Єдиний унікальний номер 219/11167/19
Номер провадження 22-ц/804/2014/21
Номер провадження 22-ц/804/2014/21
27 липня 2021 року Донецький апеляційний суд в складі колегії:
судді-доповідача: Новікової Г.В.
суддів: Кішкіної І.В., Хейло Я.В.,
розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Бахмуті апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на додаткове рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29 квітня 2021 року (ухваленого під головуванням судді Дубовика Р.Є. у м. Бахмут Донецької області, повний текст складено 29 квітня 2021 року) у цивільній справі №219/11167/19 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -
У вересні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало тим, що згідно із заявою б/н від 13.10.2010 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
В порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 31.07.2019 року має заборгованість в розмірі 105 239,38 грн..
Просив стягнути на їх користь з відповідача зазначену суму заборгованості.
Заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду від 27 липня 2020 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 97 951,79 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Артемівського міськрайонного суду від 04 лютого 2021 року скасовано заочне рішення від 27.07.2020 року за заявою відповідача та призначено до розгляду справу у судовому засіданні.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду 08 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Артемівського міськрайонного суду від 29 квітня 2021 року на користь ОСОБА_1 стягнуто витрати на правничу допомогу у розмірі 23 000,00 грн. та сплачений судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення у розмірі 420,40 грн., а всього 23 420,40 грн.
В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу.
В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а також неповне та необ'єктивне дослідження всіх обставин справи та неналежну оцінку доказів у справі.
Вважав, що судом першої інстанції повинно було бути враховано принцип співмірності, розумності та реальності під час визначення розміру витрат, які підлягають відшкодуванню на оплату послуг адвоката, а також враховувати витрачений адвокатом час з урахуванням конкретних обставин справи та її складності.
Також вважає, що підготовка до розгляду цієї справи не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, адже нормативно-правове регулювання спірних правовідносин визначене постановою ВСУ у справі №342/180/17. Звертає увагу на те, що опис робіт виконаних адвокатом, не містить вартість кожної роботи окремо та час їх виконання, а також містить сумнівні дії щодо зокрема групування доказів, формування доказової бази та роздруківки документів, їх посвідчення, направлення на електронну пошту.
На його переконання сума витрат, заявлена представником відповідача для відшкодування витрат на правничу допомогу, значно перевищує встановлений діючим законодавством та нормативно-правовими актами граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, є неспівмірною зі складністю цивільної справи та не доведеною як фактична та неминуча.
У відзиві на апеляційну скаргу адвоката Гуревич Р.Г. просить залишити додаткове рішення без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Посилався на те, що позивачем у відповідь на отриману заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на правничу допомогу не було заявлено клопотання про зменшення їх розміру, а також не вчинено дії по доведенню такої не співмірності. Тому суд, враховуючи принцип диспозитивності не мав права за власною ініціативою застосовувати співмірність та зменшувати суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 105 239,38 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в оскаржуваній частині з наступних підстав.
Додаткове рішення у частині стягнутих з позивача судових витрат у вигляді судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення у розмірі 420,40 грн. не переглядалось.
Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що при відмові у задоволенні позову витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем та підтверджені належними документами підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.
Із зазначеним висновком можна частково погодитись з огляду на наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зробила висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Як вбачається з матеріалів справи, представником ОСОБА_1 у цивільній справі №219/11167/19 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором був адвокат Гуревич Родіон Геннадійович, який діяв на підставі ордеру серії АН № 1024550 та договору про надання правової допомоги від 28 грудня 2020 року (а. с.71-72,153-159).
Судом першої інстанції надавався відповідачці та її представникові строк для подання доказів щодо розміру понесених ними судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвокатом Гуревич Р.Г. було надано договір про надання правової допомоги від 28 грудня 2020 року. Згідно з п.п. 4.3 п. 4 вказаного договору за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі, яка складає 20000 грн. Оплата клієнтом професійної правничої допомоги здійснюється на підставі рахунку адвоката у строк не пізніше 15 банківських днів із дати отримання рахунку. Крім цього, сторони домовилися про додатковий гонорар (премію), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення, у розмірі 3000 грн..
Відповідно до акту про прийняття-передачі наданих послуг від 16 квітня 2021 року, який підписано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виконавець з 28 грудня 2020 року по 08 квітня 2021 року надав замовнику професійну правничу допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги від 28 грудня 2020 року, а замовник прийняв надані послуги. Вартість послуг за період, вказаний в п. 1 цього акту, становить 23000 грн. Всього до сплати 23 000 грн. (а.с. 153).
До даного акту додано звіт про надану правову допомогу, який є додатком № 1 до акту та містить перелік слідуючих наданих послуг:- складено заяву про перегляд заочного рішення суду від 18.08.2020 року;
-заяву до позивача про надання інформації щодо строку дії кредитної картки;
-відзив на позовну заяву;
-заява про розгляд справи у відсутність відповідачки;
Під час підготовки до судового процесу адвокатом було здійснено:
-роздруківку,посвідчення копій документів щодо спірних правовідносин;
-складено текст заяви про перегляд заочного рішення суду від 27.07.2020 року;
-складено текст відзиву на позовну заяву;
-формування доказової бази,систематизації,групування доказів,додатків до відзиву на позовну заяву;
-організація направлення засобами електронного зв'язку копії відзиву на позовну заяву позивачу;
-подання відзиву із додатками та доказами його направлення позивачу до Артемівського міськрайонного суду;
-надання консультацій клієнту з питань відкриття провадження у справі,порядків і строків судового розгляду,порядку оскарження рішень суду та ухвал з процесуальних питань,порядку подання заяви про перегляд заочного рішення суду від 27.07.2020 року;
-ознайомлення та правовий аналіз змісту позовної заяви та додатків до неї;
-правовий аналіз висновків ,викладених у постановах Верховного Суду. (а.с. 154).
Згідно товарного чека № 1604ю від 16 квітня 2021 року вартість наданих послуг адвокату у розмірі 23000 грн. оплачена відповідачкою 16 квітня 2021 року.
Вирішуючи питання про стягнення понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявні у матеріалах справи копія договору про надання правової допомоги від 28 грудня 2020 року, копія звіту про надану правову допомогу від 16.04.2021 року, копія акту приймання-передачі наданих послуг від 16.04.2021 року та копія рахунку із товарним чеком №1604 про сплату ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_2 за юридичні послуги 23000 грн., є підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг адвоката та понесення нею витрат в суді першої інстанції, а саме представником відповідача складені та підписані наступні документи: заява про перегляд заочного рішення, два клопотання про розгляд справи за відсутності адвоката, ознайомлення з матеріалами справи, відзив на позовну заяву,оплата юридичних послуг товарним чеком № 1604ю від 16 квітня 2021 року в сумі 23000грн..
Однак при визначенні розміру витрат, судом першої інстанції не враховано клопотання представника позивача про зменшення витрат на правничу допомогу, виходячи із співмірності.
Заява про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_2 надійшла до суду першої інстанції 19.04.2021 року згідно вхідного штампу. ОСОБА_2 надано «новий документ» про направлення на електронну пошту- ІНФОРМАЦІЯ_1 відзиву із додатками по справі 219/11167/19 16 квітня 2021 року. Хоча в заяві про ухвалення додаткового рішення зазначено іншу електронну пошту Банку. Судом першої інстанції на іншу електронну адресу позивача була направлена судова повістка. Копія додаткового рішення суду була направлена позивачеві на електронну пошту 07.05.2021 року. Докази про те, що позивачеві було направлено та ним своєчасно отримано заяву про ухвалення додаткового рішення в матеріалах справи взагалі відсутні.
Таким чином позивач був позбавлений можливості своєчасно направити відзив на зазначену заяву і скористатися своїм правом висловити думку щодо стягнення правничої допомоги . Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу надійшло до суду першої інстанції 11.05.2021 року.
В клопотанні представник позивача посилався на те, що судом першої інстанції повинен враховуватися принцип співмірності, розумності та реальності під час визначення розміру витрат, які підлягають відшкодуванню на оплату послуг адвоката, а також враховувати витрачений адвокатом час з урахуванням конкретних обставин справи та її складності.
Підготовка до розгляду цієї справи не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи. Опис робіт, виконаних адвокатом, не містить вартість кожної роботи окремо та час їх виконання, а також містить сумнівні дії щодо зокрема групування доказів, формування доказової бази та роздруківки документів, їх посвідчення, направлення на електронну пошту.
Сума витрат, заявлена представником відповідача для відшкодування витрат на правничу допомогу є неспівмірною зі складністю цивільної справи та не доведеною як фактична та неминуча.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що за таких обставин за клопотанням представника позивача є підстави для застосування частини 5 статті 137 ЦПК України.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, апеляційний суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути пропорційним до предмета спору.
Із матеріалів справи вбачається, що даний спір виник із кредитних правовідносин, предметом позову є стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором у розмірі 105 239,38 грн.. Рішенням Артемівського міськрайонного суду 08 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Згідно положень ч.6 ст. 19 ЦПК України справа є малозначною та такою, яка може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження. Справа була розглянута за заявами представників сторін без їх участі. З виниклих правовідносин є усталена судова практика. Зазначене свідчить про те, що справа є не складною.
До переліку наданих послуг внесено складання заяви про перегляд заочного рішення суду від 18.08.2020 року, проте в даній справі такого рішення не ухвалювалося.
В матеріалах справи міститься заява про перегляд заочного рішення, два клопотання про розгляд справи за відсутності адвоката, ознайомлення з матеріалами справи, відзив на позовну заяву,оплата юридичних послуг товарним чеком № 1604ю від 16 квітня 2021 року в сумі 23000грн..
В звіті про надану правову допомогу адвокатом зазначено-формування доказової бази,систематизації, групування доказів, додатків до відзиву на позовну заяву. Однак відзив містить лише один додаток - це направлення копії позивачеві, інших будь-яких доказів відзив не містить.
Також в звіті про надану правову допомогу зазначено правовий аналіз висновків, викладених у постановах Верховного Суду та надання консультацій клієнту з питань відкриття провадження у справі, порядків і строків судового розгляду, порядку оскарження рішень суду та ухвал з процесуальних питань, порядку подання заяви про перегляд заочного рішення суду. Проте для практикуючого правника така консультація не представляє складності. Судова практика з виниклого питання є усталеною і не потребує тривалого часу для правових аналізів висновків Верховного Суду.
Роздруківка документів, їх посвідчення та відправлення, про що зазначено у звіті про надану правову допомогу, не відноситься до правової допомоги у розумінні цих положень та положень ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
За таких обставин , надаючи оцінку виключно тим обставинам, щодо яких позивач має заперечення, апеляційний суд вважає,що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
З урахуванням встановлених обставин та того, що справа не представляє ніякої складності, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягу наданих адвокатом послуг та співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, розмір витрат на правову допомогу є завищеним.
З матеріалів справи вбачаться, що адвокатом та ОСОБА_1 у договорі про надання правової допомоги погоджена форма оплати гонорару у вигляді фіксованої суми. Тому посилання апелянта щодо відсутності у описі виконаних робіт часу, який було витрачено на ту чи іншу дію під час надання правової допомоги є безпідставним, оскільки гонорар адвоката встановлений у фіксованій сумі та не залежить від кількості годин, витрачених ним у процесі.
Отже, враховуючи вище наведене, оскільки суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, однак допустив помилку при визначенні їх розміру, враховуючи предмет і підстави позову не застосував принцип співмірності за клопотанням позивача, апеляційний суд вважає за необхідне у відповідності до положень ст. 376 ЦПК України змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутих витрат на професійну правничу допомогу з 23000 грн. до 5000 грн..
Оскільки в резолютивній частині додаткового рішення зазначено і загальну суму в 23420,40 грн., то підлягає зміні і зазначена сума на 5420,40 грн..
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 105239,38 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 368, 369, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Додаткове рішення Артемівського міськрайонного суду від 29 квітня 2021 року змінити в частині розміру стягнутих витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши їх суму з 23000 грн. до 5000 ( п'ять тисяч) грн., а також змінити відповідно загальну суму з 23420,40 грн. до 5420,40 грн.
В іншій частині додаткове рішення залишити без змін.
Відновити дію додаткового рішення Артемівського міськрайонного суду від 29 квітня 2021 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: