печерський районний суд міста києва
Справа № 757/6181/21-ц
24 червня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Вовк С. В.,
при секретарі судових засідань - Брачун О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та до Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Матвієнко Андрія Анатолійовича, за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, про визнання договорів відступлення прав вимоги за кредитними договорами недійсними і визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих грошових коштів,
І. Позиція сторін у справі.
Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, у якому, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог від 22 квітня 2021 року, просила визнати недійсними договір відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 379/К від 13 квітня 2018 року, укладений з ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал», та договір відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 11/08/2020-ФА від 11 вересня 2020 року, укладений ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал», у частині передачі права вимоги / права стягнення з неї грошових коштів на підставі кредитного договору № 012-29600-300813 від 30 серпня 2013 року, та визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2 08 вересня 2020 року, зареєстрований за № 35324, стягнути з ТОВ «ФК «Аланд» безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 8 754, 40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що підстави для стягнення із позивача боргу за кредитним договором, укладеним з ПАТ «Дельта Банк», відсутні, оскільки кредитні кошти були повернені позичальником кредитору. Позивач не отримувала вимоги про стягнення чи погашення боргу за договором, ні від ТОВ «ФК «Кредит-капітал», ні від ТОВ «ФК «Аланд», також не отримувала ні повідомлень про зміну кредитора, тому підстави для нарахування боргу відсутні, а укладені правочини щодо передачі права вимоги - недійсними. Кредитори вчиняють недобросовісні дії, з метою якнайдовше приховувати наявність документів, статус яких оспорюється, у зв'язку із чим, очевидно, і у виконавчому написі, і у подальших повідомленнях умисно вказана невірна адреса позивача. З отриманих позивачем документів вбачається, що у жодному із них не зазначені ні сума отриманих позивачем коштів, ні строк настання виконання зобов'язань, ні період прострочення. Допоки відповідачі не повідомили і не довели свої права вимоги позивачу як особі, з якої намагаються стягнути борг за період з 11 серпня 2020 року по 17 серпня 2020 року, у силу вимог частини другої статті 517 ЦК України, у боржника відсутні підстави для будь-якого погашення боргу, а тому виконавчий напис не міг бути вчинений. Заява № 012-29600-300813, подана ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» 30 серпня 2013 року, відповідач ТОВ «ФК «Аланд» заявляє третій особі приватному нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про заборгованість з 2020 року, однак доказів її наявності та на підставі яких документів вказане встановлено позивачу не надавалося та про неї позивачу невідомо. Також позивачеві не відомо на підставі яких документів нотаріусом встановлено, що строк платежу настав, матеріали виконавчого провадження не містять жодного підтвердження, що нотаріус дослідив на основі поданих документів, що з дати виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, враховуючи, що позивачем підписана заява 30 серпня 2013 року з строком ліміту кредитної лінії на 364 календарні дні (по 01 вересня 2014 року). Нотаріус міг вчиняти виконавчий напис лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору. Надана нотаріусу заява позивача не посвідчена нотаріально, не містить умов щодо збільшення кредитного ліміту на картковому рахунку позичальника, умов та порядку нарахування відсотків, відповідальності за порушення зобов'язань, а отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконаного напису.
Відповідач ТОВ «ФК «Аланд» подав відзив до суду, у якому позов не визнав, вказав, що Товариством було надано приватному нотаріусу повний пакет оригіналів документів для вчинення виконавчого напису на кредитному договорі. При цьому документи були виготовлені в одному екземплярі, а їх копії не виготовлялися та не зберігаються у компанії, законодавством не встановлено вимог про обов'язкове зберігання кредитором документів, що стали підставою для вчинення виконавчого напису, оригінали перебувають у справах приватного нотаріуса. Тому у Товариства відсутні документи та / або їх копії, які витребовуються судом.
Інші відповідачі і треті особи у справі не скористалися своїм правом на подання відзиву та пояснень на позов.
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.
04 лютого 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
09 лютого 2021 року у справі відкрито провадження для розгляду у загальному порядку, ухвалами від 09 лютого 2021 року задоволено клопотання про витребування доказів та про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 35324 від 08 вересня 2020 року.
26 березня 2021 року від відповідача засобами поштового зв'язку до суду надійшов відзив.
29 березня 2021 року засобами поштового зв'язку від третьої особи у справі приватного виконавця Дорошкевич В. Л. до суду надійшла копія виконавчого напису та копія документу, на якому він вчинений - заява № 012-29600-300813 від 30 серпня 2013 року.
06 травня 2021 року від позивача до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог у частині суми стягнення безпідставно отриманих відповідачем грошових коштів у розмірі 8 754, 40 грн.
09 червня 2021 року представник позивача до суду подала клопотання про закриття підготовчого провадження, призначення справи до розгляду по суті.
09 червня 2021 року ухвалою судді закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті.
24 червня 2021 року представник позивача подала до суду клопотання про розгляд справи за відсутності сторони і відсутність заперечень проти заочного розгляду справи.
Позивач, її представник, представники відповідачів та треті особи у справі не з'явилися, будучи повідомленими належним чином, про причини неявки до суду відповідачі і треті особи не повідомили, заяви по суті або з процесуальних питань, окрім вищевказаних, не надходили до суду.
Відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідачі належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання, не з'явилися у судове засідання, про причини неявки не повідомили, не всі відповідачі подали відзив і сторона позивача не заперечує проти такого порядку вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
30 серпня 2013 року ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» укладено кредитний договір № 012-29600-300813 шляхом подання заяви-пропозиції (оферти), предметом якого є отримання лімітованої кредитної лінії у розмірі 25 000, 00 грн строком на 364 календарних дні, визначеного пункту 2.4 кредитного договору.
Відповідно до постанови Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150, ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Національний банк України 02 жовтня 2015 року за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ухвалив рішення № 664 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта банк».
Як вбачається з копії виконавчого напису, ТОВ «ФК «Аланд» є правонаступником ТОВ «ФК «Кредит-капітал» на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 11/08/2020-АФ від 11 серпня 2020 року, а останній був правонаступником ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору відступлення права вимоги за кредитними договорами № 379/К від 13 квітня 2018 року.
08 вересня 2020 року приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинив виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 32 476, 40 грн на користь ТОВ «ФК «Аланд», зареєстрований за № 35324, за період з 11 серпня 2020 року по 17 серпня 2020 року, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 20 288, 90 грн, прострочена заборгованість по несплачених відсоткам за користування кредитом - 12 187, 50 грн.
14 грудня 2020 року, відповідно до відомостей з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В. Л. відкрито виконавче провадження № 63906525 про стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2 з ОСОБА_1 .
Крім цього, 04 січня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В. Л. у межах виконавчого провадження № 63906525 видано постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 18 лютого 2021 року № 1, у зв'язку з неодноразовими порушеннями нотаріусом законодавства, грубими порушеннями закону, які завдали шкоди інтересам держави, фізичним та юридичним особам, при вчиненні нотаріальних дій, за умови, що такі порушення встановлені рішеннями судів, а також набранням законної сили рішеннями судів про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальних дій, Міністерством юстиції України анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 26 грудня 2011 року за № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_2 .
Згідно з довідками від 01 березня і 02 березня 2021 року № 27, 29 за підписом головного бухгалтера «Польфарма ЮА», при здійсненні перерахування на користь ТОВ «ФК «Аланд» на підставі постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 04 січня 2021 року, нараховано 8 754, 40 грн, приватному виконавцю Дорошкевич В. Л. - 1 275, 45 грн.
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Частиною першою ст. 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до ст. 518 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Згідно з ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Позивач стверджує, що кредитні кошти, якими вона користувалася згідно з укладеним з ПАТ «Дельта Банк» кредитним договором на підставі заяви від 30 серпня 2013 року № 012-29600-300813, повернуті і заборгованість відсутня, і станом на 13 квітня 2018 року у позивача перед банком не існувало грошових зобов'язань.
Такі доводи суд оцінює критично, оскільки доказів вказаного не надано.
Відповідно до 2.4 заяви № 012-29600-300813, кредитування рахунку у межах кредитної лінії здійснюється протягом строку, визначеного у п. 2.4 частини 2 цієї пропозиції, тобто 364 календарних дні. Разом з тим, передбачено, що кожен наступний ліміт кредитної лінії надається після спливу строку надання попередньої, на умовах, погоджених сторонами у цій пропозиції, та не потребує підписання додаткових угод до цієї пропозиції.
Крім цього, відповідачем ТОВ «ФК «Аланд» суду не надано витребувані ухвалою від 09 лютого 2021 року оспорювані позивачем правочини.
Таким чином, суд не має можливості з матеріалів справи встановити, чи надавався позичальнику наступний ліміт кредитної лінії після спливу 364 календарних днів з 30 серпня 2013 року, чи повернуті кредитні кошти ПАТ «Дельта Банк» у повному обсязі, чи сплачені проценти за користування та чи закритий рахунок № НОМЕР_1 , який був відкритий банком для обслуговування позивача.
Доводи позивача, що у банку були відсутні підстави для укладення правочину про перехід права вимоги, є передчасними за відсутності належних доказів того, що зобов'язання сторін виконано і припинені правовідносин, які виникли з кредитного договору № 012-29600-300813 від 30 серпня 2013 року.
Також є передчасним такий висновок щодо права ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на передання права вимоги ТОВ «ФК «Аланд».
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»).
Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
У відповідності до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).
У цій постанові Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що факт безспірності підпадає під об'єктивний сумнів, стверджувати протилежне підстави відсутні, а тому зазначений виконавчий напис судом визнається таким, що не підлягає виконанню.
Частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до частини другої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Частиною третьою статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Вказана правові позиція, викладені у постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.
Таким чином, оскільки підставою для набуття коштів відповідачем ТОВ «ФК «Аланд» був виконавчий напис № 35324 від 08 вересня 2020 року, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, тому відпала сама підстава для набуття та утримання ним коштів у сумі 8 754, 40 грн стягнутих з позивача у межах виконавчого провадження № 63906525.
У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку, що позов у частині стягнення з ТОВ «ФК «Аланд» підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 8 754, 40 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: судом задоволено дві позовні вимоги майнового і немайнового характеру (908, 00 грн х 2), а також під час судового провадження розглянуто і задоволено клопотання про забезпечення доказів і позову (454, 00 грн х 2).
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 280-282, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та до Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Матвієнко Андрія Анатолійовича, за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, про визнання договорів відступлення прав вимоги за кредитними договорами недійсними і визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих грошових коштів, задовольнити частково.
Визнати виконавчий напис, вчинений 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2 і зареєстрований за № 35324, на підставі якого приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною відкрито 14 грудня 2020 року виконавче провадження № 63906525, про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», таким, що не підлягає виконанню.
Відмовити у задоволенні позову у частині визнання недійсними договорів відступлення прав вимоги.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (код ЄДРПОУ 42642578, адреса місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 14, оф. 301) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2 724, 00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя С. В. Вовк