Справа №591/624/21 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Бичков І. Г.
Номер провадження 33/816/273/21 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
16 липня 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., за участі секретаря судового засідання - Могиленець А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 591/624/21 за апеляційною скаргою захисника ГРИЩЕНКА Д. М. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.04.2021, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
захисника - адвоката Грищенка Д. М.,
установив:
У поданій апеляційній скарзі захисник ГРИЩЕНКО Д. М. просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу правопорушення, оскільки судовий розгляд проведено поверхнево без дослідження доказів, виклику свідків, саме засідання тривало не більше хвилини у відсутність ОСОБА_2 , який своєчасно подав клопотання про відкладення судового розгляду через хворобу. Протокол про адміністративне правопорушення є недопустимим доказом через допущені в ньому виправлення, підписи свідків є ідентичними та не співпадають з їх підписами в письмових поясненнях. Вказує також на не співпадіння часу складання протоколу з відеозаписом на компакт-диску, який є небезперервним. На відеозаписі відсутні свідки, в присутності яких його підзахисний начебто відмовився від проходження огляду. Зазначає, що його підзахисний не перебував у стані наркотичного сп'яніння, а ознаки зазначені в протоколі є надуманими.
Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.04.2021 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 10200,00 грн з позбавленням права керування т/з на строк 1 рік. Стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн.
Відповідно постанови, 21.01.2021 о 02-09 год в м. Конотоп по вул. Г. Тхора водій ОСОБА_2 керував автомобілем Wolkswagen, н. з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, порушена координація рухів, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР.
Вислухавши доводи захисника Грищенка Д. М., який підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати постанову судді та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу правопорушення, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити, крім іншого: опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Ухвалюючи своє рішення, суддя суду першої інстанції не дотримався вимог закону, не обґрунтував та не умотивував належним чином свої висновки у процесуальному рішенні.
Зокрема, обґрунтованість судового рішення означає відповідність висновків судді у постанові фактичним обставинам, які підлягають доказуванню у справі, і винесення обґрунтованої постанови є результатом пізнання суддею цих обставин, які в обов'язковому порядку повинні бути підтверджені доказами (ч. 1 ст. 251 і ст. 280 КУпАП). При цьому суддя при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність тощо, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП). Обґрунтовувати свої висновки суддя може лише на тих доказах, які він безпосередньо досліджував у судовому засіданні у порядку, передбаченому ст. 279 КУпАП.
Прийняття суддею суду першої інстанції необґрунтованого та невмотивованого рішення також є безумовною підставою для його скасування через порушення норм процесуального права, оскільки право на отримання належним чином умотивованого судового рішення є процесуальним елементом і складовою «права на справедливий суд», гарантованого ст. 6 Конвенції та національним законодавством України.
Як неодноразово вказував ЄСПЛ, «право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони» (п. 29-30 рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain); інші рішення ЄСПЛ у справах «Ван де Гурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. the Netherlands); «Гарсія Руїс проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain); «Кузнєцов та інші проти Росії» (Kuznetsov and Others v. Russia).
Вартою уваги в контексті вмотивованості постанови судді є правова позиція, викладена в окремих рішеннях ЄСПЛ, зокрема у рішенні № 19997/02 від 15.02.2007 в справі «Болдя проти Румунії» (Boldea v. Romania), згідно якої «суд першої інстанції не здійснив розгляд усіх складових елементів правопорушення і зовсім не аналізував надані докази, що йому б надало можливість, у разі необхідності, ухвалити вмотивоване рішення, чого йому в справі не вдалося зробити».
Так, суддя суду першої інстанції, розглядаючи справу на підставі складеного відносно ОСОБА_2 протоколу, визнав його винним у порушенні п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки водій відмовився від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння в присутності свідка.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП, дійсно, відповідальність настає, крім іншого, за відмову особи, яка керує т/з, від проходження відповідно встановленого порядку огляду на стан сп'яніння. Диспозиція цієї норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актах, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, в тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, що кореспондується з вимогами п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура проходження огляду на стан сп'яніння у свою чергу закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
Згідно визначеної процедури у разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані наркотичного сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я. При цьому у разі відмови водія т/з від проходження огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Вказаними нормами законодавства також регламентовано і наслідки того, що огляд проведений з порушеннями, передбачених цими нормами вимог, вважається недійсним.
З пояснень свідка ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції убачається, що він був зупинений працівниками поліції, які запросили прийняти участь у якості понятого. Йому було повідомлено, що ОСОБА_2 підозрюється у вживанні наркотичних засобів. При цьому він особисто не чув, щоб ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Зауважив, що підписав протокол, який особисто не читав. Іншого свідка не бачив, був один.
Згідно відеозапису з нагрудної камери працівника поліції з місця події, факт відмови ОСОБА_2 від проходження медичного огляду зафіксований в присутності лише одного свідка-очевидця, якого не було видно, але було чутно лише його голос.
Досліджені апеляційним судом докази дають підстави для висновку, що фіксування відмови водія ОСОБА_2 від огляду на стан наркотичного сп'яніння проводилось поліцейськими з порушенням вказаних вище норм процесуального законодавства, оскільки був присутній лише один свідок.
Таким чином, провадження в справі не могло бути розпочате, а розпочате підлягало закриттю, оскільки відповідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків тощо, а згідно ч. 2 цієї статті обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Необхідно зауважити, що порядок збору та процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених законом. При цьому слід враховувати, що у справі цей протокол є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ - акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху на всій території України (ст. 254, 255 КУпАП), тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів).
Повертаючись до справи, оскільки протокол про адміністративне правопорушення через недотримання процедури фіксування відмови водіїв від огляду на стан сп'яніння є недійсним (недопустимим доказом), тому і усі інші похідні від нього докази, є недопустимими доказами (правова концепція «отруєного дерева» (або «ефект доміно»), яка знайшла своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ (справи «Гефген проти Німеччини» (Gafgen v. Germany), від 30.06.2008); «Яременко проти України» (Yaremenko v. Ukraine), від 30.04.2015), згідно якої визнання одного доказу недопустимим має наслідком невизнання доказами всіх фактичних даних, одержаних на його підставі («отруєне дерево дає отруйні плоди»), тобто матеріали, отримані в результаті використання недопустимого матеріалу, самі є недопустимими як докази.
Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine) з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). При цьому «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винним у вчиненні цього діяння за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді, у судовому засіданні встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ОСОБА_2 правопорушення.
Таким чином, постанову судді суду першої інстанції не можна вважати законною, обґрунтованою та належним чином умотивованою, що тягне за собою скасування судового рішення з підстав неправильного застосування норми матеріального права та порушення норм процесуального права, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 і п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ГРИЩЕНКА Д. М. задовольнити.
Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.04.2021 відносно ОСОБА_4 скасувати через неправильне застосування суддею суду першої інстанції норми матеріального права та порушення норм процесуального права, а провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити через відсутність складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов