Єдиний унікальний номер справи 361/3511/20
Провадження №22-ц/824/9384/2021
15 липня 2021 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Сас Ю.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,
У червні 2020 року позивач звернулася до суду з позовом про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що 04.10.2019 року між нею та ТОВ «Алекскредит» укладено кредитний договір. Порушення своїх споживчих прав вбачає в наступному:
Перед укладенням договору про надання кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про обставини, зазначені в ч. 2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів». У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. В той же час належним чином така вимога закону виконана не була. Також із п.1.1. кредитного договору вбачається, що невід'ємною частиною цього договору є «Правила надання кредиту ТОВ «Алекскредит», що розміщені на сайті кредитодавця www.alexcredit.ua, проте такий документ їй не надавався, не знайшла вона такої інформації і на інтернет-сайті товариства. Вважає, що відповідач, скориставшись її необізнаністю, навмисно не дотримав та грубо порушив імперативні вимоги діючого законодавства України, які визначені та встановлені Законом, що є істотними і необхідними для даного виду договорів. Зокрема відповідач не надав їй повної, всебічної, об'єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту. Позивач вважає, що кредитний договір не відповідає вимогам, встановленим ст. 6 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» для договорів про фінансових послуг, адже права та обов'язки сторін самим договором повністю не визначені. Здійснюючи оформлення кредиту через інтернет, за 15 хвилинний проміжок часу, не мала можливості об'єктивно оцінити та осмислити умови кредитування, виявити їх недоліки та оцінити всі ризики та збитки, які отримає в результаті укладання даної угоди. З врахуванням наведеного, при укладенні кредитного договору через неналежну інформованість з боку товариства та необізнаність позивач не могла у повному обсязі оцінити умови договору кредиту на предмет їх вигідності. Відповідно до п.3.1. кредитного договору, строк дії цього договору визначається з моменту його укладення між сторонами та діє до повного виконання сторонами обов'язків за ним. Поряд з цим, договір не містить умов про відповідальність кредитодавця. Також, відповідно до п. 7.5.5. кредитного договору, позивач нібито надала свою згоду кредитодавцю на збирання, накопичення, використання та обробку персональних даних, отриманих з метою надання кредиту в межах, визначених законодавством, повідомлена про мету обробки кредитодавцем персональних даних позичальника. В той же час відповідач їй не повідомляв про умови та строки обробки її персональних даних. З аналізу умов кредитного договору вбачається, що надана нею згода на обробку персональних даних є безстроковою та безвідкличною. Позивач вважає, що вищевказаний п. 7.5.5. кредитного договору є незаконним та суперечить абз. 5,11 п.2 ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних». У володільця персональних даних після отримання відкликання згоди суб'єкта персональних даних більше не існує правових підстав для зберігання персональних даних, якщо строки зберігання таких даних не визначені законодавством. Тому відсутність у кредитному договорі права відізвати свою згоду на обробку персональних даних є порушенням закону.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просила суд визнати недійсним кредитний договір №2768829 від 04.10.2019 р., укладений між нею та ТОВ «Алекскредит».
Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2020 року зазначений позов було задоволено; кредитний договір визнано недійсним, врішено питання судового збору.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду у лютому 2021 року відповідач направив заяву про його перегляд.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2021 року подана заява залишена без задоволення.
Відповідач направив апеляційну скаргу, оскаржуване рішення вважає незаконним, та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв'язку з цим апелянт просить апеляційний суд заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Станом на початок розгляду справи по суті відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
15.07.2021 року у судове засідання сторони по справі не з'явились. На адресу Київського апеляційного суду 18.06.2021 року від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника товариства. Позивач у судове засідання також не з'явилась про розгляд справи належним чином повідомлена, про причини неявки суд не повідомляла. З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін по справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що вказане рішення не відповідає наведеним вимогам з огляду на наступне:
При вирішенні справи суд першої інстанції виходив із того, що при укладені кредитного договору укладеного між сторонами було порушено ряд норм, встановлених ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ЗУ «Про захист персональних даних», з тих підстав, які зазначила позивач у своєму позові. Також сторонами не було досягнуто згоди за всіма істотними умовами для даного виду договорів.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що в укладеному між позичальником та товариством договорі зазначені всі істотні умови для даного виду договорів, зокрема найменування та місцезнаходження кредитодавця (преамбула договору), інформація про відсутність кредитного посередника (п. 7.15. договору), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання позичальника (преамбула договору); тип кредиту (п. 1.3. договору), мета отримання кредиту (ціль) (п. 1.3 договору); загальний розмір наданого кредиту (п. 1.4 договору); порядок та умови надання кредиту (п. 1.3., 1.10. договору); строк на який надається кредит (п. 1.9. договору); інформація про відсутність необхідності укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (п. 7.15. договору); інформація про надання кредиту без додаткового забезпечення (п. 1.3. договору); процентна ставка за кредитом, її тип, порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни та сплати процентів (п.1.6., 1.5. розділ 4 договору); орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтована сукупна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит (розділ 4 договору); кількість платежів, розмір та періодичність (у вигляду графіку платежів (розділ 5 договору); відмова від надання та одержання кредиту (розділ 4 договору); дострокове повернення кредиту ( п. 2.2.1, 4.6. договору); відповідальність сторін за порушення умов договору (розділ 5 договору).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновки суду першої інстанції стосовно відсутності в укладеному між сторонами кредитного договору істотних умов договору є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Необґрунтованим також є висновок суду першої інстанції щодо ненадання до укладення між сторонами договору відповідачем позичальнику інформації,яка відповідно до вимог закону є обов'язковою, оскільки в п. 7.5.8. кредитного договору прямо зазначено, що укладаючи цей договір, позичальник заявляє та гарантує кредитодавцю, що він отримав усю передбачену ЗУ «Про захист прав споживачів» інформацію. Вказаний договір було підписано позивачем, яким не було належним чином доведено невідповідність таких вказаних в договорі даних.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач також вказувала на відсутність у кредитному договорі права відізвати свою згоду на обробку персональних даних, що є порушенням вимог закону щодо обробки персональних даних та підставою для визнання кредитного договору недійсним.
Відповідно до п. 7.5.5. укладеного між сторонами кредитного договору, укладаючи цей договір, позичальник заявляє та гарантує кредитодавцю, що він надає згоду кредитодавця на збирання, накопичення, використання та обробку персональних даних . отриманих з метою надання кредиту в межах, визначених законодавством. Повідомлений про мету обробки кредитодавцем персональних даних позичальника (будь-яка інформація про фізичну особу, в тому числі, але не виключно інформація щодо прізвища, імені, по батькові, інформація, яка зазначена в паспорті ( або іншому документі, що посвідчує особу), реєстраційний номер облікової картки платника податків, громадянство, місце проживання або перебування, місце роботи, посада, номер контактних телефонів/фактів, адреси електронної пошти, тощо), а саме: оцінка фінансового стану позичальника та його спроможність виконати зобов'язання за договором, а також захист своїх прав та інтересів.
Пунктом 11 ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних» передбачено право суб'єкта персональних даних пред'являти вмотивовану вимогу щодо відкликання згоди на обробку персональних даних.
З огляду на те, що відповідно до ст. 11 ЗУ «Про захист персональних даних» згода є лише однією з підстав обробки персональних даних, відкликання згоди можливе лише у випадку обробки персональних даних відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про захист персональних даних». Крім того, відкликання згоди можливе лише стосовно майбутньої обробки персональних даних, але не тих, які вже були оброблені. Рішення та процеси, які були здійснені під час обробки персональних даних, не можуть бути анульовані (лист Міністерства юстиції України №5543-0-33/13/6.1 від 26.04.2013 року).
Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір, позивач надала відповідачу згоду на обробку своїх персональних даних. Твердження позивача стосовно відсутності права на відкликання своєї згоди на обробку персональних даних є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, зокрема спірним кредитним договором, в якому не міститься жодних обмежень у правах позивача стосовно такого відкликання.
Не містять матеріали справи й доказів того, що позивач зверталася до відповідача із заявою про відкликання згоди на обробку персональних даних, а тому доказу порушенням прав позивача суду не надано. Позивач підписала такий (спірний) договір, таким чином погодилась із його умовами та правилами. При цьому під час розгляду справи, ніяких незаконних дій з боку відповідача, про які зазначала позивач, колегією суддів встановлено не було.
У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення по справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.
У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» задовольнити.
Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2020 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.
Стягнути з держави на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (49044, м. Дніпро, вул. Якова Самарського, 12 А, код ЄДРПОУ 41346335) судовий збір у розмірі 1 261 (одна тисяча двісті шістдесят одну) гривня 21 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько