Єдиний унікальний номер: 379/536/21
Провадження № 2/379/473/21
(ЗАОЧНЕ)
28 липня 2021 рокум.Тараща
Таращанський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Музиченко О.О.,
за участю секретаря судового засідання Носач Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, яка втратила право користування жилим приміщенням,
Позивач ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, який втратив право користування жилим приміщенням. В обґрунтування позову зазначає, що він (позивач) є власником житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . У даному будинку зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , який з квітня 2018 року тут не проживає, не сплачує комунальні платежі та не несе витрати по обслуговуванню зазначеного будинку. Оскільки в добровільному порядку відповідач не бажає знятися з реєстраційного обліку в будинку, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , знявши його з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою.
Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 22.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 14.07.2021, яке було відкладено до 28.07.2021 /а.с.26-27/.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належно і завчасно згідно вимог чинного законодавства. В прохальній частині позовної заяви просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі; у разі неявки відповідача в судове засідання не заперечує проти ухвалення заочного рішення. Крім того, просить залишити за ним судові витрати /а.с.3 на звороті/.
Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання двічі - 14.07.2021 та 28.07.2021 - не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належно і завчасно згідно вимог чинного законодавства. В матеріалах справи містяться конверти з відмітками про їх повернення у зв'язку з відсутністю відповідача за вказаною адресою, що згідно положень п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК є днем вручення судової повістки /а.с.39,44/. Крім того, на вебпорталі судової влади України були опубліковані оголошення про виклик відповідача у судові засідання на 14-00 год. 14.07.2021 та на 13-00 год. 28.07.2021 /а.с.31, 43 відповідно/.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 повідомлений про розгляд справи, призначений на 28 липня 2021 року, належно і завчасно відповідно до вимог статті 128 ЦПК України.
Жодних заяв чи клопотань від відповідача на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву ОСОБА_1 від відповідача до суду не надходив.
Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1)відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3)відповідач не подав відзив; 4)позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_2 не з'явивсь в судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надавши відзив, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, - суд вважає за необхідне провести заочний розгляд даної справи.
Ухвалою суду від 28 липня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено провести заочний розгляд даної цивільної справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 281 ЦПК України заочний розгляд справи і ухвалення рішення при заочному розгляді справи проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані докази, судом встановлено наступні фактичні обставини та визначено зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно /інформаційна довідка № 261404060, номер запису про право власності 16240042 від 06.09.2016; підстава для державної реєстрації: свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії та № 1078, видане 06.09.2016 приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Київської області Овраменко Л.В./ - /а.с.7-8/.
Відповідно до довідки № 1827 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої 15.06.2021 головним спеціалістом відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб ЦНАП Таращанської міської ради Задніпряним П., до складу зареєстрованих осіб в житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , входить ОСОБА_2 /а.с.13/.
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї ОСОБА_2 в с. Лук'янівка Білоцерківського району № 8 від 07.06.2021, складеного старостою Таращанської міської територіальної громади села Лук'янівка Злочевським Ю.В. в присутності двох свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у вищевказаному будинку зареєстрований ОСОБА_2 , але фактично там не проживає з квітня 2018 року. На даний час проживає у свого брата ОСОБА_5 у м. Фастів Київської області /а.с.9/.
Згідно характеристики на жителя с. Лук'янівка Білоцерківського району Київської області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданої старостою села Злочевським Ю. 07.06.2021 за № 64-14/11-14, ОСОБА_2 зареєстрований в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , фактично за вказаною адресою не проживає з квітня 2018 року по даний час /а.с.10/.
Згідно виписки з погосподарської книги № 1 за 2021-2025 роки, виданої 07.06.2021 виконавчим комітетом Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області за № 63-14/11-14, ОСОБА_1 є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; номер об'єкта ПГО 01-0048-1 в погосподарській книзі № 1 відкритий на ОСОБА_2 , який лише там зареєстрований /а.с.11/.
Вирішуючи питання про застосування норм матеріального права при вирішенні спірних правовідносин, суд виходить із того, що спір виник з приводу права користування майном, яке перебуває у приватній власності позивача, а тому застосуванню підлягають норми прямої дії Конституції України та відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За положеннями ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Стаття 321 ЦК України зазначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Статтею 386 ЦК України визначено засади захисту права власності: держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Стаття 47 Конституції України проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Відповідно до пункту № 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди, як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
З роз'яснень, викладених у п. п. 34, 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», вбачається, що під час розгляду позовів про визнання особо такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації.
Велика Палата Верхового Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року (справа № 447/455/17) виснувала, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Водночас, припинення права користування відповідача спірним житлом має відповідати пропорційності в розумінні положень ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У даному аспекті суд враховує те, що відповідач не проживає у спірному житлі щонайменше з квітня 2018 року, має інше місце проживання. Доказів того, що відповідач має потребу у спірному житлі, суду не надано і матеріали справи відповідних даних не містять.
Разом із тим, судом встановлено порушення права позивача як у контексті статті 8 Конвенції, так і як власника житлового приміщення, що гарантовані статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Отже, суд дійшов висновку, що у даному випадку інтереси позивача, як власника житла та користувача цим житлом, перевищують інтереси відповідача, а відтак, правові підстави користування чужим майном у відповідача відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного наданого суду доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає доведеними посилання позивача на те, що відповідач ОСОБА_2 не мешкає у належному позивачу на праві приватної власності житловому приміщенні без поважних причин, а тому вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання відповідача таким, який втратив право користування житловим приміщенням - житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас, суд звертає увагу на те, що за положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи або її законного представника, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, свідоцтва про смерть. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи.
Відповідно до ч.1 ст. 11 вказаного Закону реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.
З огляду на наведене, суд висновує, що вимога позивача про зняття відповідача з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 , не може бути задоволена судом, оскільки рішення суду про визнання відповідача таким, який втратив право користування цим житловим приміщенням, є самостійною підставою, що передбачена Законом, для зняття відповідача з реєстраційного обліку.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки позивач просить залишити за ним понесені судові витрати, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст. 13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст. 15, 317, 319, 321, 391, 401, 402, 405, 406 ЦК України, ст.ст. 3, 12, 13, 19, 76, 77, 78, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, яка втратила право користування жилим приміщенням, - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 таким, який втратив право користування житловим приміщенням - житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В решті позову ОСОБА_1 - відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Таращанським РВ ГУ МВС України в Київській області 16.07.2002, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 28.07.2021.
Головуючий суддя Таращанського районного суду Київської області О. О. Музиченко