Київський апеляційний суд
Провадження № 11кп/824/3479/2021 Головуючий в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 755/16353/20 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 1 ст. 121 КК України
22 липня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 липня 2021 року стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, українки, громадянки України, офіційно не працевлаштованої, вдови, маючої на утриманні малолітню дитину - 2008 р.н., яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, -
яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 липня 2021 року задоволено клопотання прокурора і ОСОБА_6 продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України на строк, що не може перевищувати 60 днів, тобто до 12 вересня 2021 року включно.
Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що наведені у клопотанні прокурора дані, які підтверджуються матеріалами кримінального провадження, свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй злочину та продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема незаконного впливу на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні. Також, суд навів обставини, які були враховані при продовженні запобіжного заходу, а саме тяжкість злочину, який вчинений ОСОБА_6 із застосуванням насильства, внаслідок чого настала смерть потерпілого, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою у вчиненні злочину, відсутність у останньої сталих соціальних зв'язків.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 липня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою обрати щодо неї інший запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною протягом строку дії ухвали залишати житло у певний період доби із покладенням на неї певних обов'язків: прибувати за кожною вимогою суду; не відлучатись із м. Києва без дозволу суду, повідомляти суд про заміну свого місця проживання.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги обвинувачена зазначає, що жодних доказів на підтвердження існування хоча б одного із передбачених ст. 177 КПК України ризиків разом із клопотанням прокурора про продовження запобіжного заходу надано не було, як і відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим приписами ст. 177 КПК України. Крім того звертає увагу, що рішення суду першої інстанції суперечать вимогам чинного законодавства і практиці ЄСПЛ.
Також, на переконання апелянта, судом першої інстанції не в повній мірі враховані дані про її особу, що вона має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, до затримання працювала неофіційно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога вона не перебуває, до кримінальної відповідальності раніше не притягувалась, на її утриманні перебуває малолітня дитина, яку, в силу її віку, необхідно постійно доглядати.
Від інших учасників провадження апеляційних скарг не надходило.
Учасники судового провадження про час, день та місце розгляду провадження повідомлені у передбачений процесуальній спосіб, неявка яких, відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає розгляду провадження.
Вислухавши доповідь судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглядаючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції, незалежно від наявності клопотань, зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 цього Кодексу, на суд покладено такий самий обов'язок, а саме до спливу продовженого строку, повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
При вирішенні питання про продовження обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом першої інстанції були враховані конкретні обставини провадження та обставини, з якими закон пов'язує можливість, як застосування, так і продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачена може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема незаконно впливати на потерпілу, свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, у зв'язку з чим прийшов до висновку про необхідність продовження обвинуваченій строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не знайшовши підстав для зміни на інший, більш м'який. Як зазначено в судовому рішенні, вказані ризики на даний час продовжують існувати, є реальними, а усвідомлення обвинуваченою тяжкості покарання, яке може їй загрожувати, свідчить про те, що остання з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду, що унеможливить розгляд провадження, встановлення реальних обставин справи та виконання правових приписів ст. 2 КПК України.
При цьому, незважаючи на доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду щодо продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою є безпідставним, оскільки, як вважає обвинувачена, воно не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, колегія суддів не може погодитися з тим, що обвинувачена утримується під вартою без достатніх на те підстав або без вмотивованого рішення суду.
Слід зазначити, що предметом судового розгляду були і ті обставини, на які посилається обвинувачена в поданій апеляційній скарзі, в тому числі дані про її особу, наявність місця проживання, міцність соціальних зв'язків, не перебування на обліку у лікаря психіатра та нарколога, відсутність попередніх судимостей тощо.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченій ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з урахуванням обставин, зазначених у ст. 178 КПК України, а також того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 цього Кодексу, не зможе запобігти ризикам, передбаченим законом, зокрема можливості переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
На переконання колегії суддів рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Отже, колегія суддів, приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченої, не визнає їх такими, що збільшують довіру до неї настільки, щоб ризики переховування з її боку вважати менш значимими.
Таким чином, рішення суду першої інстанції про продовження ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене згідно норм кримінального процесуального закону та постановлене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, а доводи та твердження, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, з огляду на що колегія суддів вважаєза необхідне за наслідками апеляційного розгляду прийняти рішення, яким ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 липня 2021 року залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 липня 2021 року, якою обвинуваченій ОСОБА_6 продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України на строк, що не може перевищувати 60 днів, тобто до 12 вересня 2021 року включно - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4