Провадження № 33/4820/410/21
Справа № 686/4337/21 Головуючий в 1-й інстанції Антонюк О. В.
Категорія: ч. 1 ст. 173-2 КУпАП Доповідач Кулеша Л.М.
26 липня 2021 року м.Хмельницький
Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., з участю секретаря судового засідання Цугель А.О., захисника Сердюка В.С., потерпілої ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Хмельницькому, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 травня 2021 року,
Цією постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , офіційно не працюючого,-
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 454 грн. 00 коп.
За постановою суду, 07 лютого 2021 року, приблизно о 23 год. 27 хв., ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , вчинив відносно дружини ОСОБА_1 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, які полягали в погрозах фізичною розправою та шарпанням за одяг, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному та психічному здоров'ю потерпілої.
Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі, в порядку ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. Вказує, що 07.02.2021 року, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , на поставлене запитання «Чому донька пішла до подруги?» дружина почала кричати та з'ясовувати відносини, з метою уникнення конфлікту він вийшов на вулицю. Жодних неправомірних дій по відношенню до дружини ним вчинено не було. В цей час теща, яка проживає у смт. Деражня Хмельницької області, фактично перебуваючи за місцем свого проживання, самостійно, на власний розсуд викликала поліцію. Окрім того, стверджує, що висновки, викладені у протоколі щодо погроз фізичною розправою, шарпанням за одяг не відповідають доказам у справі і є необґрунтованими, а тому на думку апелянта постанова місцевого суду підлягає скасуванню.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника Сердюка В.С., на підтримання доводів апеляційної скарги, потерпілу ОСОБА_1 , яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно п. 14 ст. 1 Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Пунктом 17 ст. 1 Закону визначено, що фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
За змістом ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (у редакції, чинній станом на день складення протоколу) вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, - тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб.
Отже, обов'язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є умисні дії/бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, або ж за наявності реальної можливості завдання такої шкоди.
Таким чином, суд першої інстанції об'єктивно та повно дослідивши обставини справи, прийшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Такий висновок ґрунтується на даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №522284 від 08.02.2021 року, з якого слідує, що о 23 год. 27 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , вчинив відносно дружини ОСОБА_1 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, які полягали в погрозах фізичною розправою та шарпанням за одяг, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному та психічному здоров'ю потерпілої ( а.с. 1).
Згідно даних протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 07.02.2021року слідує, що ОСОБА_1 зверталась в поліцію із заявою в якій просила прийняти міри відносно її чоловіка ОСОБА_2 , який 07.02.2021 року вчинив сварку, під час якої висловлював погрози фізичною розправою, шарпав її за одяг та штовхав.
У судовому засідання першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що у вказаний в протоколі день та час чоловік розпочав конфлікт, оскільки донька у той день не пішла до його батьків, а пішла до подружки. При цьому чоловік викидав її речі, виганяв її з квартири, шарпав за одяг та погрожував фізичною розправою.
Окрім того, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, є обґрунтованим та підтверджується зібраними по справі доказами в їх сукупності: письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_1 ; рапортом працівників поліції від 07.02.2021р. У відповідності до ст. 63 Конституції України, від надання пояснень ОСОБА_2 відмовився, будь-яких заперечень з приводу неправомірної поведінки, не вказував.
За таких обставин, суд першої інстанції, дослідивши у судовому засіданні наявні у справі докази, та надавши їм оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції, за обставин відсутності доказів у справі, дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, з огляду на таке.
Так, згідно положень ст. 251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є доказом у справі про адміністративне правопорушення, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Під час розгляду справ про адміністративне правопорушення надається оцінка саме обставинам, які були викладені в протоколі.
Відтак протокол про адміністративне правопорушення є доказом у розумінні ст. 251 КУпАП. Крім того, такий протокол складено уповноваженою особою у відповідності до положень статті 255 КУпАП.
Як вбачається з мотивувальної частини постанови, суд надав правову оцінку дослідженим доказам. А незгода апелянта, з наданою судом оцінкою таким доказам, не свідчить про неврахування їх судом під час розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що саме дружина спровокувала конфлікт, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи, суд не має права, у будь-який спосіб, конкретизувати пред'явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення та його змінювати, так як це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст. 129 Конституції України.
Твердження апеляційної скарги про те, що теща на власний розсуд викликала поліцію не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підстав не вірити потерпілій ОСОБА_3 апеляційний суд не вбачає.
Отже, суд першої інстанції при розгляді даної справи повною мірою дотримався вимог статей 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
За таких обставин, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП немає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 289, 294 КУпАП,
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 травня 2021 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду Л.М.Кулеша