Справа № 638/12709/18
Провадження № 2/638/3675/21
26.07.2021 м. Харків
Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Подус Г.С.,
при секретарі судових засідань - Коваленко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.11.2010 року у розмірі 44399,23 грн., та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 06.11.2010 року відповідач отримав кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», та «Тарифами Банку», складає укладений між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 24.06.2018 року має заборгованість 44399,23 грн., яку позивач просив стягнути в судовому порядку.
Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 20.12.2018 року відкрито спрощене провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 19.04.2019 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк заборгованість за кредитним договором №б/н від 06.11.2010 року у сумі 44399,23 грн; судовий збір у розмірі 1762 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 23.03.2021 заяву представника позивача - адвоката Зелінського Павла Любомировича, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 14.06.2017 року №1/05, про перегляд заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.04.2019 року у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено та скасовано заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.04.2019 року по справі №638/12709/18
Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 09.06.2021 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Заява про перегляд заочного рішення представника відповідача містить посилання на те, що відповідач не міг бути обізнаним про складну систему нарахувань неустойки, що призвело до надмірного стягнення з нього грошових коштів в сумі 44399,23 грн, що в 6 раз більше за отримані кошти в користування (споживчий кредит)
Також наданого представником відповідача відзиву від 23.03.2021 року вбачається, що на його думку, розрахунки позивачем зроблені не правильно, зокрема заперечує проти вимоги щодо стягнення пені та штрафу, що, на його думку, є видами неустойки та відповідно стягненню підлягає тільки один її вид відповідно. Посилається на те, що позивачем не деталізовано з чого складається сума заборгованості та не надано відповідних розрахунків, що є підставою для відмови у позові.
У судове засідання сторони не з'явились.
Разом з позовною заявою надійшло клопотання представника АТ КБ «Приватбанк» Савіхіної А.М., що діє на підставі довіреності, про розгляд справи за відсутності позивача.
Представником відповідача - адвокатом Зелінським П.Л., що діє відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ№001193, надано заяву, якою він просить розглянути цивільну справу без його участі та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У зв'язку з неявкою усіх учасників процесу, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального фіксуючого засобу не здійснювалось, що відповідає положенням ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні правовідносини.
06.11.2010 року відповідач підписав анкету-заяву б/н про приєднання до Умов і Правил надання батьківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк».
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає договір про надання банківських послуг.
Відповідач підтвердив, що ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг,а також Тарифами, у письмовому вигляді та зобов'язується їх виконувати, а також регулярно ознайомлюватись із їх змінами на сайті ПриватБанку.
На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит в розмірі 8 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка «Універсальна».
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Банком до позовної заяви також додано розрахунок заборгованості за договором №б/н від 06.11.2010 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_1 , станом на 24.06.2018 року, відповідно до якого заборгованість відповідача складає 39561, 19 коп, при цьому заборгованість за тілом кредита складає 44399,23 грн., з яких: 16123,91 коп.,заборгованість за нарахованими відсотками - 12969,05 грн.,нарахована пеня - 12715,83 грн., загальна заборгованість за наданим кредитом 41808,79 коп., - заборгованість по судових штрафах - 2590,44 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» суд виходить з того, що в анкеті-заяві позичальника від 06.11.2010 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Відповідно до частин 1,2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»)
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другоюстатті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першоюстатті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за Анкетою-заявою від 06.11.2010 року, посилався на Витяг з Умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку, які викладені на банківському сайті: https://www.privatbank.ua/terms як невід'ємну частину спірного договору та Витягу з Тарифу обслуговування кредитних карт «ПриватБанк».
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», які викладені на банківському сайті https://www.privatbank.ua/terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені тарифи користування кредитною карткою «ПриватБанк», в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків, порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приват Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, надані Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «ПриватБанк» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, могли неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приват Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних картки «ПриватБанк» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті https://www.privatbank.ua/terms, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 06.11.2020 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді процентів і неустойки (штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Вимог про стягнення відсотків за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтею 625 ЦК України, позивач не пред'явив.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 3 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи те, що анкета-заява, підписана ОСОБА_1 не містить домовленості сторін про сплату відсотків, пені та комісій за користування кредитними коштами, саме по собі підписання відповідачем анкети-заяви без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг не може бути підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені та комісії у розмірі 12969,05 грн., та 12715, 83 грн. відповідно., а також штрафу 500 грн. (фіксована частина) та 2090 грн. 44 коп (процентна складова)
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» повністю не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №14-131цс19 від 03.07.2019 року.
Банк до позовної заяви надав розрахунок заборгованості за договором, з якого вбачається, що відповідач після підписання анкети-заяви отримав кредитну картку та користувався грошима, частково погашав заборгованість за кредитним договором. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 18.06.2003року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних задень операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75.
Таким чином, розрахунок заборгованості, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18 та від 17.12.2020 року у справі №278/2177/15-ц.
Поруч з тим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року N 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Поруч з тим, стосовно долучених до матеріалів справи представником відповідача квитанцій, наданих на підтвердження погашення заборгованості за кредитним договором, суд, керуючись положеннями про належність доказів у цивільному судочинстві, не бере вказаний доказ до уваги та не здійснює його оцінку, оскільки з наданих квитанцій через неналежну якість виготовлення їх копій, що не були засвідчені у встановленому законом порядку, неможливо встановити, що саме підтверджують вказані квитанції.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,81,141,247,263-265,279,280-283 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стя.гнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_2 , МФО №305299, заборгованість за кредитним договором №б/н від 06.11.2010 року у сумі 16123,91 грн. (шістнадцять тисяч сто двадцять три гривні дев'яносто одну копійку).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_2 , МФО №305299 судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в Харківський апеляційний суд до або через Дзержинський районний суд м. Харкова
Суддя