26 липня 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Окружної прокуратури м. Миколаєва ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 червня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Верещаки Підволочинського району Тернопільської області, зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12021152040000715.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
підозрюваний - ОСОБА_6 ,
захисник - ОСОБА_8 .
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді у задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовлено, застосовано запобіжний захід у вигляді зобов'язання ОСОБА_6 прибувати за кожною вимогою до слідчих СВ відділення поліції № 2 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12021152040000715.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді i постановити нову ухвалу, якою обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Узагальнені доводи апелянта.
Прокурор вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою, його висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а обраний запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання - недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Зазначає, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання до 15 років позбавлення волі. Висновки суду про не з'ясування питання наявності у підозрюваного родинних відносин із сестрою та сином не відповідають дійсності, оскільки слідчим допитано сина підозрюваного - ОСОБА_9 , який пояснив, що з батьком не проживає, спілкується з ним періодично. З 1996 року підозрюваний проживав з дружиною ОСОБА_10 у квартирі, яка належить останній.
З урахуванням викладеного, прокурор вважає, що суд не в повній мірі надав оцінку сукупності наявних у справі обставин.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
СВ відділення поліції № 2 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12021152040000715, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що 15.06.2021 р. приблизно о 19.00 год. ОСОБА_6 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , з мотиву особистих неприязних стосунків, що виникли під час конфлікту з ОСОБА_10 , умисно наніс останній множинні удари металевою палицею та ніжкою з табурету в область голови та тулуба, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді травматичного шоку, чисельних крововиливів в м'які тканини та тупої поєднаної травми тіла, тим самим протиправно заподіяв смерть ОСОБА_10
15.06.2021 р. ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України, та в цей же день, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
16.06.2021 р. слідчий, за погодженням із прокурором, звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, зловживає спиртними напоями, тобто наявні ризики переховування підозрюваного від слідства та суду, та вчинення інших кримінальних правопорушень, що унеможливлює застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
Врахувавши, що докази, надані стороною обвинувачення, доводять наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, однак не доводять існування ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність належних підстав для задоволення поданого клопотання та достатність покладення на підозрюваного обов'язку прибувати за кожною вимогою до слідчого.
При цьому, слідчий суддя, з урахуванням похилого віку підозрюваного, який насилу пересувається, зауважив на безпідставне зазначення ризику переховування від органів досудового розслідування лише з підстав тяжкості покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, та зазначення відсутності стійких соціальних зв'язків, у зв'язку із не з'ясуванням прокурором та слідчим питання наявності у підозрюваного родинних зв'язків із сестрою і сином, а також постійного місця мешкання за місцем реєстрації.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку апеляційної скарги, підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали, надані судом та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
За змістом вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, дійшов висновку про причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, з чим погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного.
Так, наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання у кримінальному провадженні, зокрема, дані протоколів огляду місця події від 15.06.2021 р., допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , та інші матеріали, свідчать про наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, зазначеного у повідомленні про підозру.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, відповідно яким обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
За положеннями ст. ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
За змістом ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим видом запобіжних заходів і повинен застосовуватись лише тоді, коли прокурор доведе, що інший запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Вказані вимоги закону та норм міжнародного права слідчим суддею дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які, відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при обранні запобіжного заходу.
На думку апеляційного суду, слідчий суддя, врахувавши всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовано дійшов висновку про те, що застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу не обґрунтовано слідчим належним чином, оскільки останнім не надано даних чи доказів, які б свідчили про неналежну процесуальну поведінку підозрюваного чи про можливість такої поведінки.
Твердження прокурора про надання невірної оцінки наявності соціальних зв'язків підозрюваного є голослівними, оскільки будь-яких даних на підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі, зокрема протоколу допиту сина підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_9 , з приводу їх родинних зв'язків, стороною обвинувачення ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного суду не надавалось.
Стосовно тверджень апелянта про відсутність у підозрюваного ОСОБА_6 власного житла, слід зазначити, що настання смерті власниці квартири у якій підозрюваний зареєстрований та проживає протягом тривалого часу не може слугувати автоматичною підставою для позбавлення його права користування зазначеним житлом, в тому числі права проживання.
Будь-яких інших обставин, які б підтвердили доводи клопотання, або виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу та свідчили про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, прокурором не наведено.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування ухвали слідчого судді, а тому апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 червня 2021 року про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Окружної прокуратури м. Миколаєва ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3