Справа № 607/15618/20Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М.
Провадження № 22-ц/817/741/21 Доповідач - Ходоровський М.В.
Категорія -
22 липня 2021 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Ходоровський М.В.
суддів - Бершадська Г. В., Парандюк Т. С.,
секретаря - Панькевич Т.І.
з участю - представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
представника УПП в Тернопільській області - Кондрат Л.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 квітня 2021 року (головуючий суддя Вийванко О.М., повний текст рішення складено 28 квітня 2021 року) у справі № 607/15618/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,-
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування 1000000 грн. моральної шкоди.
В обгрунтування позову зазначив, що 07.05. 2020 року за адресою вул. 15 квітня м. Тернопіль, поблизу магазину АТБ його було затримано працівниками УПП в Тернопільській області ДПП України та складено: Протокол про адміністративне затримання; Протокол про адміністративне правопорушення серія ГП139092 за ч.1 ст. 44-3 КУПАП; Протокол про адміністративне правопорушення серія серія ГП139093 за ст. 185 КУПАП.
Причини затримання йому повідомлено не було, жодних прав не роз'яснено, працівники поліції не надали можливості надати пояснення по суті затримання та складених протоколів, не дали можливості розписатись у протоколах, безпідставно і без попереджень застосували силу та тиск стосовно нього.
14.05.2020 року матеріали провадження про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 44-3, 185 КУПАП були направлені до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
03.06.2020 року Постановою Тернопільського міськрайонного суду по справі №607/7867/20 матеріали справи направлено уповноваженому органу патрульної поліції для належного до оформлення, у зв'язку з тим, що матеріалами справи не підтверджувалося надання йому можливості подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколів по справі пр. адміністративне правопорушення у обсязі, в якому він бажав такі надати а також роз'яснення його прав передбачених статтями 55, 56, 59,63 Конституції України, статтею 268 КУпАП.
29.07.2020 року матеріали справи повернулися від Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції в Тернопільській області до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
31.08.2020 року Постановою Тернопільського міськрайонного суд Тернопільської області по справі №607/7867/20 провадження у справі закрито, і зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
Внаслідок незаконних дій працівників УПП Департаменту патрульної поліції в Тернопільській області йому було завдано моральну шкоду, яка полягає в моральних фізичних стражданнях, які внесли негативні зміни у його життя. Також моральна шкода спричинена незаконним адміністративним затриманням, яке тривало у відділі поліції більше 5 годин.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 19 квітня 2021 року в задоволені позову відмовлено. Судовий збір компенсовано за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що причини затримання йому повідомлено не було, жодних прав не роз'яснювали, також працівники поліції не надали можливості надати пояснення по суті затримання та складених протоколів. Працівники поліції не дали можливості розписатись у протоколі, безпідставно і без попереджень застосували силу та тиск стосовно нього. Складені стосовно позивача протоколи про адміністративне правопорушення та протокол про адміністративне затримання йому не зачитували, не надали можливості в ньому підписатися, протоколи наручно не вручили. Поліцейські не представилися, не пояснили підстав для застосування такого превентивного заходу, а також суть та мету його проведення. Всі вимоги позивача навести підстави для проведення превентивного заходу були проігноровані.
У відзиві на апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції України просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін. Відзив мотивований тим, що Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 серпня 2020 року у справі № 607/7867/20 провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 185 та 44-3 КУпАП, відносно позивача закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Протокол у справі про адміністративне правопорушення - це відповідним чином оформлений уповноваженою особою процесуальний документ про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП, який не є рішенням у справі про адміністративне правопорушення і не є документом, що встановлює вину особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення не є стадією розгляду справи про адміністративне правопорушення, а є процедурою фіксування певних обставин, що можуть вказувати на вчинення особою діяння з ознаками адміністративного правопорушення. Патрульна поліція не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність та органом досудового розслідування, стаття 1176 ЦК України не підлягає застосуванню у даній справі.
Позивач, звернувшись з позовом в порядку цивільного судочинства, зазначив відповідачем управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції. УПП в Тернопільській області ДПП не є юридичною особою, а відтак не наділене цивільною процесуальною правосуб'єктністю, а отже не може бути відповідачем у цивільному процесі. Отже, спір вирішено щодо особи, яка не є відповідачем у справі, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
У відзиві на апеляційну скаргу Державна казначейська служба України просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін. Відзив мотивований тим, що наявні матеріали справи не містять доказів того, що стан здоров'я позивача погіршився. Реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності працівника поліції в межах адміністративних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням його прав. Позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами наявність усіх елементів складу правопорушення для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, у тому числі і моральної.
У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представник Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції України її заперечила, вважає рішення суду законним.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що на ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серія ГП № 139092 від 07.05.2020 року за вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ст. 44-3 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення серія ГП № 139093 від 07.05.2020 року за вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2020 року, справа №607/7867/20, матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ст. ст. 44-3, 185 КУпАП вирішено направити до Управління патрульної комісії в Тернопільської області Департаменту патрульної комісії в Тернопільської області для належного оформлення.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 серпня 2020 року, справа №607/7867/20, провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ст. ст. 44-3, 185 КУпАП, закрито, в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень. Зазначено, що порушена процедура складання протоколів про адміністративне правопорушення серії ГП №139092 від 07.05.2020 року та серії ГП №139093 від 07.05.2020 року, які є джерелом доказів у адміністративній справі, а тому вони є недопустимими.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності незаконних дій працівників УПП в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції України, щодо ОСОБА_1 при його затриманні та складанні протоколів про адміністративні правопорушення, заподіяння йому моральних та фізичних страждань.
З таким висновком суду слід погодитись, виходячи з наступного.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.
Відповідно до статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Шкода, завдана фізичні особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У пункті 3 постанови Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76, ч. 1, 2 ст. 77, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до матеріалів справи у ній відсутні докази щодо незаконності дій працівників поліції при складанні протоколів про адміністративні правопорушення та протоколу про затримання.
Вищезазначено, що судом провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ст. ст. 44-3, 185 КУпАП, закрито, в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, з підстав порушення процедури складання протоколів про адміністративне правопорушення серії ГП №139092 від 07.05.2020 року та серії ГП №139093 від 07.05.2020 року.
Суд першої інстанції правильно визнав, що наявність певних недоліків у процесуальній діяльності працівників поліції, саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди.
Позивач не довів належними та допустимими доказами, що неправомірними діями чи бездіяльністю відповідачів йому завдана моральна шкода, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діями відповідачів та вини відповідачів в заподіянні шкоди, не зазначив з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Окрім цього, встановлено, що позивачем позов пред”явлено до управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, яке не є юридичною особою, а відтак не наділене цивільною процесуальною правосуб'єктністю, а отже не може бути відповідачем у цивільному процесі.
В постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 752/19715/14-ц зазначено, що позивач визначає відповідача у справі самостійно. Суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.
З врахуванням встановлених обставин у справі, зокрема відсутності доказів незаконних дій працівників поліції, не доведення факту заподіяння моральної шкоди, пред'явлення позову до управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, яке не є юридичною особою, а відтак не наділене цивільною процесуальною правосуб'єктністю, суд першої інстанції правильно визнав, що вимоги позивача є безпідставні.
Оскільки місцевим судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обгрунтоване рішення, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення а судове рішення без змін.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 35 ч.1, 259 ч.1.2.8, 374 ч.1 п.1, 375, 381 ч.1,3, 382 - 384, 389 ч.1 п. 2, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 квітня 2021 року залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на сторони в межах ними понесених.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26 липня 2021 року.
Головуючий
Судді