Справа № 703/1431/21
2/703/980/21
20 липня 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді Прилуцького В.О.
секретаря судового засідання Кочеткової І.В.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Козятинського О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю,
встановив:
05 травня 2021 року представник ОСОБА_3 - адвокат Таргоній В.М. звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, в якому просив стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, завдану смертю сина ОСОБА_4 в розмірі 400000 грн.
В обґрунтування цієї вимоги зазначив, що 29 вересня 2019 року близько 19 год. 44 хв. вантажним потягом №1465 (ВЛ80К №182), який належить АТ «Українська залізниця» та є джерелом підвищеної небезпеки, під час слідування по зупинці «Балаклея-2» в с.Балаклея Смілянського району Черкаської області, травмовано ОСОБА_4 . ОСОБА_4 було доставлено до Смілянської районної лікарні м.Сміла Черкаської області, де він і помер від отриманих при наїзді потягом тілесних ушкоджень. Позивач є рідною матір'ю загиблого, втратила близьку людину - свого сина, з яким разом проживала та перебувала у близьких стосунках. Передчасна смерть сина позбавила позивача підтримки та можливості отримувати допомогу в майбутньому. Попередній стан позивача ніколи не може бути відновлений, оскільки смерть є невідворотною і непоправною втратою. Будь-які зусилля не призведуть до позитивної зміни в її житті, оскільки вона втратила сина назавжди, у зв'язку з його смертю переживає надзвичайні страждання та негативні почуття, втрачені певні соціальні зв'язки, у зв'язку з чим змушена звернутися до суду із зазначеним позовом.
01 червня 2021 року на адресу суду надійшов відзив АТ «Українська залізниця», в якому представник відповідача просить в задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю та відсутністю належних та допустимих доказів, оскільки залізницею не було порушено правил безпеки руху, постраждалий ОСОБА_4 знаходився у стані алкогольного сп'яніння при тяжкій алкогольній інтоксикації, що призвело до нещасного випадку; крім того, позивачкою не надано доказів на підтвердження факту заподіяння їй фізичних чи моральних страждань, а саме судово-психологічної експертизи, яка б могла бути доказом для визначення можливого розміру грошової компенсації за завдані особі страждання.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Таргоній В.М. позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позові, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця»- Козятинський О.М. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з мотивів, наведених у відзиві.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_3 являється матір'ю ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області.
Згідно акту судово-медичного дослідження (одстеження) №_05-6-02/305 смерть ОСОБА_4 настала від поєднання травм голови, тулуба та кінцівок, що супроводжувалися ушкодженням кісток скелету і внутрішніх органів із масивною кровотечею та отяготилася гострою крововтратою із мало кровністю внутрішніх органів на фоні токсичної дії алкоголя. Дані ушкодження виникли від дії тупого твердого предмета або при ударі об такий, можливо за механізмом травмування залізничним транспортом. В крові виявлено етиловий спирт, кількість якого, промінюючи до живих людей, відповідає тяжкому ступеню алкогольного сп'яніння.
Як вбачається з постанови про закриття кримінального провадження слідчого Смілянського відділу поліції ГУНП в Черкаській області від 23 листопада 2019 року досудовим розслідуванням встановлено, що 29 вересня 2019 року близько 19 год. 44 хв. вантажним потягом №1465 під час слідування по зупинці «Балаклея-2» в с.Балаклея Смілянського району Черкаської області, травмовано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого було доставлено до Смілянської районної лікарні м.Сміла Черкаської області, де він і помер від отриманих травм. Згідно лікарського свідоцтва про смерть №305 від 30 вересня 2019 року причиною смерті ОСОБА_4 , являється малокровність внутрішніх органів, травма тіла пішохід травмований при зіткненні з залізничним транспортом. Вказаною постановою кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019250230001606 від 30 вересня 2019 року, закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України.
Згідно копії акту службового розслідування від 09 жовтня 2019 року основною причиною випадку є порушення потерпілим п.3.16 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України (Пасажирам забороняється перебувати ближче, ніж 2 метри від краю платформи під час проходу поїзда без зупинки).
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Згідно ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
Згідно п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/28302/18-ц (провадження № 61 - 12464св20), від 02 листопада 2020 року у справі № 133/1238/17 (провадження № 61 - 19345св19).
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (частина друга статті 1193 ЦК України).
Відтак, АТ «Українська залізниця», з яким машиніст перебував у трудових відносинах, має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Доводи представника відповідача з приводу того, що потерпілий ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, свідомо, нехтуючи Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті мав умисел є непереконливими, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Таким чином, у спірному випадку ДТП мала місце внаслідок експлуатації джерела підвищеної небезпеки та поведінки потерпілого, а не внаслідок умислу потерпілого, як про це стверджує представник відповідача.
В пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року зазначено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Відповідно до ст.23 ЦК України кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди та розміру її відшкодування. Розмір відшкодування моральної шкоди позивачу визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, пов'язаних з противоправною поведінкою та страждань у зв'язку із пошкодженням майна, ступеня вини відповідача, який завдав шкоду.
Визначаючи суму грошового відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд враховує, що факт смертельного травмування ОСОБА_4 стався внаслідок його грубої необережності, а саме: порушення ним пункту 3.16 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України.
Відповідно до пункту 3.16 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року №54, пасажирам забороняється бігти по платформі поруч із вагоном поїзда, що прибуває або відходить, а також перебувати ближче ніж 2 метри від краю платформи під час проходу поїзда без зупинки.
Факт порушення вказаних правил доведено постановою слідчого Смілянського відділу поліції ГУНП в Черкаській області від 23 листопада 2019 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019250230001606 від 30 вересня 2019 року, у зв'язку з відсутністю в діях ознак складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона має довести доказами обставини на які вона посилається, обґрунтовуючи позов.
Порушення ж працівниками залізниці правил безпеки руху, на день ухвалення рішення не встановлено та доказів на підтвердження цього позивачем не надано.
Отже, враховуючи наведені обставини та норми матеріального права, приймаючи до уваги те, що смерть ОСОБА_4 сталася внаслідок його грубої необережності, а саме: порушення Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, суд погоджується з тим, що позивачу завдано моральну шкоду, яка пов'язана з хвилюваннями та моральними стражданнями через передчасну смерть сина, порушенням укладу її життя, погіршенням її фінансового стану. Водночас, враховуючи той факт, що причиною нещасного випадку, який стався з ОСОБА_4 , є невиконання останнім вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, а також виявлення в крові трупа етилового спирту, що відповідає тяжкому ступеню алкогольного сп'яніння, розмір моральної шкоди суд визначає у сумі 50000 грн., який відповідає принципам розумності і справедливості.
Крім того, суд зазначає, що сам факт загибелі сина позивача під час ДТП є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань останньої, враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлені позовні вимоги в розмірі 400000 грн. Судовим рішенням позовні вимоги задоволено частково в розмірі 50000 грн.
Відтак з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 500 грн в дохід держави (4000 грн. х 50000 грн. / 400000 грн. = 500 грн. ).
На підставі викладеного, керуючись ст.1172, 1187, 1191, 1193 ЦК України, ст.141, 246, 259, 268, 354 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_3 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), моральну шкоду, завдану смертю сина, у розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь держави 500 гривень судового збору.
Решту судових витрат по сплаті судового збору віднести на рахунок держави.
В іншій частині заявлених вимог відмовити у зв'язку з їх безпідставністю.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 28 липня 2021 року.
Головуючий: В. О. Прилуцький