апеляційне провадження №33/824/2945/2021
справа №757/53833/20-ц
19 липня 2021 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поліщук Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою захисника Лавренчук Тетяни Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 14 квітня 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
встановив:
Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №358591 від 07 листопада 2020 року, ОСОБА_1 , керуючий ресторану "Канадіан клуб", 07 листопада 2020 року о 02 год. 00 хв., в м.Києві по бульв. Лесі Українки, 23-Б, порушив вимоги п.п.5 п.11 постанови Кабінету Міністрів України №641 від 22 липня 2020 року, а саме: здійснював обслуговування клієнтів після 22 год. 00 хв.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 14 квітня 2021 року провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрито за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Не погодившись з прийнятою постановою, захисником Лавренчук Т.М. в інтересах ОСОБА_1 21 травня 2021 року направлено апеляційну скаргу, у якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Посилається на те, що відповідальність за статтею 44-3 КУпАП несуть посадові особи суб'єкта господарювання, яким ОСОБА_1 не являється. Приєднані до справи фотографії не містять даних про час, місце та коло осіб, фактів здійснення господарської діяльності. Зазначає, що у протоколі відсутні пояснення особи, щодо якої протокол складено.
Просить поновити строк на оскарження постанови, мотивуючи тим, що постанову прийнято без участі ОСОБА_1 , а лише 12 травня 2021 року з матеріалами справи ознайомився захисник.
В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник Лавренчук Т.М. не з'явились, будучи повідомленими про дату та час розгляду справи. Захисник подала заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідно до преамбули Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Законом визначено, що:
інфекційні хвороби - розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення;
карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Згідно із статтею 29 наведеного Закону:
Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.
Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов'язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров'я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред'явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Статтею 41 цього Закону передбачено, що особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.
Відповідно до підпункту 5 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (в редакції станом на 07 листопада 2020 року):
11. На території регіону (адміністративно-територіальної одиниці), на якій установлено "зелений" рівень епідемічної небезпеки, забороняється:
5) робота після 22-ї та до 7-ї години суб'єктів господарювання з надання послуг громадського харчування без організації дозвілля (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос.
Відповідно до статті 44-3 КУпАП:
Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, -
тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 55 ГК України:
1. Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
2. Суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Матеріли справи не містять відомостей про форму суб'єкта господарювання, осіб, які забезпечують його управління та роботу, зокрема доказів про те, чи може належати до кола таких осіб ОСОБА_1 та чи з його вказівки/розпорядження/дозволу суб'єкт господарювання провадив діяльність. Відсутні дані про факти організації дозвілля (його види та форми). Надані як докази фотознімки є неякісними, не відображають інформації про місце їх виготовлення, не містять в собі даних про час і місце їх вчинення, факти здійснення господарської діяльності, інформації про відображене коло осіб, зокрема, чи є вони споживачами.
Апеляційний суд також враховує, що прямої заборони здійснення господарської діяльності не установлено, зокрема, дозволено діяльність з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос. Натомість із наданих доказів не убачається обслуговування споживачів в обмежений для цього спосіб.
Відповідно до статті 251 КУпАП:
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стаття 251 КУпАП не встановлює переваг одних доказів над іншими. Докази можуть доповнювати один одного або спростовувати.
Оскільки зібрані у справі докази не дають підстав для висновку про факт вчиненого правопорушення, особу, яка має нести відповідальність за ним, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги.
Докази, які суд уважав допустимими, не містять об'єктивної інформації, зокрема і поза розумним сумнівом, відтак при належному з'ясуванні обставин справи висновок про вчинення правопорушення був би виключений судом.
Щодо строків подання апеляційної скарги то установлено, що станом на дату розгляду справи суд першої інстанції не володів відомостями про те, чи був ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час і місце її розгляду. Відомості про направлення постанови відсутні. 12 травня 2021 року зі справою ознайомився захисник ОСОБА_1 - адвокат Лавренчук Т.М. та в межах десяти днів була направлена апеляційна скарга.
Зазначені обставини дають апеляційному суду підстави для висновків, що строк на оскарження постанови пропущений з поважних причин, відтак він підлягає поновленню.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 14 квітня 2021 року.
Апеляційну скаргу захисника Лавренчук Тетяни Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Печерського районного суду міста Києва від 14 квітня 2021 року скасувати та прийняти нову, якою провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку із відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Поліщук
Київського апеляційного суду