43 410 276,00 грн. в строк до 02.01.2020 року.
Як встановлено судом, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Банк Альянс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ГідроБуд Україна» про стягнення гарантії повернення авансового платежу у розмірі 43 410 276,00 грн., обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням банком умов банківської гарантії про повернення авансового платежу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 року у справі № 910/16898/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з банку на користь ДП «АМПУ» 43 410 276,00 грн. заборгованості та 651 154,14 грн. судового збору.
Постановою Верховного Суду від 18.06.2021 року у справі № 910/16898/19 за результатами розгляду касаційної скарги АТ "Банк Альянс" рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 року у справі № 910/16898/19 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.
Згідно із статтею 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.
Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 922/2391/16.
При цьому під час розгляду справи № 910/16898/19 Верховним Судом враховані обставини, встановлені господарськими судами у справі № 916/1441/19, в межах якої розглянуто позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГідроБуд Україна» до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (з урахуванням заяви про зміну предмета позову), про: визнання недійсним вчинений ДП «Адміністрація морських портів України» правочин у формі листа від 15.04.2019 №124/15-01-01-101010 про розірвання договору від 30.07.2018 №190-В-ІЛФ-18; зобов'язання відповідача виконувати умови договору від 30.07.2018, а саме п.п. 10.3.8 розділу 10 шляхом безоплатного забезпечення доступу працівників підрядника на територію підприємства до місця виконання робіт за відповідними заявками підрядника на оформлення перепусток.
Позов мотивовано неналежним виконанням ДП «Адміністрація морських портів України» зобов'язань за договором від 30.07.2018 №190-В-ІЛФ-18., а також зустрічний позов ДП «Адміністрація морських портів України» до ТОВ «ГідроБуд Україна» про розірвання договору від 30.07.2018 № 190-В-ІЛФ-18, укладений між сторонами по справі, та стягнення з позивача штрафу у розмірі 88 592,40 грн., в обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог зокрема, ДП «Адміністрація морських портів України» посилається на факт невжиття ТОВ «ГідроБуд Україна» заходів достатніх для виконання зобов'язань за договором від 30.07.2018 № 190-В-ІЛФ-18, що свідчить про наявність підстав для розірвання договору та стягнення на його користь штрафу.
Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 08.07.2020 у справі № 916/1441/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 року та постановою Верховного Суду від 18.02.2021 року, позов ТОВ «ГідроБуд Україна» задоволено, а у задоволенні зустрічного позову ДП «АМПУ» відмовлено, визнано недійсним вчинений ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії ДП «Адміністрація морських портів України» правочин у формі листа №124/15-01-01-101010 від 15.04.2019 року про розірвання Договору №190-В-ІЛФ-18 від 30.07.2018 року, укладеного між ТОВ «ГідроБуд Україна» та ДП «АМПУ».
Задовольняючи повністю первісний позов суди у справі № 916/1441/19 зазначили, що у ДП «АМПУ» відсутні підстави для розірвання Договору в односторонньому порядку у зв'язку з недоведеністю факту неналежного виконання ТОВ «ГідроБуд Україна» зобов'язань за Договором.
Крім того, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для зобов'язання ДП «АМПУ» виконувати умови Договору №190-В-ІЛФ-18 від 30.07.2018 року, а саме умови п.п. 10.3.8 п. 10 розділу 10 шляхом безоплатного забезпечення доступу працівників Товариства на територію ДП «АМПУ» до місця виконання робіт за відповідними заявками Товариства, у зв'язку із встановленими судом обставинами невжиття належних та достатніх заходів для забезпечення доступу Товариства до місця виконання робіт.
Що ж до зустрічних позовних вимог то суди, врахувавши недоведеність ДП «АМПУ» неналежного виконання ТОВ «ГідроБуд Україна» зобов'язань за Договором, дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог Підприємства в частині розірвання Договору, а також враховуючи недоведеність Підприємством несвоєчасного виконання підрядником робіт згідно з умовами Договору, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог Підприємства про стягнення штрафу у розмірі 88 592,40 грн.
Судові рішення мотивовані недоведеністю факту неналежного виконання ТОВ «ГідроБуд Україна» зобов'язань за договором та невжиттям ДП «Адміністрація морських портів України» необхідних та достатніх заходів з метою забезпечення ТОВ «Гідробуд Україна» можливості приступити до виконання робіт.
У вказаному рішенні господарський суд зауважив, що встановлений судом факт неналежного виконання ДП «АМПУ» зобов'язань за Договором №190-В-ІЛФ-18 від 30.07.2018 з урахуванням вимог ст. ст. 538, 613 ЦК України дозволяє зробити висновок, що ДП «АМПУ» є таким, що прострочив виконання власного зобов'язання.
Отже, враховуючи вищевикладене Верховний Суд зазначив, що обставини, встановлені господарськими судами у справі № 916/1441/19, судові рішення в якій набрали законної сили, мають преюдиційне значення для вирішення справи № 910/16898/19, оскільки підтверджують відсутність порушення ТОВ «ГідроБуд Україна» своїх зобов'язань за Договором, належне виконання яких забезпечувалося виданою Банком Гарантією, тобто судами зроблені висновки, які спростовують настання гарантійного випадку та, як наслідок, підтверджують необґрунтованість вимог ДП «АМПУ» у справі № 910/16898/19 про стягнення з Банку 43 410 276,00 грн банківської гарантії.
При цьому суд зазначає про врахування у даному судовому розгляді преюдиційних обставин, встановлених під час розгляду справи № 916/1441/19 щодо відсутності у відповідача правових підстав для розірвання Договору №190-В-ІЛФ-18 від 30.07.2018 року в односторонньому порядку, висновків про наявність підстав для визнання недійсним вчиненого правочину у формі листа про розірвання договору та про зобов'язання відповідача виконувати умови Договору №190-В-ІЛФ-18 від 30.07.2018 року.
Як зазначалось судом вище, у заяві ДП «АМПУ» від 13.04.2020 року №1248/10-04-01/Вих про зарахування зустрічних однорідних вимог щодо Договору від 30.07.2018 №190-В-ІЛФ-18 зазначено: «Починаючи з 09.10.2018 року ТОВ «ГідроБуд Україна» не приступало безпосередньо до виконання робіт. Згідно з п.19.1 Договору строк дії договору встановлено Сторонами - до 31.12.2019 року, а за фінансовими (здійснення розрахунків) та гарантійними зобов'язаннями Сторін - до їх повного виконання. Листом від 24.12.2019 №3220/15-01-01-10/Вих/15 на адресу ТОВ «ГідроБуд Україна» також направлено вимогу щодо повернення незакритого авансу у розмірі 43 410 276,00 грн. в строк до 02.01.2020 року. Той факт, що станом на 02.01.2020 року Договір від 30.07.2018 №190-В-ІЛФ-18 є припиненим, є безспірним.»
Аналогічні твердження щодо безспірності факту припинення Договору від 30.07.2018 №190-В-ІЛФ-18 та невиконання позивачем умов Договору, зокрема, відсутності початку робіт, а також щодо існування зобов'язання ТОВ «ГідроБуд Україна» з повернення сум невикористаного авансу в сумі 43 410 276,00 грн. за зазначеним Договором містяться також в заяві ДП «АМПУ» № №38/10-04-01/Вих від 03.01.2020 року про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Таким чином, враховуючи умови Договору підряду №190-В-ІЛФ-18 року від 30.07.2018 року та приймаючи до уваги визнання судом недійсним правочину у формі листа №124/15-01-01-101010 від 15.04.2019 року про розірвання Договору №190-В-ІЛФ-18 року від 30.07.2018, у ДП «АМПУ», з урахуванням правової позиції, викладеної в рішеннях суду у справі № 916/1441/19, суд погоджується з доводами позивача щодо відсутності підстав вимагати повернення авансу за вказаним Договором від 30.07.2018 року №190-В-ІЛФ-18 та, відповідно, зазначає про відсутність всіх умов, встановлених статтею 601 Цивільного кодексу України, для проведення зарахування зустрічних вимог в сумі 2 072 040,38 грн. та 16 869 370,40 грн., на якому наполягає відповідач.
При цьому судом враховано правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 15 серпня 2019 року по справі № 910/21683/17, згідно якої важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку (аналогічні висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах від 24.01.2018 по справі № 908/3039/16, від 05.04.2018 по справі № 910/13205/17, від 25.04.2018 по справі №910/6781/17, від 25.07.2018 по справі № 916/4933/15, від 22.08.2018 по справі №910/21652/17, від 11.09.2018 по справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 по справі №910/23246/17 (в даній постанові застосовано термін «прозорість вимог»), від 13.11.2018 по справі № 914/163/14, від 02.04.2019 по справі № 918/539/18)».
Тобто, за висновками Верховного Суду зарахування зустрічних вимог можливе лише у випадку відсутності спору стосовно зобов'язань, вимоги за якими зараховуються.
При цьому, зі змісту вказаної постанови вбачається, що відповідно до вимог діючого законодавства та висновків Верховного Суду щодо їх застосування, окреме оскарження заяви про зарахування зустрічних вимог, у разі незгоди другої сторони, не вимагається.
Щодо наявної в матеріалах справи Додаткової угоди № 2 від 16.01.2020 року до Договору, за умовами якої виконавець визнав та погодився з тим, що зобов'язання замовника за Договором, укладеним між Сторонами, в частині оплати наданих послуг на суму 9 027 944,28 грн. з ПДВ згідно Акту № 1 наданих послуг та Довідки про вартість наданих послуг за листопад 2019 року припинені 03.01.2020 р. відповідно до заяви ДП «АМПУ» про зарахування зустрічних однорідних вимоги № 38/10-04-01/Вих від 03.01.2020 року, суд зазначає, що Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частинами 1-4 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Зокрема, як встановлено судом, розділом 16 Договору № 301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019 року, укладеного за результатами проведення публічних закупівель, сторонами погоджено наступний порядок розрахунків: оплата наданих послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання замовником належним чином оформленого рахунку на оплату та підписання сторонами Акту наданих послуг та Довідки про вартість наданих послуг, в залежності від того, яка дата є більш пізньою.
Суд зазначає, що Закон України «Про публічні закупівлі» визначає правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, та приписи останнього підлягають переважному застосуванню щодо норм Цивільного кодексу України (статті 651) та Господарського кодексу України (стаття 188), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору.
Так, відповідно до ч.4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент укладення Додаткової угоди №2 від 16.01.2020 року), умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених
об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;
5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);
6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Ріаїїз, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої цієї статті.
Згідно з ч.1 ст.37 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю є нікчемним, зокрема, у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 22 Закону України "Про публічні закупівлі" тендерна документація повинна містити проект договору про закупівлю з обов'язковим зазначенням порядку змін його умов (пункт 7 частини 2). Тендерна документація може містити також іншу інформацію відповідно до законодавства, яку замовник вважає за необхідне до неї включити (частина 3).
Судом встановлено, що на веб-сайті публічних закупівель https://рrоzоrrо.gov.ua/tender/UA-2019-10-25-002616-b замовником - ДП «АМПУ» було оприлюднено інформацію про предмет закупівлі: «Послуги з технічного обслуговування судноплавних каналів (БДЛК і ХМК) для підтримки у працездатному стані відповідно до паспортних характеристик шляхом днопоглиблення з транспортуванням вилученого грунту на звалище ґрунту», та, зокрема, інформацію про умови оплати договору: тип оплати - післяплата, період - 10 банківських днів, розмір оплати - 100%.
Отже, в контексті вищенаведеного умова здійснення розрахунків за надання згідно договору «Послуг з технічного обслуговування судноплавних каналів (БДЛК і ХМК) для підтримки у працездатному стані відповідно до паспортних характеристик шляхом днопоглиблення з транспортуванням вилученого ґрунту на звалище ґрунту» може бути віднесена до умов, щодо якої під час укладення договору за результатами проведення замовником ДП «АМПУ» публічних закупівель сторонами має бути досягнуто згоди та, відповідно, є наведені умови є істотними умовами договору.
Таким чином, під час укладення спірного Договору № 301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019 року за результатами публічної закупівлі сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства було погоджено таку істотну умову договору як умови та порядок оплати, до якої шляхом укладення сторонами Додаткової угоди № 2 від 16.01.2020 року до Договору було внесено зміни в частині порядку розрахунків, а саме щодо заміни умов про здійснення перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця на умови про припинення зобов'язання замовника (відповідача) за Договором в частині оплати наданих послуг відповідно до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.
З урахуванням правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі №916/1491/17 та згідно Закону України «Про публічні закупівлі», суд зазначає, якщо спеціальною нормою права (частиною 4 статті 36 Закону) заборонено укладення умов договору про публічні закупівлі, які відрізняються від умов тендерної пропозиції, та заборонено вносити зміни до договору, окрім певного переліку таких змін, то внесення змін до такого договору поза межами переліку, передбаченого частиною 4 статті 36 Закону, означатиме нікчемність таких змін до договору відповідно до частини 1 статті 37 Закону.
Отже, за висновками суду внесення наведених змін до умов Договору за результатами укладення Додаткової угоди № 2 від 16.01.2020 року розцінюється як таке, що суперечить приписам ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та не можуть бути підставою для здійснення зарахування зустрічних вимог сторін, зокрема, в частині оплати за Актом № 1 наданих послуг на суму 2 072 040,38 грн. за заявою № 38/10-04-01/Вих від 03.01.2020 року
У зв'язку з викладеним, а також враховуючи висновки суду щодо відсутності підстав для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог згідно ст. 601 ЦК України, суд здійснює розгляд позовних вимог, зокрема, в частині заборгованості за Актом № 1 наданих послуг за листопад 2019 року, виходячи з неоплачених послуг в сумі 2 072 040,38 грн., та за Актами №№ 4, 5, 6, 7, 8 - в загальній сумі 16 869 370,40 грн., загальна сума яких складає 18 941 410,78 грн. основного боргу.
Поряд із цим суд звертає увагу, що розглядаючи спір по суті суд не виходив за межі заявлених позивачем позовних вимог та не надавав оцінки дійсності такого договору (Додаткової угоди № 2 від 16.01.2020 року до Договору) в цілому, оскільки позивач з вимогою про визнання недійсним укладеного договору не звертався та підстави для виходу за межі позовних вимог у суду відсутні.
Щодо прийнятого позивачем на підставі заяви відповідача № 38/10-04-01/Вих від 03.01.2020 року зарахування зустрічних однорідних вимог в частині 6 955 903,90 грн., а саме зобов'язання ТОВ «ГідроБуд Україна» щодо повернення суми незакритого авансу за Договором від 17.12.2018 року № 235-В-МИФ-18, укладеним між ДП «АМПУ» та ТОВ «ГідроБуд Україна», у розмірі 6 955 903,90 грн., та припинення зобов'язання ДП «АМПУ» за Договором від 24.10.2019 № 301-В-ФДЛ-19 на відповідну суму, заперечень щодо яких як з боку позивача, так і з боку відповідача до суду не надходило, суд зазначає з урахуванням змісту позовних вимог, що вказані обставини в частині оплати за Актом № 1 наданих послуг в сумі 6 955 903,90 грн. не входять до підстав позову та предмету доказування у даній справі, а отже судом їх оцінка не надавалась.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факт припинення зобов'язань за Договором в сумі 2 072 040,38 грн. та 16 869 370,40 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів оплати наданих позивачем послуг з днопоглиблення за Договором відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 941 410,78 грн. основного боргу з оплати послуг з днопоглиблення підлягають задоволенню в повному обсязі.
Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 546 та статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1статті 548 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За умовами пункту 8.4.1 Договору покупець за порушення строків оплати товару, визначених в даному Договорі, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості поставленого, але неоплаченого товару (п. 8.4.1 Договору).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом п. 18.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором. Порушенням цього Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.
Відповідальність сторін за порушення зобов'язань по цьому Договору визначається положеннями Господарського кодексу України та інших нормативних документів, що регулюють ці питання, та умовами цього Договору (п.18.3 Договору).
Підпунктом 18.4 Договору передбачено види порушень та санкції за них, установлені цим Договором, а саме у разі порушення строків оплати, визначених п.16.1 цього Договору, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих за Договором послуг, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення на підставі п. 18.4 Договору пеню в сумі 1 379 591,85 грн. за період з 01.03.2020 року по 04.10.2020 року з урахуванням строку давності в 1 рік та в межах 6 місяців, на підставі статті 625 ЦК України 571 121,26 грн. процентів річних за період з 01.03.2020 року по 04.10.2020 року та 1 170 776,00 грн. інфляційних втрат за січень 2020 року - січень 2021 року, які позивач просив суд стягнути з відповідача згідно наданих розрахунків.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто визначаючи розмір заборгованості за Договором, зокрема, в частині пені, процентів річних та втрат від інфляції суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
В свою чергу, відповідач заперечував щодо здійсненого позивачем розрахунку пені, процентів річних та втрат від інфляції, зазначаючи про відсутність правових підстав для їх нарахування.
У відповідності до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
При цьому перебіг часу, за який нараховуються пені, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У статті 254 вказаного нормативно-правового акту визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Наразі, як встановлено судом, з урахуванням приписів статті 255 Цивільного кодексу України та умов п. 16.1 Договору щодо визначення строку оплати в залежності від того, яка з дат - отримання рахунку замовником чи підписання сторонами акту наданих послуг і довідки про вартість наданих послуг, є більш пізньою, граничний строк виконання зобов'язання з оплати наданих позивачем та прийнятих замовником за актами послуг має визначатись виходячи з дати підписання таких актів, а саме 05.12.2019 року та 20.03.2020 року, в той час як позивачем при здійсненні розрахунку початок періоду прострочення виконання зобов'язання відповідачем визначався з урахуванням дат надання виконавцем документів замовнику, що не відповідає умовам Договору.
При цьому судом прийнято до уваги з урахуванням умов п. 15.4 Договору та змісту наявних в матеріалах справи супровідних листів, що позивачем на адресу замовника на підписання направлялись документи (акти наданих послуг та довідки про вартість наданих послуг) після доопрацювання, з урахуванням зауважень, наведених у листах Філії «Дельта - Лоцман» ДП «Адміністрація морських портів України», тобто самим позивачем підтверджено направлення замовнику нової редакції актів та довідок за результатами усунення недоліків їх змісту, у зв'язку з чим посилання позивача на обрахунок строку оплати та початок періоду прострочення невірним виходячи з дати отримання первісної редакції документів ДП «АМПУ» судом визнається невірним.
Окрім того, як встановлено судом в запереченнях на відповідь на відзив відповідачем заявлено про застосування позовної давності згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог позивача про стягнення пені в сумі 1 379 591,85 грн.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Отже, дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язане з реалізацією права на справедливий судовий розгляд.
Суд зазначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Згідно статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (п. 1), за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (п. 5).
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу).
В абзаці першому та п'ятому підпункту 2.1 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (далі - Постанова № 10) зазначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
При цьому, як зазначено в п. 2.2. Постанови № 10 за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен розглянути справу у повному обсязі, дати належну оцінку доказам, відповідно до вимог статті 43 ГПК України, з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
Положення закону про правові наслідки спливу строку позовної давності можуть бути застосовані судом тільки у тому випадку, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права і факт його порушення чи оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити у позові не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової-вимоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на зазначене, зважаючи на вищевикладені висновки суду щодо порушення відповідачем умов Договору в частині оплати наданих позивачем послуг та прострочення такої оплати в загальній сумі 18 941 410,78 грн., застосування до відповідача штрафних санкцій у вигляді пені є обґрунтованим, та, як встановлено судом, при розрахунку пені враховано річний строк позовної давності.
За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, процентів річних та втрат від інфляції судом встановлено, що розмір останніх, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та умов Договору, з урахуванням визначеного судом початку періоду прострочення та зазначеного позивачем періоду нарахування, становить 1 168 900,10 грн. пені, 533 718,56 грн. процентів річних, 938 270,69 грн. втрат від інфляції, а отже є меншими, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, процентів річних та втрат від інфляції є обґрунтованими в сумах, визначених судом, а саме в сумах 1 168 900,10 грн. пені, 533 718,56 грн. процентів річних, 938 270,69 грн. втрат від інфляції.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (просп. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38727770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОБУД УКРАЇНА" (вул. Ботанічна, буд. 1/6, м.Бориспіль, Київська область, 08301, код ЄДРПОУ 38490124) 18 941 410,78 грн. (вісімнадцять мільйонів дев'ятсот сорок одну тисячу чотириста десять грн. 78 коп.) основного боргу, 1 168 900,10 грн. (один мільйон сто шістдесят вісім тисяч дев'ятсот грн. 10 коп.) пені, 533 718,56 грн. (п'ятсот тридцять три тисячі сімсот вісімнадцять грн. 56 коп.) процентів річних, 938 270,69 грн. (дев'ятсот тридцять вісім тисяч двісті сімдесят грн. 69 коп.) втрат від інфляції та 323 734,50 грн. (триста двадцять три тисячі сімсот тридцять чотири грн. 50 коп.) витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 26 липня 2021 року.
Суддя А.М. Селівон