08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/630/21
381/439/21
19 липня 2021 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Соловей Г.В.,
з участю секретаря Момот Л.С.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
за участю представника відповідача Сімчук І.А. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, -
09.02.2021 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду через свого представника ОСОБА_4 з позовом до відповідача АТ «Українська залізниця» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, відповідно до якого просить стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду, завдану смертю матері, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки в розмірі 150000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що 08.08.2018 року о 17:30 год. поруч стовпа ЛЕП № 131 на території пікету № 4 кілометра № 916 перегону «Фастів-Сорочий-Брід» поблизу земель адміністративної території села Велика Снітинка Фастівського району, невідома особа похилого віку жіночої статі, порушуючи правила особистої безпеки на залізничному транспорті, здійснила зіткнення з пасажирським поїздом № 753 сполученням «Київ-Одеса», внаслідок чого отримала тілесні ушкодження несумісні з життям та загинула на місці події. 08.08.2018 року відомості за вказаним фактом слідчим СВ ВП на станції Фастів внесені до ЄРДР за № 120181103300000099, правова кваліфікація за ч. 3 ст. 276 КК України. При проведенні досудового розслідування, встановлено особу загиблої, якою є ОСОБА_5 . Постановою слідчого СВ ВП на ст. Фастів від 11.05.2019 року кримінальне провадження закрито. Як зазначає, представник позивача, в результаті вищевказаного зіткнення та наслідків від нього, близьким родичам, а саме дочці ОСОБА_3 було завдано матеріальної та моральної шкоди, що стало підставою звернення до суду.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11.02.2021 року позовну заяву ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи залишено без руху.
17.02.2021 року, через канцелярію суду, надійшла письмова заява від представника позивача на виконання вимог ухвали суду, які були підставою для залишення заяви без руху.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17.02.2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17.02.2021 року, за клопотанням представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 витребувано з Фастівського ВП ГУНП в Київській області матеріали кримінального провадження № № 12018110330000099 від 08.08.2018 року.
10.03.2021 року та 11.03.2021 року від представників відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останні в задоволенні позову просили відмовити посилаючись на те, що позивачем у позовній заяві не наведено достатню кількість доказів, що обгрунтовують вимоги позивача, а саме не надано докази та обгрунтування розміру нанесеної моральної шкоди, відсутній розрахунок нанесеної моральної шкоди, не зазначено з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. Також, з поданих документів не можливо встановити факт заподіяння шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між подією та шкодою, наявності вини чи умислу в діях самого потерпілого та обов'язок АТ «Укрзалізниця» відшкодовувати цю шкоду.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23.03.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав та в їх задоволенні просив відмовити.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, оглянувши матеріали кримінального провадження № 12018110330000099 від 08.08.2018 року, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 15,16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст.55 Конституції України та чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.
При розгляді справи судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Малоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області 13.08.2018 року.
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 160 від 10.08.2018 року, смерть ОСОБА_5 настала внаслідок: «випадків ушкодження з невизначеним наміром» - пішохід травмований при зіткненні з залізничним транспортом.
Постановою слідчого СВ ВП на станції Фастів Васильківського ВП ГУНП в Київській області від 11.05.2019 року, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 12018110330000099 від 08.08.2018 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України, було закрите у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення .
Як вбачається з постанови про закриття кримінального провадження слідчого СВ ВП на станції Фастів Васильківського ВП ГУНП в Київській області від 11.05.2019 року досудовим розслідуванням встановлено, що 08.08.2018 року року о 17:30 год. поруч стовпа ЛЕП № 131 на території пікету № 4 кілометра № 916 перегону «Фастів-Сорочий-Брід» поблизу земель адміністративної території села Велика Снітинка Фастівського району, Київської області невідома особа похилого віку (близько 60-80 років) жіночої статі, порушуючи правила особистої безпеки на залізничному транспорті, ігноруючи реальну небезпеку пішохідного руху по залізнічній колій, рухаючись територією верхньої будови колії в напрямку залізничної станції «Фастів-1», не реагуючи на звукові сигнали, здійснила зіткнення з пасажирським поїздом № 753 сполученням «Київ-Одеса», внаслідок чого отримала тілесні ушкодження несумісні з життям та загинула на місці події.
Згідно висновку експерта № 160 від 14.09.2018 року, виявлені на трупі ОСОБА_5 , 1932 р.н., ушкодження утворились від дії твердих тупих предметів з великою силою, якими могли бути виступаючі частини рухомого залізничного транспорту, з послідуючим відкиданням тіла на полотно залізничної дороги та переїздом колеса через тіло з повним його розділенням. Всі ушкодження утворились майже одночсасно або в швидкій послідовності одне за одним, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію, як небезпечні для життя. Смерть ОСОБА_5 настала від тяжкої сукупної травми голови, грудей, живота та кінцівок. При судово-токсилогічній експертизі в дистиляті мязу і сечі трупа метиловий, етиловий спирти, а також пропіловий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери не виявлені.
Згідно листа Ат «Українська залізниця» від 14.04.2021 року № ЦЦТех-08/107, електровоз серії ЧС4 № 205 перебуває на балансі виробничого підрозділу «Локомотивне депо Київ-Пасажиорський» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Ат «Укрзалізниця». Машиніст поїзду № 763 сполученням «Київ-Одеса» станом на 08.08.2018 року перебував в трудових відносинах з АТ «Укрзалізниця».
Згідно копії акту № 11 службового розслідування обставин нещасного випадку невиробничого характеру на залізничному транспорті України від 15.08.2018 року, вбачається, що локомотивною бригадою п. 763 сполученням Київ-Одеса було помічено жінку похилого віку, що лежала на правій рейковій нитці по ходу слідування поїзду. Машиністом п. 763 подавалися сигнали великої гучності, було застосовано екстренне гальмування, але наїзду уникнути не вдалося. Жінка була смертельно травмована. Причиною нещасного випадку стала особиста необережність потерпілої.
Допитана, як потерпіла ОСОБА_3 , показала, що її матір ОСОБА_5 в обідню пору 08.08.2018 року вийшла з дому та не повернулася. Цього ж дня вона самостійно розшукувала матір, однак не досягла позитивного результату і в ранковий час 09.08.2018 року звернулася за допомогою до працівників поліції. Також вона описала риси зовнішності своєї матері та одяг в який вона була вдягнена. До того ж вона розповіла про те, що її матір хворіла на склероз і в неї періодично відбувалися погіршення стану психічного здоров'я.
За фактом смертельного травмування ОСОБА_5 з пасажирським поїздом № 753 сполученням «Київ-Одеса» внесено відомості до ЄРДР за №12018110330000099 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.276 КК України.
Постановою слідчого СВ ВП на станції Фастів Васильківського ВП ГУНП в Київській області від 11.05.2019 року, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018110330000099 від 08.08.2018 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України, було закрите у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 18 квітня 1951 року відділом ЗАГС, ОСОБА_3 позивач по справі, є донькою ОСОБА_5 .
Відповідно до довідки виданої Малоснітигнською сільською радою від 17.09.2020 року № 560, на день смерті ОСОБА_5 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 і в склад її сім» ї входили, зокрема і ОСОБА_3 .
На підставі вищевказаного судом встановлено, що позивач наділена правом вимагати відшкодування їй спричиненої моральної шкоди в результаті смерті її матері, яка сталася внаслідок наїзду на неї потягу.
Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Згідно ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/28302/18-ц (провадження № 61 - 12464св20), від 02 листопада 2020 року у справі № 133/1238/17 (провадження № 61 - 19345св19).
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (частина друга статті 1193 ЦК України).
Відтак, АТ «Українська залізниця», з яким машиніст перебував у трудових відносинах, має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Доводи представника відповідача з приводу того, що потерпіла ОСОБА_5 , мала умисел щодо спричинення собі шкоди так, як остання не тільки знехтувала Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України перебуваючи в зоні підвищеної безпеки, але свідомо пішла на їх порушення, ігноруючи наближення потягу на значній швидкості, попереджувальні світлові та звукові сигнали машиніста потяга, не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК).
Таким чином, у спірному випадку ДТП мала місце внаслідок експлуатації джерела підвищеної небезпеки та поведінки потерпілого, а не внаслідок умислу потерпілого, як про це стверджує представник відповідача.
В пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року зазначено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Відповідно до ст.23 ЦК України, кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди та розміру її відшкодування. Розмір відшкодування моральної шкоди позивачу визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, пов'язаних з противоправною поведінкою та страждань у зв'язку із пошкодженням майна, ступеня вини відповідача, який завдав шкоду.
Визначаючи суму грошового відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд враховує, що факт смертельного травмування ОСОБА_5 стався внаслідок її грубої необережності, а саме порушення нею пунктів 2.1, 2.5, 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.5, 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року №54, пішоходам дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо); пішоходам забороняється ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п'яти метрів; переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м.
Крім того, ОСОБА_5 порушила п.3 Постанови КМУ №903 від 10.11.1995 року «Про правила поведінки громадян на залізничному транспорті», відповідно до якого особи, які не належать до працівників залізничного транспорту, не мають права ходити по залізничних коліях, знаходитися у службових приміщеннях залізниці, крім приміщень, де здійснюється прийом громадян, у вагонах під час їх відстою.
Факт порушення вказаних правил доведено постановою слідчого СВ ВП на станції Фастів Васильківського ВП ГУНП в Київській області від 11.05.2019 року, про закриття кримінального провадження № 12018110330000099 від 08.08.2018 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення .
Порушення ж працівниками залізниці правил безпеки руху, на день ухвалення рішення не встановлено та доказів на підтвердження цього позивачем не надано.
Положеннями ст. 13 ЦПК України, передбачено що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, враховуючи наведені обставини та норми матеріального права, приймаючи до уваги те, що смерть ОСОБА_5 сталася внаслідок її грубої необережності, а саме порушення Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, суд погоджується з тим, що позивачу завдано моральну шкоду, яка пов'язана з хвилюваннями та моральними стражданнями через передчасну смерть матері, порушенням укладу її життя. Водночас, враховуючи той факт, що причиною нещасного випадку, який стався з ОСОБА_5 , є невиконання останньою вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, розмір моральної шкоди суд визначає у сумі 50000,00 грн, який відповідає принципам розумності і справедливості.
Крім того, суд зазначає, що сам факт загибелі матері ОСОБА_5 , з якою позивач ОСОБА_3 проживала однією сім'єю, спільно вели господарство, під час ДТП є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань останньої, враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволенних позовних вимог.
Позивачем заявлені позовні вимоги в розмірі 150000,00 грн. Судовим рішенням позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково в розмірі 50000 грн.
З огляду на наведене з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 500 грн.
Куруючись ст. 4,11,12,13,76-81,89,141,265,268 ЦПК України, на підставі 15,16,23,1167,1168,1172,1187,1191,1193 ЦК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідент.номер - НОМЕР_3 , прож.: АДРЕСА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, місцезнах.: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, місцезнах.: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідент.номер - НОМЕР_3 , прож.: АДРЕСА_1 - 50000 (пятдесят тисяч) грн. моральної шкоди завданої смертю матері, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, місцезнах.: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5 в дохід держави судового збору в розмірі 500 грн.
Решту судових витрат по сплаті судового збору віднести на рахунок держави.
В іншій частині заявлених вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 28.07.2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Г.В.Соловей