Справа № 710/457/21 Провадження № 2/710/282/21
28.07.2021 м. Шпола
Шполянський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Сивоконя С.С.,
за участю секретаря судового засідання - Бойко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Шпола цивільну справу за позовом Органу опіки і піклування Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів
1. Описова частина.
Короткий зміст вимог заявника. Стислий виклад позиції заявника та думки заінтересованих осіб.
06.04.2021 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшов вказаний позов, в якому позивач просить позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_3 та громадянку ОСОБА_1 відносно їх неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свій позов позивач мотивує тим, що фактичне місце проживання батьків дитини невідоме. Батьки не приймають участі у вихованні та утриманні дитини, не виконують свої батьківські обов'язки. Про дитину піклувалася бабуся, яка згідно заяви відмовилася від онуки. З метою захисту прав дитини позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, повідомлялись належним чином про час та місце розгляду справи, у встановлений судом строк, відзив до суду на позов, не надала, про причини неподання суду відзиву не повідомили, зустрічного позову не пред'являли, а тому враховуючи ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 27.04.2021 відкрито підготовче провадження у справі.
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 25.05.2021 було призначено справу до судового розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
2. Мотивувальна частина:
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
В суді встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с.4).
Відповідно до довідки №426/18 виданої начальником УДМС України в Черкаській області 03.07.2018, ОСОБА_4 є громадянкою України (а.с.5).
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання від 25.03.2021 №1524, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться зареєстрованою за адресою АДРЕСА_1 з 25.03.2021 (а.с.6).
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 26.11.2011, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 уклали шлюб 26.11.2011, остання змінила своє прізвище на « ОСОБА_7 » (а.с.11).
Згідно заяви ОСОБА_8 від 26.08.2020, остання відмовляється від онучки ОСОБА_9 за станом здоров'я (а.с.13).
Відповідно до акту закладу охорони здоров'я КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» від 31.08.2020, виявлена покинута дитина жіночої статі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Бабуся ОСОБА_8 відмовилася забирати дитину. Дитина перебуває в закладі охорони здоров'я з 17.08.2020 (а.с.14).
Згідно договору про надання соціальної послуги дитячим будинком-інтернатом, Смілянський дитячий будинок-інтернат прийняв на обслуговування отримувача соціальної послуги ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі наказу керівника будинку інтернату від 23.11.2020 №55 (а.с.15).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області від 07.12.2020 №482, неповнолітню ОСОБА_4 , дитину позбавлену батьківського піклування , ІНФОРМАЦІЯ_1 , влаштовано до КЗ «Смілянський дитячий будинок- інтернат» на повне державне утримання (а.с.18).
За відомостями інформаційної довідки старости села Сигнаївка від 15.03.2021 №10, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала з бабусею ОСОБА_8 на території АДРЕСА_2 . Мати та батько жодної участі у вихованні дитини не приймали. ОСОБА_8 написала відмову від онуки (а.с.19).
Згідно з висновком про доцільність позбавлення батьківських прав затвердженого рішенням виконавчого комітету Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області від 19.03.2021 №177, батьки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ніякої участі у вихованні дитини не приймають, а тому за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_10 відносно їх неповнолітньої дитини (а.с.20,21).
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 2, 3 ст. 150 та ст. 180 Сімейного кодексу України передбачено, що кожна дитина має право на піклування батьків, а батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, створювати належні умови для розвитку її здібностей та несуть відповідальність за невиконання батьківських обов'язків.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України правовою підставою позбавлення батьківських прав матері, батька є ухилення їх від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Статтею 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Як роз'яснив Верховний Суд України в п. 15 постанови Пленуму від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно п. 15, 16 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частин першої та другої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
В рішенні по справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява № 31111/04), Європейський суд з прав людини висловлює таку правову позицію, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35 - 36, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Савіни проти України» від 18.12.2008 ( заява №39948/06) право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі "МакМайкл проти Сполученого Королівства" від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, N 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві" (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, п. 87).
Визначаючи, чи було конкретне втручання "необхідним у демократичному суспільстві", суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 (див., наприклад, справи "Кутцнер проти Німеччини", N 46544/99, п. 65, ЄСПЛ 2002-I, та "Зоммерфельд проти Німеччини", [GC], N 31871/96, п. 66, ЄС/7/72003-VIII).
Суд також повторює, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (див., наприклад, справу "Ньяоре проти Франції", N 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (див., наприклад, справу "Скоццарі та Дж'юнта проти Італії" [GC], NN 39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ 2000-VIII).
Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (див., mutatis mutandis, справу "Хазе проти Німеччини", N 11057/02, п. 99, ЄСПЛ 2004-III (витяги)). Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я (див. справи "Валлова і Валла проти Чеської Республіки", N 23848/04, п. 72, від 26 жовтня 2006 року; і "Гавелка та інші проти Чеської Республіки", N 23499/06, N 57, від 21 червня 2007 року).
З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (див., наприклад, справу "К. А. проти Фінляндії", N 27751 /95, п. 92, ЄСПЛ 2003-I). Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (див., наприклад, справу "Мозер проти Австрії", N 12643/02, п. 68, від 21 вересня 2006 року; згадані вище рішення у справі "Валлова і Валла проти Чеської Республіки", пп. 73 - 76, та у справі Гавелка та інші, п. 61).
Крім того, оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз'єднання сім'ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки), і чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (див., mutatis mutandis, ухвали у справах: "Шульц проти Польщі", N 50510/99, від 8 січня 2002 року; "Реммо і Узункая проти Німеччини", N 5496/04, від 20 березня 2007 року; та "Полашек проти Чеської Республіки", N 31885/05, від 8 січня 2007 року). Суд також повинен врахувати, чи самим дітям було надано можливість висловити свою думку, коли цього вимагали обставини (див., наприклад, згадані вище рішення у справах Гавелка та інші, п. 62, і Хазе, п. 97).
Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).
Згідно з наданими доказами суд приходить до висновку, що відповідачі дійсно ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, а тому вважає, що відповідачі свідомо нехтують своїми батьківськими обов'язками і взагалі не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкуються з нею, не сприяють засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до внутрішнього світу дитини, не піклуються про стан її здоров'я, хоча б мали це робити, тобто по своїй вині ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню доньки.
Протягом усього часу розгляду справи по суті позивач не змінив підставу або предмет позову, не збільшив або не зменшив розмір позовних вимог, відповідач відзив не надав, а тому суд розглянув цивільну справу в межах пред'явлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів.
Таким чином, з метою захисту прав і інтересів неповнолітньої дитини, суд вважає, що позбавлення відповідачів батьківських прав буде вчинене в інтересах ОСОБА_4
Відповідно до ч.3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Згідно з вимогами ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Згідно з ч.1ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років з 01.01.2021 становить - 2395,00 грн.
Відповідно ч. 1 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Враховуючи те, що відповідачі не надали доказів щодо їх непрацездатності, наявності інших утриманців, а тому суд стягує з них аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідачів щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на особовий рахунок дитини до повноліття.
З урахуванням обставин справи суд вважає, що присуджена сума буде достатньою для нормального виховання і забезпечення дитини.
Згідно з ч.1 ст.190 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідачів за один місяць підлягає негайному виконанню, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.
Заходи забезпечення позову не застосовувались.
Також суд зазначає, що у відповідності до вимог ст.169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Оскільки позов задовольняється, а позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», - суд стягує з відповідачів пропорційно судовий збір в розмірі 2270,00 грн на користь держави.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 164, ст. 165, 166, 180-182, 191 СК України, ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 263-265, 280-283 ч.1 ст. 354, 430 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 , громадянина Марокко, інші відомості про особу суду невідомі та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку с. Сигнаївка, Шполянського району, Черкаської області, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області 28.02.2012, інші відомості про особу суду невідомі, батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , громадянина Марокко, інші відомості про особу суду невідомі, аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 на особовий рахунок останньої.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Сигнаївка, Шполянського району, Черкаської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області 28.02.2012, інші відомості про особу суду невідомі, аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 на особовий рахунок останньої.
Стягнення аліментів розпочати з часу звернення позивача до суду, тобто з 06.04.2021.
Рішення в частині стягнення з відповідачів аліментів за один місяць в розмірі 1/4 з усіх видів заробітку, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку допустити до негайного виконання, в іншій частині рішення підлягає виконанню після набрання ним законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 , громадянина Марокко, інші відомості про особу суду невідомі, судовий збір в сумі 1135,00 грн (одна тисяча сто тридцять п'ять гривень) на користь держави (отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, бюджетний рахунок UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Сигнаївка, Шполянського району, Черкаської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області 28.02.2012, інші відомості про особу суду невідомі, судовий збір в сумі 1135,00 грн (одна тисяча сто тридцять п'ять гривень) на користь держави (отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, бюджетний рахунок UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Роз'яснити сторонам, що відповідно до ст. 196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Суддя С.С. Сивокінь