26 липня 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні в межах кримінального провадження №12019150030000766 апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.07.2021 року, стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоочаків, Березнегуватського району, Миколаївської області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, без визначеного місця мешкання, раніше судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст. 115 КК України.
-якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на шістдесят днів до 04.09.2021р.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_6
обвинувачений ОСОБА_5
захисник ОСОБА_7
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить ухвалу суду скасувати. Обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту чи особистого зобов'язання з покладенням певних обов'язків
Короткий зміст ухвали.
Ухвалою суду запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_8 залишено тримання під вартою, подовжено строк дії запобіжного заходу на шістдесят днів до 04.09.2021 року включно.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі обвинувачений заперечує наявність ризиків, зазначених у клопотанні прокурора. Погоджується, що надав недостовірні анкетні дані при затримання, але тільки тому, що перед ним були невідомі йому люди у цивільному, а не працівники поліції. Зазначає, що має рідних брата, сестру та домівку в якій має намір проживати.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
В проваджені Заводського районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстр досудових розслідування за №12019150030000766 за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України.
25.06.2021 року прокурор звернулася до суду з клопотанням, щодо продовження обвинуваченим терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Клопотання стосовно ОСОБА_5 мотивоване тим, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину вчиненого в період іспитового строку, встановленого вироком Березнегуватського районного суду Миколаївської області. Крім того, з метою забезпечення безперервного розгляду провадження в суді, виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, посилаючись на те, що судовий розгляд не розпочався, особу обвинуваченого та наявність ризиків, передбачених ч. 1 п.1,4,5 ст.177 КПК України, які продовжують існувати до теперішнього часу, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначено йому, у разі визнання винним в інкримінованому злочині; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти зазначеним ризикам, що унеможливлює їх застосування до ОСОБА_5 .
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.07.2021р. задоволено клопотання прокурора та подовжено строк дії запобіжного заходу ОСОБА_5 на шістдесят діб до 04.09.2021 року включно. Задовольняючи клопотання прокурора, суд дійшов до висновку, що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, а тому запобігти вказаним ризикам інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченого під вартою, наразі не видається за можливе.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурора, яка вважала ухвалу суду законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до матеріалів судового провадження в провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстр досудових розслідування за №12019150030000766 за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України.
25.06.2021 року прокурор звернулася до суду з клопотанням, щодо продовження обвинуваченим терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Клопотання стосовно ОСОБА_5 мотивоване тим, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину вчиненого в період іспитового строку, встановленого вироком Березнегуватського районного суду Миколаївської області. Крім того, з метою забезпечення безперервного розгляду провадження в суді, виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, посилаючись на те, що судовий розгляд не розпочався, особу обвинуваченого та наявність ризиків, передбачених ч. 1 п.1,4,5 ст.177 КПК України, які продовжують існувати до теперішнього часу, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначено йому, у разі визнання винним в інкримінованому злочині; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти зазначеним ризикам, що унеможливлює їх застосування до ОСОБА_5 .
Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд, пославшись на відомості що характеризують особу обвинуваченого, обставини вчинення та тяжкість інкримінованих йому злочину, прийшов до висновку, що заявлені раніше ризики не зменшилися, а тому запобігти вказаним ризикам інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченого під вартою, наразі не видається за можливе.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушень, проти життя особи, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавлення волі, злочин вчинив в період іспитового строку, встановлений за вироком Березнегуватського районного суду миколаївської області від 03.04.2018р. Судове провадження на даний час триває.
Крім того, ОСОБА_5 не був офіційно працевлаштований, не мав стабільного джерела доходу, не одружений, дітей на утриманні немає, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв'язків за місцем проживання, а тому спростовує твердження обвинуваченого про те, що він має сталі соціальні зв'язки.
Наведені обставини підтверджують ризик того, що обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки усвідомлює можливість призначеного йому покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, враховуючи його стійку антисоціальну поведінку той факт, що він вчинив злочин в період іспитового строку
Вищенаведені підстави підтверджують наявність ризиків, передбачених, ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому висновок суду першої інстанції про наявність зазначених ризиків є вірним.
Також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Враховуючи наведене, є безпідставними доводи апелянта в частині необґрунтованості висновків суду першої інстанції про наявність достатніх підстав вважати що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
З урахуванням тяжкості злочину та наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 дії запобіжного у вигляді тримання під вартою для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу, про що просить апелянт, не зможе запобігти вказаним ризикам.
Посилання обвинуваченого на те, що він має будинок в якому може проживати, брата та сестру, з огляду на характер, обставини та велику суспільну небезпечність кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, не зменшують встановлених ризиків та не є визначальними аргументами, які б давали можливість обрати обвинуваченому запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Беручи до уваги доведеність обґрунтованості підозри, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, апеляційний суд не знаходить підстав для зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, а відтак, і для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 418, 419, 422-1, 424, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.07.2021 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: