Справа № 372/359/21
Провадження № 2-744/21
26 липня 2021 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Висоцької Г.В.
при секретарі Ковшобі А.К.
за участю позивачки ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 , його представника ОСОБА_4 , розглянувши в приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку в спільному сумісному майні, зміну черговості спадкування,
У лютому 2021 року позивачка звернулась до суду із позовом, в якому просила встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу із померлим ОСОБА_5 , визнати майно спільною власністю та визнати право власності на частку у спільному сумісному майні, змінити черговість спадкування. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що у період з 2007 року по день смерті ОСОБА_5 між ними тривали спільні взаємні стосунки, які ґрунтувались на взаємних почуттях та шлюбних відносинах. Позивач та ОСОБА_5 проживали разом, вели спільне господарство, піклувались один про одного, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, які притаманні чоловіку та дружині. За час спільного проживання позивач із померлим ОСОБА_5 зробили ремонт у кімнаті гуртожитку, в якій проживали, приватизували її, займались будівництвом дачі за спільні кошти, приватизували земельну ділянку, придбали за спільні кошти мотоцикл, автомобіль. За весь час спільного проживання до них неодноразово приїздили гості. Позивач понесла всі витрати на проведення обряду поховання, поминальні обіди. Одразу після смерті ОСОБА_5 , його син від попереднього шлюбу - ОСОБА_3 (відповідач по справі) з метою усунення позивача від користування спільним із ОСОБА_5 майном, забрав ключі від дачі, після чого заварив калітку та змінив замок в гаражі де знаходиться спільний з ОСОБА_5 автомобіль та мотоблок. Також намагався забрати ключі від помешкання де позивач разом із ОСОБА_5 проживали. Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_3 не визнає права позивача на частку у спільному сумісному майні, чим порушує право власності на частку в спільному сумісному майні із померлим ОСОБА_5 , яке було набуте ними спільно, під час проживання однією сім'єю.
Відповідач по справі подав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки батько відповідача за вказаною позивачем адресою був зареєстрований та проживав один. Відповідач мав хороші стосунки з батьком, постійно навідувався до нього сам, із своєю дружиною, друзями. Коли відвідував батька за місцем його проживання, то жодного разу не бачив у його квартирі особистих речей, речей індивідуального використання, що могло б свідчити про постійне проживання ще когось окрім батька в його помешканні. Стосунки батька та позивача по справі відображались лише у тісній дружбі, вони допомагали одне одному, але не були сім'єю. Також зазначив, що позивач по справі після смерті ОСОБА_5 забрала ключі від його помешкання, забрала всі чеки, договори та квитанції, не допускає його до спадкового майна всіляко перешкоджаючи всім спробам потрапити до квартири. З ціллю отримати частину спадкового майна, позивач оселилась в квартирі батька відповідача після його смерті, чим ввела в оману комісію та хоче ввести в оману суд. Все майно, про яке вказує позивач, набуте батьком відповідача за власні кошти, і ніяк не може бути визнане спільним майном.
Заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, здійснивши системний аналіз правових норм слід дійти висновків, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Статтею 3 СК України унормовано, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Тобто обов'язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За правилами статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною, визначеною законом підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Судом встановлено, а також підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов та фактичного проживання від 09.12.2020 року, що ОСОБА_1 з 2007 року по теперішній час проживає за адресою кв. АДРЕСА_1 .
Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_5 , на дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 380 від 19.03.2021 року.
Допитані в судовому засіданні свідки зі сторони позивача ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 надали суду послідовні та одностайні показання про факт сумісного проживання як чоловіка та жінки позивачки із ОСОБА_5 , ведення ним спільного господарства, придбання майна в цей період, здійснення будівництва будинку, ремонтних робіт, наявністю спільного дозвілля та відпочинку, проявів взаємної турботи та близькості. В зв'язку із чим в суду на виникло сумнівів в їх правдивості щодо доведення факту сумісного проживання вказаних осіб.
Суд вважає, що свідки із боку відповідача ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не спростували покази вищевказаних свідків, оскільки вказані особи значно менше обізнані про особисте життя померлого ОСОБА_5 . Окрім цього, ОСОБА_13 , яка доводиться дружиною відповідача, зазначила, що за життя ОСОБА_5 поставив їм умову, що відвідає її із чоловіком весілля тільки разом із позивачкою. Вказаний факт, на думку суду, свідчить про відношення ОСОБА_5 до позивачки як до близької людини, до якої він вимагав належного шанобливого ставлення в тому числі із боку свого сина невістки.
Проте, незважаючи на докази спільного проживання позивачки із ОСОБА_5 однією сім'єю, встановленню судом підлягає також і те, чи перебували чоловік і жінка під час фактичних шлюбних відносинах в зареєстрованих шлюбах з іншими особами.
Відповідно до чинного законодавства України, жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу. Аналіз ст.74 СК України дозволяє зробити висновок про те, що для застосування положень цієї статті необхідною умовою є, зокрема, встановлення факту не перебування осіб у будь-якому іншому шлюбі (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 року у справі № 759/4596/18, провадження № 61-3852св19, постанова Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 755/18012/16-ц, провадження № 61-40658св18). Таким чином, у разі встановлення факту перебування померлого чи позивача у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, у задоволенні позову про встановлення факту спільного проживання буде відмовлено.
Судом встановлено, що 15 червня 2016 року ОСОБА_1 розірвала шлюб із ОСОБА_6 , що підтверджується копію рішення Миронівського районного суду Київської області у справі № 371/360/16-ц.
У в'язку із вищевикладеним, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , а саме з дня набрання рішення про розірвання її попереднього шлюбу законної сили, тобто з 29 червня 2016 року і до дня смерті ОСОБА_5 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Далі суд переходить до розгляду вимог в частині визнання за позивачкою права власності на Ѕ частину в спільній сумісній власності подружжя.
Із правовстановлюючих документів на майно, а саме: кімнату АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер: 3222285203:01:311:0003; автомобіль ЗАЗ 110307 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ; мотоцикл марки VM, модель Т-2, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , вбачається що це майно належить на праві власності ОСОБА_5 та набуте та зареєстроване за ним до 29 червня 2016 року, в зв'язку із чим не підлягає поділу із позивачкою, як спільна сумісна власність подружжя.
В частині прав позивачки на частину об'єкту незавершеного будівництвом та господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 , суд не може дійти до висновку про наявність у ОСОБА_1 права на Ѕ частину в спільній сумісній власності подружжя або відступіть такого права, оскільки суду не надано доказів часу закінчення незавершеного будівництва, що матиме принципове значення для вирішення цього питання.
Щодо вимоги про заміну черговості в спадкуванні, то суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 року у справі № 308/12730/15-ц (провадження № 61-46522св18) вказує, що для правильного застосування положення ч.5 ст. 1224 ЦК України, суду необхідно установити чи був спадкодавець у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, чи знав відповідний спадкоємець про указаний стан спадкодавця та чи потребував останній допомоги саме від указаного спадкоємця. Крім того, підлягають урахуванню також обставини щодо існування у спадкоємця можливостей надавати необхідну допомогу спадкодавцю. Для правильного застосування положення ч.2 ст. 1259 ЦК України, суду необхідно установити чи відповідний спадкоємець протягом тривалого часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцеві, який був у безпорадному стані.
При цьому, безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Безпорадний стан повинен бути підтверджений відповідними записами в медичних документах (постанова Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі № 346/1178/17 (провадження № 61-48393св18).
Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин (постанова Верховного Суду від 24.06.2020 року у справі № 127/9778/17 (провадження № 61- 3706св19).
Так, заявляючи позовну вимогу про зміну черговості у праві на спадкування, позивачка у відповідності до вимог ст. 1259 ЦК України має доводити сукупність юридичних фактів, визначені диспозицією ч.2 вказаної правової норми, а саме: здійснення тривалий час опіки, матеріальне забезпечення та надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу/каліцтво був у безпорадному стані. За роз'ясненнями, що викладені в Постанові Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 p. а також листі ВССУ № 24-753/0/4-13 від 16.05.13 р. про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування - для задоволення позову необхідна наявність всіх визначених статтею обставин. Між тим, подана позовна заява не містить жодних доказів на підтвердження цих фактів. Окрім цього, і сама позивачка і відповідач і всі допитані в судовому засіданні свідки зазначили, що ОСОБА_5 помер раптово під час перебування у відпустці, до дня смерті був працевлаштований, в сторонній допомозі та догляді із боку позивачки не потребував. Таким чином, і в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати слід розподілити відповідно до ст. 141 ЦПК України відповідно до пропорційної частини задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 263, 265, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку в спільному сумісному майні, зміну черговості спадкування - задовольнити частково.
Встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період із 29 червня 2016 року і по день смерті останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Висоцька Г.В.