Провадження №2-а/760/798/21
Справа №760/4934/21
27 липня 2021 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Оксюти Т.Г.
при секретарі Горупа В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив скасувати постанову інспектора роти №2 батальйону №2 полку №2 УПП в м. Києві старшого лейтенанта поліції Палієнка В.М. серії ДП 18 №741510, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за ч. 1 ст. 121 КУпАП та закрити провадження у справі.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 13.01.2021 року інспектором роти №2 батальйону №2 полку №2 УПП в м. Києві старшого лейтенанта поліції Палієнко В.М. відносно нього винесено постанову серії ДП 18 №741510, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Вважає зазначену постанову незаконною з огляду на наступне.
Під час зупинки інспектором автомобіля позивача було порушено процедуру розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки інспектори не назвали свою посаду, прізвище ім'я та не повідомили про причину зупинки. Також, інспектори УПП попередили позивача про застосування до нього отруйного газу та кайданок у разі якщо він не вийде з автомобіля. Про такі дії інспекторів було повідомлено на лінію 102.
Крім того, постанова була складена у службовому автомобілі, в той час як позивач знаходився у своєму. Отже, інспектором не було повідомлено про початок розгляду справи, не роз'яснено позивачу його прав, не ознайомили з наявними доказами порушення ним правил дорожнього руху.
Вважає, що відповідач формально підійшов до розгляду справи та не забезпечив всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Суб'єктивна думка, припущення та бажання інспектора роти №2 батальйону №2 полку №2 УПП в м. Києві старшого лейтенанта поліції Палієнка В.М. скласти постанову для «статистики» чи «звітності» не відповідає положенням ст. 251 КУпАП та є недостовірною.
Висновок, про те, що позивачем скоєне адміністративне правопорушення є недоведеним належними доказами.
На підставі викладеного просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 15.03.2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.
05.04.2021 року від представника Департаменту патрульної поліції надійшов відзив в якому він проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що 13.01.2021 під час виконання службових обов'язків, екіпажем було помічено автомобіль Audi, НЗ JZE 186, на якому були затоновані задні габаритні вогні та задні стоп-сигнали, що відповідно до п. 31.4.3 г - експлуатація такого транспортного засобу забороняється, після чого було прийнято рішення зупинити даний транспортний засіб. Наявне тонування на задніх фарах вбачається з фотографій зроблених за допомогою нагрудної камери поліцейського. Після зупинення автомобіля, підійшовши до водія, інспектор, назвав своє прізвище та ім'я, посаду та спеціальне звання, поінформував водія про причину зупинення транспортного засобу.
В подальшому, керуючись статтями 268, 278, 279 КУпАП та пункту 9 Розділу III Інструкції, інспектор роз'яснив позивачу його права і обов'язки, зазначивши порушення, яке вчинив позивач. Інспектором було здійснено дослідження та оцінка доказів, а саме усні пояснення позивача та факт його порушення ПДР. Після чого Інспектор повідомив позивача про прийняте по справі рішення та виніс постанову.
Таким чином, інспектором було здійснено дослідження та оцінка доказів у присутності позивача, а тому посилання щодо ненадання йому можливості для ознайомлення з доказами не відповідає дійсності.
На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позову.
19.05.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив в якій він зазначив, що зупинка транспортного засобу поліцейським була безпідставна, а оскаржувана постанова з'явилась після його скарги на лінію 102 щодо безпідставної зупинки транспортного засобу та протиправних дій поліції по застосуванню до нього спецзасобів та примусового доставления його до відділу поліції.
Також, відповідач не спростував доводи позивача, що оскаржувана постанова була складена без його участі, що про розгляд адміністративної справи його поліцейський не повідомляв, що поліцейський зачитав лише описову та резолютивну частину оскаржуваної постанови, що оскаржувану постанову поліцейський позивачу не вручив, що поліцейський вказав в оскаржувані постанові данні про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, на власний розсуд.
01.07.2021 року та 06.07.2021 року від позивача надійшли клопотання про постановлення окремої ухвали у зв'язку зі створенням під час розгляду справи в суді штучних доказів.
09.07.2021 року від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.
14.07.2021 року від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання про постановлення окремої ухвали в яких він зазначив, що під час спілкування Інспектора з позивачем та при винесені постанови велася відео зйомка. Через те, що у Інспектора відсутній доступ до відтворення чи зберігання відеозаписів, відповідно до статті 40 Закону № 580-VIII, статті 72, 162 КАС України, вказані докази, а саме знімки (Screen Shot) екрана з портативного відеореєстратора поліцейського було додано до відзиву на позовну заяву як доказ.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження учасники справи в судове засідання не викликались.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП 18 №741510 від 13.01.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 рухався на своєму транспортному засобі «Auda A4», д.н. НОМЕР_1 за адресою: м. Київ, Шолом Алейхема, 8, у якого на розсіювачах світлових приборів нанесено тонування або покриття, що знижує їх прозорість, чим порушив п. 31.4.3 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Зазначеною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Звертаючись з позовом до суду про скасування вищевказаної постанови у справі про адміністративне правопорушення позивач посилався на те, що постанова підлягає скасуванню з підстав того, що вона була винесена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків інспектора фактичним обставинам справи та з порушення процедури розгляду справи.
Однак, суд не погоджується з такими твердженнями позивача з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (стаття 8 КУпАІ І).
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил Дорожнього Руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють ПДР.
Відповідно до пункту 1.1 ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 31.4.3 ПДР закріплено те що, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема якщо на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світло пропускання
Частиною першою статті 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема за керування водієм транспортним засобом, що має інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Такого ж висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду в своїй постанові від 11.06.2019 у справі № 379/78/19.
Представником відповідача було надано відеозапис від 13.01.2021 року з якого вбачається, що після зупинення автомобіля, підійшовши до водія, Інспектор, назвав своє прізвище та ім'я, посаду та спеціальне звання, поінформував водія про причину зупинення транспортного засобу.
При цьому, позивач відмовився відчиняти вікно та зателефонував на лінію 102 та поводив себе некоректно при розмові з поліцейським, який виконував свої обов'язки.
Після цього, Інспектор повідомив позивача про прийняте по справі рішення (накладення штрафу на позивача в розмірі 340 (триста сорок) грн 00 коп.) та виніс постанову.
Таким чином Інспектором було здійснено дослідження та оцінка доказів у присутності позивача, а тому посилання щодо ненадання йому можливості для ознайомлення з доказами не відповідає дійсності, оскільки поведінка позивача не відповідала нормам моралі та етикету по відношенню до інспектора.
Щодо доводів позивача про порушення вимог ст. 268 КУпАП, то слід зазначити наступне.
Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово обґрунтовував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.
Санкція ст. 122 КпАП України не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Стаття 35 Закону України «Про Національну поліцію» зазначає випадки у разі яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби. До них також відносяться, якщо водій порушив ПДР.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної Постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до статті 252 КУпАП та п. 10 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 р., поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Слід зазначити, що 13.01.2021 року під час виконання службових обов'язків, екіпажом було помічено автомобіль «Auda A4», д.н. НОМЕР_1 , на якому були затоновані задні габаритні вогні та задні стоп-сигнали, що відповідно до п. 31.4.3.г - експлуатація такого транспортного засобу забороняється. Після чого було прийнято рішення зупинити даний транспортний засіб. Наявне тонування на задніх фарах вбачається з фотографій, наданих представником відповідача (зроблених за допомогою нагрудної камери поліцейського).
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень частини четвертої статті 258 КУпАП.
Слід також зазначити, що Інспектор в ході розгляду справи не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі.
При цьому, позивач своїм правом не скористався та зателефонував на лінію 102.
Таким чином, Інспектором було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених статтею 268 КУпАП при розгляді справи.
Аналогічний висновок викладений у потсанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 у справі № 379/78/19.
На спростування доводів позивача про те, що частиною першою статті 121 КУпАП встановлюється відповідальність щодо зовнішніх світлових приладів лише в темної пори доби, слід зазначити наступне.
Частина перша статті 121 КУпАП передбачає відповідальність водія за вчинене правопорушення, зокрема, за технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється. Пунктом 31.4 ПДР встановлено за які технічні несправності експлуатація транспортним засобом забороняється. Пункт 31.4.3.Г вказує на те, що якщо на транспортному засобі на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання, то такий транспортний засіб заборонено експлуатувати.
Відтак, позивач експлуатував (їхав, керував) транспортний засіб, який згідно із законодавством експлуатація забороняється, отже порушив вимогу п. 31.4.3 ПДР за що і був притягнутий до відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП.
Вказані обставини свідчать про дотримання Інспектором процедури розгляду справи та притягнення позивача до адміністративної відповідальності та правомірне винесення оскаржуваної постанови на місці вчинення правопорушення.
Таким чином, розглядаючи дану адміністративну справу, Інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
Оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, тому немає підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відтак, твердження позивача, викладені у позові є необгрунтованими, а позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню судом.
Що стосується клопотань позивача про постановлення окремої ухвали у зв'язку з тим, що докази подані представником відповідача є підробленими/штучно виготовленими, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Частина перша статті 9 КАС України встановлює розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Стаття 72 КАС України встановлює поняття доказів, відповідно до якої Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статті 73-76 КАС України визначають належність (належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування), допустимість (суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування), достовірність (достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи) та достатність (достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання) доказів.
Статтею 79 КАС України встановлено порядок подання доказів, зокрема, частиною третьою, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з частиною другою статті 159 КАС України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Відповідно до ст. 162 КАС України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
Відзив повинен містити: найменування (ім'я) позивача і номер справи; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, за наявності; у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем; обставини, які визнаються відповідачем; заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.
Відповідно до частини п'ятої Розділу II Інструкції № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Розділ VIII Інструкції № 1026 регламентує порядок зберігання та видачі відеозаписів.
Відповідно до частини першої вказаного Розділу, вивантаження відеозаписів з карт пам'яті портативних відеореєстраторів та відеореєстраторів, установлених на службових транспортних засобах, БпЛА, на сервер зберігання відеозаписів здійснюється шляхом приєднання карти пам'яті до спеціального обладнання в автоматичному режимі за допомогою спеціального програмного забезпечення або в інший спосіб, визначений виробником до такого сервера.
Разом з тим, статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Такого ж висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду в своїй постанові від 11.06.2019 у справі № 379/78/19.
Відтак, під час спілкування Інспектора з позивачем та при винесені постанови велася відеозйомка, а відповідно до вищевикладеного, так як у Інспектора відсутній доступ до відтворення чи зберігання відеозаписів, відповідно до статті 40 Закону, статті 72, 162 КАС України, вказані докази, а саме знімки (Screen Shot) екрана з портативного відеореєстратора поліцейського було додано до відзиву на позовну заяву, як доказ.
З урахуванням викладеного, додані до відзиву докази є належними, достовірними, допустимими та достатніми, у зв'язку з чим підстав для постановлення окремої ухвали немає.
Керуючись Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про Національну поліцію України», статтями 122, 222, 258, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 3, 5, 47, 49, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 192, 193, 194, 199, 202, 203, 204, 205, 211, 224, 225, 227, 229, 241, 242, 243, 244, 246, 250, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя