"23" липня 2021 р. Справа № 363/3754/20
23 липня 2021 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Рудюка О.Д.,
за участю секретаря Андрєєвої О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості, посилаючись на те, що відповідно до укладеного кредитного договору б/н від 30.12.2010 року ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанк разом з запропонованими ПАТ КБ «Приватбанк» Умовами та правилами, Тарифами складають між ним і банком кредитний договір, що підтверджується підписом відповідача.
Позивач відповідно до статті 1054 ЦК України, виконав свої зобов'язання за кредитним договором, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Як вказує позивач, у порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, що підтверджується розрахунком заборгованості, копією заяви позичальника, витягом з «Тарифів Банку», витягом з «Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою».
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором у відповідача станом на 25.08.2020 року виникла заборгованість 78 203,79 грн., яка складається з наступного: 52 530,51 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 11 065,39 грн. - заборгованості за простроченими відсотками; 14 607,89 грн. - заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625.
На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 78 203,79 грн. за кредитним договором №б/н від 30.12.2010 року.
Представник позивача у судове засідання позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановлений законом порядку, причини неявки суду невідомі. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Крім того, відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву.
Суд за згодою представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних доказів.
Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 30.12.2010 року ОСОБА_2 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг позивачем у справі.
Звертаючись до суду позивач послався на те, що ОСОБА_2 , підписавши анкету-заяву підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою» та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
АТ КБ «Приватбанк», як на підтвердження вимог статті 1054 ЦК України, щодо виконання своїх зобов'язань, а саме надання позивачем відповідачу грошових коштів за договором б/н від 30.12.2010 року, надано виписку з карткового рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , а також довідку про зміну кредитування та обслуговування кредитної картки НОМЕР_1 від 14.11.2017 року, довідку про відкриття картки № НОМЕР_1 відкритої 14.11.2017 року та картки № НОМЕР_2 відкритої 31.07.2018 року.
Як вбачається з наданих позивачем виписки з карткового рахунку та довідки про відкриття картки ОСОБА_2 , не являється належним та допустимим доказом, щодо виконання позивачем своїх зобов'язань, а саме надання відповідачу грошових коштів у розмірі та умовах встановленим договором б/н від 30.12.2010 року, за яким позивач просить стягнути заборгованість.
Отже, на підтвердження вимог статті 1054 ЦК України, щодо виконання своїх зобов'язань, а саме, що позивачем надано грошові кошти відповідачу у розмірі та умовах встановленим договором, на який посилається в обґрунтуванні своїх позовних вимог в матеріалах справи докази відсутні.
Крім того, розрахунок заборгованості, копія заяви позичальника, витяг з «Тарифів Банку» та витяг з «Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою», не може розцінюватися судом, як належний та допустимий доказ порушення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором від 30.12.2010 року, з наступних підстав.
Як вбачається, з копії анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку від 30.12.2010 року, яка подана позивачем, не містить розмір наданих кредитних коштів, процентної ставки за користування кредитом.
Крім того, в розрахунку кредитної заборгованості, банк посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, як невід'ємні частини договору.
Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, відповідач, підписуючи заяву від 30.12.2010 року, ознайомився і погодився з ними, а також, що вказані документи на момент підписання заяви взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядках нарахування.
Роздруківка ж із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Неможливо у даному випадку також застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювались самим АТ КБ «Приватбанк» в період: з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов та правила надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та правила надання банківських послуг не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. При цьому кожна сторона в силу статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 13 ЦПК України встановлено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін вирішальним фактором є те, що суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов'язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 ЦК України, однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина 1 статті 8 Конституції України). Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Частинами 1-4 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень ст.83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Звертаючись до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, позивач був обізнаний, що зобов'язаний надати всі наявні у нього докази разом із позовною заявою, однак належних доказів на підтвердження позовних вимог суду не надав.
Отже, аналізуючи в сукупності наявні по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є недоведеними, та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, згідно статті 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, то сплачені позивачем при подачі позову судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 509, 525, 526, 610, 611, 638, 1054, 1055 ЦК України, статтями 4, 6, 10, 12, 13, 81-83, 141, 247, 263-264, 268 ЦПК України, суд,-
В позові Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д).
Відповідач: ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).
Суддя О.Д. Рудюк