Справа № 525/1239/19
Номер провадження 2/525/16/2021
Іменем України
21 липня 2021 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Ячала Ю.І.,
за участю секретаря Лопатки О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до МИРГОРОДСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Великобагачанська селищна рада Великобагачанського району Полтавської області, про скасування розподілу речового права, яке виникло при реєстрації, -
встановив:
У вересні 2019 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовною заявою до Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Великобагачанська селищна рада Великобагачанського району Полтавської області про скасування розподілу речового права, яке виникло при реєстрації.
В обґрунтування свого позову позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , останнім місцем проживання якого було селище Велика Багачка Полтавської області, після смерті якого відкрилася спадщина. До складу спадкового майна, увійшов житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На час звернення з позовною заявою до суду позивачка ОСОБА_1 є власником на 3/4 частини вищезазначеного житлового будинку, а позивачу ОСОБА_2 належить 1/4 даного домоволодіння. Право часткової власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на підставі рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 25 липня 2008 року. 17 липня 2019 року позивачі звернулись до Великобагачанської районної державної адміністрації із заявою про внесення відомостей та реєстрації права власності на земельну ділянку. Державний реєстратор Великобагачанської райдержадміністрації Мошківська М.М. здійснила державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5320255100:30:001:0645 для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,15 га, підставою реєстрації вказавши рішення суду про визнання права власності на житловий будинок. Отже, державна реєстрація земельної ділянки була неналежною, оскільки а ні позивачам, а ні ОСОБА_4 вищевказана земельна ділянки рішенням селищної ради Великобагачанського району Полтавської області у власність не передавалася та не переходила у спадщину, а рішення суду відповідно до якого була проведена державна реєстрація на земельну ділянку стосується права власності на житловий будинок. На даний час позивачі бажають відчужити житловий будинок з господарськими будівлями, але подавши до нотаріуса перелік документів, їм було вказано, що земельна ділянка з кадастровим номером 5320255100:30:001:0645, для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,15 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1874415253202, номер запису про право власності 32436653 на ім'я ОСОБА_2 розмір частки 1/4; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1874415253202, номер запису про право власності 32436600 на ім'я ОСОБА_1 розмір частки 3/4, які зареєстровані в реєстрі речових прав на нерухоме майно - зареєстровані на підставі рішення суду № 2-250/08, що видане Великобагачанським районним судом Полтавської області 25.07.2008 року, без правових підстав, оскільки рішення суду стосується права власності на нерухоме майно, а саме завершене будівництво будинку, а ніяким чином не стосується земельної ділянки, для обслуговування житлового будинку. Посилаючи на вищевикладене, просили скасувати запис про реєстрацію нерухомого майна та відкриття розділу на об'єкт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на земельну ділянку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2019 року головуючим суддею по справі № 525/1239/19 визначено суддю Великобагачанського районного суду Полтавської області ОСОБА_5 (а.с. 20).
11.06.2020 року суддю ОСОБА_5 звільнено з посади судді Великобагачанського районного суду Полтавської області у зв'язку з поданням заяви про відставку, рішення Вищої ради правосуддя № 1804/0/15-20.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Великобагачанського районного суду Полтавської області від 16.06.2020 року № 5, справа № 525/1239/19 передана на повторний автоматизований розподіл справ (а.с. 89-91).
Відповідно до протоколу ПОВТОРНОГО автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2020 року головуючим суддею по справі № 525/1239/19 визначено суддю Великобагачанського районного суду Полтавської області Ячало Юрія Івановича (а.с. 93).
Ухвалою суду від 19.08.2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 94), ухвалою суду від 15.02.2021 року справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 174).
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, подала до канцелярії суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити (а.с. 182).
В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явився, подав до канцелярії суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити (а.с. 183).
Представник відповідача Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи та про розгляду справи в його відсутність до суду не подав, відзив на позов не подав (а.с. 181).
Третя особа Великобагачанська селищна рада Полтавської області будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду справи в судове засідання не з'явилася, надсилали до суду листи в який просили розглянути справу у відсутність представника третьої особи, вказували, що заперечень проти позовних вимог не мають (а.с. 184, 190).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази по справі та проаналізувавши їх в сукупності, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Великобагачанського районного суду від 25.07.2008 року, яке вступило в законну силу 05.08.2008 року в порядку спадкування визнано за ОСОБА_6 право власності на 3/4 частки незавершеного будівництва житлового будинку, позначеного літ.-А-1 з господарськими будівлями, позначеними: гараж - літ.Б, сарай - літ.В, погріб вхідний - літ.Г, розташованого по АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_2 , народження ІНФОРМАЦІЯ_2 визнати право на 1/4 частку незавершеного будівництва житлового будинку, позначеного літ.-А-1 з господарськими будівлями, позначеними: гараж - літ.Б, сарай - літ.В, погріб вхідний - літ.Г, розташованого по АДРЕСА_1 (а.с. 5-6).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 1/4 частка земельної ділянки, плошею 0,15 га, кадастровий номер 5320255100:30:001:0645, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , підставою виникнення права власності зазначено рішення суду: справа № 2-250/08, виданий 25.07.2008 року, видавник Великобагачанський районний суд (а.с. 8).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 3/4 частки земельної ділянки, плошею 0,15 га, кадастровий номер 5320255100:30:001:0645, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , підставою виникнення права власності зазначено рішення суду: справа № 2-250/08, виданий 25.07.2008 року, видавник Великобагачанський районний суд (а.с. 11).
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду із позовною вимогою про скасування запису про реєстрацію нерухомого майна та відкриття розділу на об'єкт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасування державної реєстрації іншого речового права (а.с. 3 зворотній бік позовної заяви), зазначаючи, що його права, як власника земельної ділянки порушено. Серед іншого позивач посилається на ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року за № 1952-IV.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України № 1952 (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Зміст зазначеної правової норми свідчить про те, що, на відміну від частини 2 статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
З 16.01.2020 року, законодавець виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак апеляційний суд помилково зазначив про необхідність застосування позивачем такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати особі ефективний захист її прав.
Підтвердженням наведеного висновку є пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", згідно з яким судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.
Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не входить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права (зазначена позиція Верховного Суду викладена в Постанові КАСАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ від 23 червня 2020 року, справа № 922/2589/19).
Згідно статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Зважаючи на те, що з 16.01.2020 і на час ухвалення рішення судом матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, на що не звернули уваги позивачі під час розгляду даної справи, суд зазначає про наявність достатніх підстав вважати, що за таких обставин позивачі будуть позбавлені можливості ефективного захисту своїх порушених прав у спосіб, запропонований в позові, а саме шляхом ухвалення судового рішення про скасування запису про право власності.
Суд зазначає, що вимога про скасування запису про право власності не відповідає передбаченим законом способам захисту.
Як зазначалося вище, виходячи з чинних приписів статті 26 Закону України № 1952 відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. Наразі такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає, тому, з огляду на помилковість твердження позивача про доцільність застосування такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , до МИРГОРОДСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 37600, Полтавська обл., місто Миргород, ВУЛИЦЯ ГОГОЛЯ, будинок 120, ідентифікаційний код юридичної особи 04057451, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Великобагачанська селищна рада Великобагачанського району Полтавської області, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Каштанова, 20, селище Велика Багачка Великобагачанського району Полтавської області, ідентифікаційний код юридичної особи 21044600, про скасування розподілу речового права, яке виникло при реєстрації, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційних скарг через Великобагачанський районний суд Полтавської області.
Повний текст рішення виготовлено 28.07.2021 року.
Суддя Ю.І. Ячало