Справа № 752/7403/20
Провадження № 2/752/2151/21
Іменем України
12 травня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.
за участі секретаря судового засідання Коротун Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у приміщенні суду в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» про визнання недійсними умов договору,
встановив:
22.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсними умов договору до ТОВ «ФК «Гелексі».
22.04.2020 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
06.10.2020 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, призначено справу до судового розгляду.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 28.11.2019 року між ним та ТОВ «ФК «Гелексі» було укладено договір позики № 122870. Однак, на його думку, укладений договір порушує його права, як споживача, з наступних підстав. ТОВ «ФК «Гелексі» порушено вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», а саме встановлено вимоги щодо непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Оспорюваний договір було укладено ним, коли він мав офіційне місце роботи та дохід і розраховував повернути кошти вчасно, однак через непорозуміння з роботодавцем втратив роботу, а тому не має можливості повернути позику. Крім того, позичальник в грубій формі вимагає повернення коштів, телефонує йому та членам його родини з приводу чого він звернувся з відповідною заявою до органів Національної поліції. Вважає, що умови договору суперечать принципам справедливості, добросовісності та розумності. Просив визнати недійсними п. п. 1.1.2.1., 1.1.3., 1.1.4., 1.3., 3.1.1., 3.1.2., 3.1.3., 3.1.4., 3.1.5., 3.4.1., 3.4.2., 3.4.4., 4.2. - 4.6., 5.3. - 5.5., 9.11 договору позики № 122870 від 28.11.2019 року.
12.06.2020 року відповідачем ТОВ «ФК «Гелексі» подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого ТОВ «ФК «Гелексі» заперечували проти заявлених позовних вимог, просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У судовому засіданні 12.05.2021 року позивач відсутній, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач ТОВ «ФК «Гелексі» явку свого представника у судове засідання не забезпечили, просили розглядати справу за їх відсутності та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Врахувавши думку позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Судом встановлено, що 28.11.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Гелексі» було укладено договір позики № 122870.
Відповідно до змісту п. п. 1.1.1., 1.1.2.1., 1.1.2.2., 1.1.3., 1.1.4., 1.3., 3.1.1., 3.1.2., 3.1.3., 3.1.4., 3.1.5., 3.4.1., 3.4.2., 3.4.4., 4.2. - 4.6., 5.3. - 5.5., 9.11. зазначеного договору позики: за договором позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов'язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та строк: сума позики 1 000, 00 грн.; плата за користування позикою у вигляді процентів складає 0, 01 % в день від поточного залишку позики; комісії складає 1, 69 % в день від початкового розміру позики відповідно п.п. 1.1.1. договору; нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою; нарахування комісії за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою; якщо позичальник повертає позику в той самий день, що і день отримання позики - позичальник сплачує на користь позикодавця компенсацію в розмірі 100, 00 грн. В цьому випадку вимоги п.п. 1.1.2-1.1.4 не застосовуються; позикодавець має право: вимагати від позичальника повернення суми позики, процентів за користування позикою та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених цим договором; вимагати від позичальника дострокового повернення позики, сплати процентів за користування позикою в разі наявності хоча б однієї із зазначених обставин; у разі порушення строку повернення позики, встановленого п.п. 1.1.5. договору, позикодавець має право нараховувати позичальникові підвищену комісійну винагороду за користування позикою за кожен день прострочення зобов'язання відповідно до п.п. 5.3. договору; у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості здійснити безспірне списання коштів з банківського рахунку, зазначеного позичальником, для повного погашення заборгованості; позичальник зобов'язаний: не пізніше дати, вказаної в п.п. 1.1.5. договору повернути позику в повному обсязі, сплатити проценти та комісію за користування позикою в порядку, визначеному цим договором та додатками до нього; при продовженні строку договору сплатити проценти, комісійну винагороду та штрафи (в разі їх наявності) за користування позикою у день продовження строку договору; у випадку прострочення сплати заборгованості за цим договором в повному обсязі або частково, сплатити нараховані проценти та підвищену комісію за користування позикою, виходячи з фактичного строку користування, включаючи день погашення, а також нараховану пеню; сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюватиметься згідно графіка розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору та розміщується в особистому кабінеті; обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника) до строку повернення позики, зазначеному в п.п. 1.1.5. договору; у разі продовження строку договору позичальником, - нарахування процентів та комісійної винагороди за договором після продовження строку здійснюється за фактичну кількість календарних днів на яку продовжено строку договору; сума позики, проценти за користування позикою, комісійна винагорода за користування позикою, пеня складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок позикодавця у строк, встановлений договором; при надходженні до позикодавця коштів для виконання зобов'язань позичальника та/або у разі виникнення простроченої заборгованості, позикодавець направляє такі кошти на погашення заборгованості в наступній черговості: у першу чергу - сума прострочених платежів за позикою (проценти та комісійна винагорода нараховані, прострочена позика); у другу чергу - поточні платежі за позикою (проценти та комісійна винагорода нараховані, чергова частина позики до погашення за графіком); у третю чергу - пеня; у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3, 00 % в день від суми позики за кожний день прострочення; у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми заборгованості; пеня нараховується протягом терміну та в розмірі передбаченому чинним законодавством; позичальник підтверджує, що інформація надана позикодавцем з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання; повідомлений про мету обробки позикодавцем персональних даних позичальника (будь-яка інформація про фізичну особу, в тому числі, але не виключно, інформація щодо: прізвища, імені, по батькові, інформації, яка зазначена в паспорті (або іншому документі, що посвідчує особу), реєстраційного номеру облікової картки платника податків, громадянства, місця проживання або перебування, місця роботи, посади, номерів контактних телефонів/факсів, адреси електронної пошти, тощо, надалі - «персональні дані»), а саме: з метою оцінки фінансового стану позичальника та його спроможності виконати зобов'язання за договором, а також захисту своїх прав та інтересів; надав згоду на те, що позикодавець має право звертатись за інформацією про фінансовий стан позичальника до третіх осіб, які пов'язані з позичальником родинними, особистими, діловими, професійними або іншими стосунками у соціальному бутті позичальника; надав згоду на те, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань позичальника перед позикодавцем на підставі цього договору, позикодавець має право передати персональні дані позичальника третім особам (включаючи, але не обмежуючись, бюро кредитних історій, кредитним установам, колекторським компаніям) для захисту своїх законних прав та інтересів, стягнення заборгованості за договором позики, договірної неустойки, збитків та інших засобів правового захисту; діє зі згоди другого з подружжя; надав згоду, виступаючи в якості суб'єкта персональних даних і суб'єкта кредитної історії, на передачу своїх персональних даних в бюро кредитних історій на отримання та їх обробку з метою оцінки фінансового стану заявника та його спроможності виконати зобов'язання за договором позики, а також захисту прав та інтересів товариства.
За змістом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі.
З матеріалів, наданих відповідачем, вбачається, що укладенню електронного договору позики передували поетапні дії позивача з реєстрації як користувача на сайті відповідача шляхом створення унікального аккаунту користувача (особистого кабінету) та заповнення анкети позичальника з його особистими персональними даними, паспортними даними, реєстраційним номером облікової картки платника податків, номерами контактних засобів зв'язку (телефонів), місяця фактичного проживання і місця реєстрації того, а також даних банківської картки, що визнається позивачем.
Встановлено, що відповідачем на виконання умов п. 1.2 договору позики зарахована на банківській рахунок позивача сума грошових коштів в розмірі 1 000 грн., що підтверджується електронною квитанцією № 179815592 від 28.11.2019 року про видачу позики на суму 1 000 грн. відправником ТОВ «ФК «Гелексі», довідкою ТОВ «ФК «Гелексі» від 28.11.2019 року про підтвердження успішного зарахування на карту клієнта НОМЕР_1 платежу № 179815592.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, ст. ст. 203, 1046, 1048 ЦК України: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками; позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Звертаючись у суд, позивач просить визнати недійсними окремі пункти договору позики внаслідок порушення його прав, як споживача, а також з підстав вчинення правочину під впливом тяжких обставин.
Доводи позивача про ненадання інформації, яка стосується суті фінансової послуги, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки інформація про фінансову послугу - видачу позики, із зазначенням вартості цієї послуги, розміром процентів та комісії за користування позикою була повідомлена позивачу ще до укладення договору позики на лендінгу - сторінці в мережі Інтернет на сайті відповідача, з якої клієнт розпочинає знайомство з сервісом з надання онлайн позик відповідача. Зазначена сторінка містить вичерпну інформацію про послуги, всі можливі розміри сум, що можна отримати в позику, розміри процентів та комісії за користування позикою тощо. Вдруге позивач був проінформований про суму позики, розмір процентів та комісію за користування позикою в результаті ознайомлення з «Правилами надання грошових коштів у позику ТОВ «ФК «Гелексі», з якими клієнт повинен погодитися задля того, щоб перейти до наступного етапу оформлення заявки на видачу позики - заповнення анкети. Після заповнення анкети клієнт самостійно в електронній формі обирає суму позики та строк її повернення. З цими умовами клієнт погоджується, після чого проходить етап верифікації даних клієнта. Без підтвердження в електронному вигляді того факту, що клієнт ознайомлений зі всіма істотними умовами договору позики, в тому числі, сумою позики, розміром процентів та комісії, грошові кошти не надаються.
Встановлено, що позивачем було підписано шляхом накладення електронного підпису безпосередньо договір позики, що містить докладний опис послуг, що надаються та умов їх надання, а також Графік платежів. Зазначені документи зберігаються в особистому кабінету позивача, до якого останній має постійний доступ.
Щодо встановлення комісії за користуваання позикою, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Згідно ст. 536, ч. 1 ст. 1048 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства; позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Так, за договором позики (кредитним договором) позикодавець (кредитодавець) має право на одержання від позичальника процентів від суми позики (кредиту), тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок її сплати визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом (позикою), розміру облікової ставки та інших факторів.
Частинами 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частинами 2, 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Закріплене п. 5.3 Договору позики підвищення розміру комісійної винагороди (як плати за користування позикою згідно з п.п. 1.1.2 договору позики) до 3, 0%, що відбувається внаслідок користування позикою понад встановлені договором позики строки, не суперечить ЦК України або іншим актам цивільного законодавства, оскільки в законодавстві відсутня заборона щодо такого підвищення або будь-якого іншого збільшення розміру плати за користування позикою, в тому числі у разі порушення позичальником строків (термінів) повернення позики та продовження користування позиковими понад встановлені договором позики строки (терміни).
З матеріалів справи вбачається, що умови договору позики погоджені сторонами до його укладення, викладені в тексті договору позики у спосіб, що не допускає їх подвійного тлумачення, всі суми у їх грошовому вимірі, зобов'язання щодо сплати яких бере на себе позичальник, відображені у Графіку платежів, що є невід'ємною частиною договору позики. Зазначені документи зберігаються в особистому кабінеті позивача, як позичальника на сайті відповідача, до якого останній має постійний доступ.
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, про те, що укладення договору позики на визначених у ньому умовах є результатом вільного волевиявлення сторін, в тому числі, позивача, шляхом вчинення свідомих дій та не суперечить вимогам чинного законодавства.
Як вбачається з договору позики, в розділі «реквізити та підписи сторін» під реквізитами позикодавця містяться електронні дані у вигляді «7ае8802cfcaedae» в електронній формі, які відповідають ініціалам та прізвищу директора ТОВ «ФК «Гелексі» та призначені для його ідентифікації.
У розділі «реквізити та підписи сторін» договору позики під реквізитами позичальника містяться електронні дані у вигляді «11xf6wv2», введені позивачем у відповідне вікно на сторінці сервісу, які призначені для ідентифікації позивача.
Наведені електронні дані позивача та відповідача відповідають вимогам до електронного підпису, встановленим ст. 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис», а також вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» щодо підписів у сфері електронної комерції.
Оскільки ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» допускає використання під час вчинення електронних правочинів як електронного цифрового підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором, так і електронного підпису, доводи позивача про непідтвердження факту підписання договору позики є безпідставними.
Поданою позивачем копією електронного договору позики підтверджується наявність у його тексті електронних підписів позивача та відповідача.
Безпідставними є твердження позивача про недійсність п. 9.11 договору позики, з огляду на наступне.
Згода на використання, обробку та передачу третім особам персональних даних позивача була надана ним в результаті добровільного волевиявлення шляхом підписання за допомогою електронного підпису договором позики, який є належним підтвердженням та доказом надання такої згоди. При цьому, позивач був повідомлений про мету передачі відповідачу персональних даних та строк дії такої згоди.
Також позивач посилається на укладення договору під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Позивач зазначає, що оспорюваний договір було укладено ним, коли він мав офіційне місце роботи та дохід і розраховував повернути кошти вчасно, однак через непорозуміння з роботодавцем втратив роботу, а тому не має можливості повернути позику. Крім того, позичальник в грубій формі вимагає повернення коштів, телефонує йому та членам його родини з приводу чого він звернувся з відповідною заявою до органів Національної поліції.
За змістом п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася.
Щоб скористатися тяжкою обставиною, інша сторона правочину має бути обізнана про її існування.
Через особливість укладення договору позики в електронній формі, тобто з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», яке здійснюється дистанційно, виключається прямий контакт позичальника з позикодавцем та можливість спонукання позичальника до укладення договору, застосування до позичальника фізичного чи психологічного тиску, встановлення тяжких для позичальника обставин, які можуть впливати на волевиявлення останнього.
Крім того, на момент укладення договору позики, тяжка обставина у вигляді втрати офіційного місця роботи та відповідно доходу, була відсутньою, оскільки сам позивач зазначає, що при укладенні договору розраховував повернути його вчасно, оскільки був працевлаштованим.
Таким чином, доводи позивача про укладення оспорюваного договору позики під впливом тяжких обставин та на вкрай не вігідних умовах не підтверджується достатніми доказами і спростовуються наведеними вище обставинами.
Оскільки оспорюваний позивачем договір позики не суперечить нормам чинного законодавства України та погоджений сторонами відповідно до ст. ст. 6, 536, 626-628, 1046 та 1048 ЦК України щодо свободи договору, визначення сторонами його умов, вибору конрагентів, оплатності користування чужими коштами, а також зважаючи на те, що оспорюваним договором позики не порушуються права позивача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.203,215,233, 536,626,627,628,1046,1048 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про електронну комерцію» , Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 18, 82, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
вирішив:
позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» про визнання недійсними умов договору, залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.
Суддя К.Г. Плахотнюк