359/5677/21
1кс/359/910/2021
про застосування запобіжного заходу
21 липня 2021 року м. Бориспіль
Слідчий суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваного ОСОБА_4 ,
розглянувши клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12013100100002524 від 10.12.2013 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,
До слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ Бориспільського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання слідчий послався на те, що СВ Бориспільського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013100100002524 від 10.12.2013 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. За твердженням слідчого, у ході досудового розслідування встановлені такі обставини. В березні 2013, точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого протиправного збагачення за рахунок чужого майна, користуючись довірою ОСОБА_7 , маючи намір заволодіти шляхом обману грошовими коштами, ОСОБА_5 , видаючи себе за власника підприємства «Вуден Хаус», зареєстрованого в Республіці Білорусь, повідомив ОСОБА_7 про можливість виконання замовлення щодо доставки та будівництва 10 дерев'яних будинків за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, ОСОБА_5 усіма своїми діями та поведінкою до укладення договору створив у ОСОБА_7 відчуття довіри до себе, забезпечив відсутність сумнівів стосовно його добропорядності та викликав упевненість щодо вигідності співпраці з ним, однак достовірно знав, що виконати взяті на себе зобов'язання не має змоги та не має наміру. Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, ОСОБА_5 21.05.2013 у офісі ОСОБА_7 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , підписав договір № 21-05 про виконання ним робіт щодо доставки та будівництва 10 дерев'яних будинків за адресою: АДРЕСА_1 . Після підписання вказаного договору ОСОБА_7 , будучи введеним в оману в дійсності намірів та спроможності ОСОБА_5 виконати покладені на нього зобов'язання, передав за адресою: АДРЕСА_1 останньому у якості авансу грошові кошти у сумі 450 000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 21.05.2013, становить 3 596 850 гривень. Отримавши вказані грошові кошти та не маючи наміру та можливості виконати взяті на себе зобов'язання, ОСОБА_5 витратив їх на власні потреби, заподіявши ОСОБА_7 майнову шкоду в особливо великому розмірі.
Ґрунтуючись на цих обставинах, слідчий зазначає про наявність обґрунтованої підозри вчинення підозрюваним ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
В обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий у клопотанні зазначає про наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 1 п. 3. ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема про ризики переховування від органів досудового розслідування, оскільки останній переховується від органів розслідування та суду, водночас зареєстрований в АР Крим, незаконного впливу на потерпілих та свідків та може вчинити інші кримінальні правопорушення. Неможливість запобігання зазначеним вище ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів обґрунтовує тяжкістю інкримінованого злочину, що обумовлює можливість тримання під вартою. Зазначає, що враховуючи встановлені обставини кримінального правопорушення та поведінку підозрюваного після цього, застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та не гарантує можливості запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор підтримав доводи клопотання та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.
В свою чергу, захисник заперечив проти клопотання прокурора, та просив суд відмовити в його задоволені через відсутність підозрюваного.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Встановлено, що 04.12.2014 року ОСОБА_5 повідо млено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно листа ГУНП в Київській області НП України, постанови про оголошення в розшук, встановлено що підозрюваний ОСОБА_5 оголошений в розшук, отримав паспорт Російської Федерації № 34-14-132070 та перебуває на її території. Крім того прокурором надано докази, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обробляється в обліках Генерального секретаріату Інтерполу за ініціативи правоохоронних органів Київської області для притягнення до кримінальної відповідальності. Вказані дані дають підстави стверджувати, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. Санкція ч. 4 ст. 190 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому виходячи із кваліфікації вказаного злочину застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є законодавчо передбаченим. Разом з тим, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінального провадження (ч. 1 ст. 183 КПК України).
Вимоги статті 194 КПК України зобов'язують слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. За таких умов слідчому судді належить дослідити кожен із зазначених вище критеріїв окремо.
Щодо обґрунтованості підозри.
Згідно із ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, тому враховуючи ст. 8, 9 КПК України слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. Тривала практики ЄСПЛ сформувала позицію, що обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Викладена у клопотанні суть підозри в сукупності з представленими матеріалами кримінального провадження, дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Для визначення причетності ОСОБА_5 до подій вказаного кримінального правопорушення слідчим суддею досліджено докази, надані сторонами та погоджується із доводами прокурора щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення.
Щодо ризиків кримінального провадження.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, санкція відносить інкримінований злочин до особливо тяжкого і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. ОСОБА_5 переховується від органів досудового розслідування та суду усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, у разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, він може продовжити переховуватися від органів досудового розслідування з метою уникнення покарання. Отже, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора, що підозрюваний може вчиняти в подальшому дії з метою переховування. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому із засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Також, слідчий суддя погоджується із доводами прокурора щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, однак останній є мінімальним. Отже, слідчий суддя вважає, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а тому на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
Щодо застосування менш суворого запобіжного заходу.
Досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (у тому числі щодо належного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків) і руху кримінального провадження. На думку слідчого судді, застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю та при забороні підозрюваному цілодобово залишати житло, не зможе унеможливити спробам переховуватись від органів досудового розслідування. Про обрання відносно підозрюваного особистої поруки не надходило жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру. Застосування до підозрюваного особистого зобов'язання не забезпечить належної поведінки підозрюваного і не зменшить наявність ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації. Отже, слідчий суддя погоджується із доводами прокурора про недостатність застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до 4 ст. 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194 КПК України, слідчий суддя,
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Після фактичного затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного має розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1