Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/1335/21
Провадження № 3/376/342/2021
"15" липня 2021 р. суддя Сквирського районного суду Київської області Віговський С.І., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли з відділу поліції № 1 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Сквирського районного суду Київської області надійшли матеріали адміністративної справи зі складеним протоколом серії ДПР18 № 435916 від 11.06.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вказаного протоколу про адміністративне правопорушення складеного старшим інспектором СРПП ВП № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, лейтенантом поліції Корбутом М.А., ОСОБА_1 , 11 червня 2021 року о 22 годині 50 хвилин, в м. Сквира, Білоцерківського району, Київської області,по вул. Залізнична, керував транспортним засобом - автомобілем марки «PEUGEOT» модель - «PARTNER», реєстраційний номер (д.н.з.) (іноземна реєстрація) - « НОМЕР_1 », у стані алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та поведінка, що не відповідає обстановці, чим порушив вимоги п. 2.9 а) ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину не визнав, заперечив щодо обставин викладених в протоколі та доданих до нього матеріалах, так як вони не відповідають фактичним обставинам справи, просив провадження у справі закрити.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи та пояснення ОСОБА_1 , які були надані ним під час судового засідання, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
З положень ч. 1 ст. 130 КУпАП слідує, що адміністративна відповідальність у даному випадку передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Згідно п. 24 вказаної Постанови, при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до п. 2, 3 Розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої Наказом МВС 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з п. 3 Розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до норм даної Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом;
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов спеціальну підготовку (тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством).
Згідно із п. п. 6-9 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (затвердженого Постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008) (далі - Порядок) випливає, що огляд водіїв на стан сп'яніння проводиться поліцейським саме на місці зупинки транспортного засобу.
Згідно п. 7 Розділу ІІ Інструкції, установлення стану алкогольного сп'яніння, здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським, з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Відповідно до п. 5 Розділу ІІ Інструкції перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
Вказані положення Інструкції повністю кореспондуються з положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст. 266 КУпАП).
Частиною 2 статті 266 КУпАП встановлено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
Відомості щодо наявності таких свідків вносяться у сам протокол про адміністративне правопорушення, а їх покази повинні бути зафіксовані у відповідних письмових поясненнях, з метою подальшого використання у відповідності до ст. 251 КУпАП, як докази в адміністративній справі.
Зазначене повністю зіставляється з положеннями п. 15 Розділу ІІ «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» затвердженої Наказом МВС 06.11.2015 № 1376, у відповідності з якими, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
У ст. 272 КУпАП вказується, що свідок зобов'язаний дати правдиві пояснення щодо обставин, які йому відомі та підлягають установленню по даній справі, тобто в даному випадку на інспекторів патрульної поліції покладається обов'язок документування відомостей про адміністративне правопорушення шляхом належного процесуального закріплення пояснень свідків щодо обставин справи, зокрема з-приводу часу, місця, способу та інших відомостей вчинення адміністративного правопорушення.
Однак, під час дослідження адміністративних матеріалів судом було виявлено сукупність істотних порушень вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої Наказом МВС 09.11.2015 № 1452/735 та «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої Наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 (зареєстровано в Мінюсті за № 1408/27853 від 10 листопада 2015 (із змінами № 614 від 19.08.2020)).
У даному випадку, цих вимог законодавства та інструкції не дотримано в повному обсязі, адже, під час дослідження матеріалів справи судом було виявлено, що в матеріалах, які складенні уповноваженими особами ВП № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській областівзагалі відсутня будь - яка інформація про наявність свідків, присутність котрих є обов'язковою умовою при складанні адміністративних матеріалів пов'язаних з порушенням ПДР в частині керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, що чітко регламентується нормами діючого законодавства.
Окрім того, до наявного протоколу про адміністративне правопорушення не доданий акт огляду на стан сп'яніння та в матеріалах справи відсутні рапорти працівників поліції, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення.
Також, у матеріалах про адміністративне правопорушення наявний диск з патрульної «боді камери», проте матеріали справи не містять відомостей про номер та серію відеокамери, дату її виробництва та назви камери, на яку здійснювався відеозапис. У матеріалах справи відсутній оригінал відеозапису з нагрудної камери, а лише міститься диск, що є копією відеозапису. Тобто в матеріалах справи відсутнє джерело походження відеозапису. Не долучені до справи працівниками поліції свідоцтва, що стосується технічного приладу «відеокамери», не дають можливості встановити той факт, що відеозапис на камеру у відношенні ОСОБА_1 було проведено спеціальним технічним засобом, який входить до вичерпного переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах поліції для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху. Ці обставини в свою чергу позбавляють можливості перевірити та зробити висновок про те, чи були поліцейським, під час складання даного протоколу, дотримані вимоги законодавства щодо оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, та чи не було порушено прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час його складання.
Порядок вчинення дій співробітниками поліції досить чітко унормовано: спочатку огляд на місці зупинки транспортного засобу - доставлення водія до медичного закладу для проведення огляду - складання протоколу про адміністративне правопорушення, а з урахуванням положень статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, недодержання такого порядку тягне за собою наслідком визнання недопустимими одержаних у такий спосіб доказів.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України "Про Національну поліцію".
Положеннями пункту 3 частини першої статті 23 цього ж Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Разом з тим, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі справа № 216/5226/16-а (2-а/216/33/17).
Відповідно до ст.ст. 1 та 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Правові системи містять доктрини, які допомагають судам уникнути несправедливості, яка могла б виникнути, якщо б правові норми застосовувалися суворо в кожному випадку, незалежно від того, наскільки незвичними є обставини.
Такою доктриною у правовій системі України і є практика ЄСПЛ, яка є джерелом права, у зв'язку із чим є обов'язковою до врахування судами при розгляді справ відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
З урахуванням викладеного, суд позбавлений можливості надати оцінку в частині доведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, адже ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, тобто таких, що не залишать місце сумнівів.
Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.
Суд не може за умови наявності певної неповноти чи суперечностей, взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, оскільки зазначене становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (рішення у справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.).
Враховуючи, що висновки викладені Європейським судом справедливості у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є одним із джерел національного права, а отже є обов'язковими до виконання державною Україна, а провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється судом в рамках пред'явленого обвинувачення, в даному випадку в межах фактичних обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , а вихід за вказані межі є недопустимим, суд приходить до висновку, що зібрані по даній справі докази не підтверджують існування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Оскільки суд повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності поза розумним сумнівом, вважаю, що за цим стандартом доказування не було доведено винуватість ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, враховуючи положення ст. 62 Конституції України, відповідно до яких, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а також відсутність в матеріалах адміністративної справи належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого протиправного діяння, суд приходить до висновку про відсутність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КупАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевказаного, керуючись ст.ст. 1, 6, 33-35, 130, 221, 245, 247, 251, 252, 268, 272, 280, 321 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, - закрити.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Сквирський районний суд Київської області.
Суддя С. І. Віговський