Номер провадження: 22-ц/813/6573/21
Номер справи місцевого суду: 505/3238/18
Головуючий у першій інстанції Мясківська І. М.
Доповідач Гірняк Л. А.
26.07.2021 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді - Гірняк Л.А.,
Суддів - Сегеди С.М., Комлевої О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Балтського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Короткий зміст позовної заяви
03.10.2018 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яке являється правонаступником ПАТ КБ «ПриватБанк», звернулося до Котовського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 73 527,06 грн. за кредитним договором № б/н від 18.04.2014 року та судових витрат у розмірі 1 762,00 грн.
Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20.05.2020 року зазначену цивільну справу було передано за територіальною підсудністю на розгляд до Балтського районного суду Одеської області, яка отримана ним 20.08.2020 року.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 18.04.2014 року ОСОБА_1 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» уклали договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
У порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 19.09.2018 року має заборгованість - 73 527,06 грн. з яких:
-17 120.39 грн. - тіло кредиту:
-26 410,46 грн. - нараховано відсотків за користуванням кредитом;
-26 018,73 грн. - нараховано пені;
-а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:
-500.00 грн. - штраф (фіксована частина).
-3 477.48 грн. - штраф (процентна складова).
Короткий зміст рішення першої інстанції
Рішенням Балтського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2020 року позовну заяву АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість за тілом кредиту у розмірі 17 120,39 грн. та судовий збір у розмірі 410,27 грн., всього: 17 530,66 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Короткий зміст апеляційної скарги
Відповідач ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи,невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати рішення Балтського районного суду від 26.11.2020 року та винести нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) СТОРІН
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дослідив питання суми, яка була повернута відповідачем позивачу, а саме 65 283,59 грн.
Стверджує, що при визначенні суми заборгованості суд прийняв в якості доказу розрахунок наданий позивачем, проте відхилив розрахунок повернутої відповідачем суми без вмотивованої оцінки.
Матеріалами справи встановлено, що 18 квітня 2014 року між ПАТ КБ «Приват Банк», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 10 000,00 грн. шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 19.09.2018 року становить 73 527,06 грн. з яких:
-17 120,39 грн. - тіло кредиту:
-26 410,46 грн. - нараховано відсотків за користуванням кредитом;
-26 018,73 грн. - нараховано пені;
а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:
-500,00 грн. - штраф (фіксована частина).
-3 477,48 грн. - штраф (процентна складова).
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла наступного.
Щодо стягнення процентів за кредитним договором, пені та штрафів
Відмовляючи в стягненні відсотків за користування кредитом, пені та штрафів, районний суд виходив з того, що позивачем не надано доказів щодо узгодження сторонами Умов та правил банківських послуг, а в анкеті-заяві відсутні домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, та що надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.
За змістом ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Частинами 1, 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У ст. 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Аналогічні положення містяться у ст. 57 ЦПК України (2004р.).
Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Доводи позивача про те, що анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» з банківського сайту www.privatbank.ua складають між відповідачем та Банком Договір про надання банківських послуг (далі -Договір) та посилання позивача на п. 2.1.1.5.7 Договору щодо зобов'язання відповідача слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту спростовуються наступним.
Надані Умови та правила надання банком кредиту, без підтвердження того, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, не повинні оцінюватися судами, як належний доказ у справах з аналогічними фактичними обставинами.
Умови та Правила надання банком кредиту не містять підпису позичальника, і банк не надав належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву.
Умови і правила надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.
Наданий позивачем Витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містить підпису позичальника, а тому не може вважатися доказом на підтвердження умов надання кредиту та того, що під час підписання заяви відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, у разі відсутності підпису відповідача не можуть розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Анкети-заяви.
Такі висновки суду узгоджуються із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Враховуючи зазначене, районний суд дійшов правильного висновку щодо відмови у стягненні процентів за кредитним договором, пені та штрафів.
Щодо стягнення тіла кредиту
Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення тіла кредиту районний суд виходив з положення ст. 1049 ЦК України, згідно якого позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У відповідності зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
В той же час, матеріали справи містять доказ на спростування відображеної у розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем, а саме повернення відповідачем 65 283,59 грн., що перевищує розмір тіла кредиту, який складає 17 120,39 грн.
Враховуючи сплату ОСОБА_1 суми за користування кредитними коштами в розмірі 65 283,59 грн. судова колегія приходить до висновку, що районний суд помилково стягнув тіло кредиту у зв'язку зі сплатою відповідачем фактично отриманої суми, а тому зобов'язання між сторонами припинились.
В зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Враховуючи вимоги п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях як учасник бойових дій.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що спірна сума становить 23% від ціни позову, то сума судового збору становить 405,26 грн від відхиленої частини задоволених вимог.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 379, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Балтського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2020 року - скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти Постанову.
Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту - залишити без задоволення.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір на користь держави у розмірі 405,26 грн. (чотириста п'ять гривень двадцять шість копійок).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 26.07.2021 року.
Головуючий Л.А. Гірняк
Судді: С.М. Сегеда
О.С. Комлева