печерський районний суд міста києва
Справа № 757/20770/18-ц
30 листопада 2020 року Печерський районний суд міста Києва
у складі: головуючого судді - Писанця В.А.,
при секретарі судових засідань - Московенку В.І.,
за участю: представника позивачів - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Крайдуби В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Національного банку України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик», Державна казначейська служба України, про відшкодування матеріальної шкоди, -
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом про стягнення на свою користь з Державного бюджетного України за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України грошових коштів у розмірі 1 684 751,66 грн. та в сумі 337 473,68 грн. в зв'язку з тим, що вони є вкладниками публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», яке постановою Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року № 234 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» віднесено до категорії неплатоспроможних», а виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03 червня 2016 року за № 913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Посилаючись на те, що вони отримали суму відшкодування від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі гарантованої Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тобто в сумі 200 000,00 грн., однак наразі кредиторські вимоги ОСОБА_2 визнано у розмірі 1 684 751,66 грн., а ОСОБА_3 у розмірі 337 473,68 грн., які на переконання позивачів підлягає відшкодуванню Національним банком України з огляду на те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 грудня 2017 року визнано протиправною бездіяльність Національного банку Українищодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»; визнано протиправною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття негайних адекватних дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик».
Таким чином, позивач зазначає, що вказаним рішенням суду, що вступило в законну силу встановлено факт грубого порушення відповідачем прав вкладників третьої особи, який своєю бездіяльністю (невжиття адекватних заходів та рішучих дій) призвів до завдання на думку позивачів матеріальної шкоди вкладників, а саме, неможливості вкладників (у тому числі позивача) користуватись своїми коштами, що знаходились у публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Хрещатик».
Вислухавши представника позивача, яка в судовому засіданні вимоги позову підтримала та просила задовольнити, а також представника відповідача, який проти задоволення позову заперечував, з підстав наведених у його відзиві, а треті особи будучи належним чином повідомленими в судове засідання не з'явились, що в розумінні положень ст. 223 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи по суті, а тому дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 29 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «Хрещатик» укладено договір № 245D-634720 про банківський вклад «Осінній оксамит» в національній валюті.
Відповідно до п. 1.1 цього Договору Банк прийняв грошові кошти ОСОБА_2 , на вкладний депозитний рахунок № НОМЕР_1 , який було відкрито банком на його ім'я в сумі 1 732 565,05 грн. на термін 29 жовтня 2015 року по 29 квітня 2016 року (а.с. 8-9).
Підтвердженням внесення грошових коштів є меморіальний ордер № 245/10711 від 29 жовтня 2015 року на суму 1 732 565,05 грн. (а.с. 10).
Також, 18 листопада 2015 року між ОСОБА_3 та ПАТ «КБ «Хрещатик» укладено договір № 245D-639846 про банківський вклад «Осінній оксамит» в національній валюті.
Відповідно до п. 1.1 цього Договору Банк прийняв грошові кошти ОСОБА_3 , на вкладний депозитний рахунок № НОМЕР_2 , який було відкрито банком на його ім'я в сумі 500 000,00 грн. на термін 18 листопада 2015 року по 18 травня 2016 року (а.с. 11-13).
Підтвердженням внесення грошових коштів є меморіальний ордер № 245/12007 від 18 листопада 2015 року на суму 500 000,00 грн. (а.с. 14).
На підставі постанови Національного банку України від 05 квітня 2016 року № 234 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ХРЕЩАТИК» до категорії неплатоспроможних».
Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 червня 2016 року № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03 червня 2016 року № 913 «Про початок процедури ліквідації АТ «БАНК «ФІНАНСИ та КРЕДИТ» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Позивачами отримано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по 200 000,00 грн. гарантованої суми відшкодування.
Листом № 9-1/1332 від 02 квітня 2018 року було повідомлено, що кредиторські вимоги ОСОБА_2 було акцентовано та включено до переліку (Реєстру) вимог кредиторів ПАТ «КБ «Хрещатик» в сумі 1 684 751,66 грн., а також кредиторські вимоги ОСОБА_3 було акцентовано та включено до переліку (Реєстру) вимог кредиторів ПАТ «КБ «Хрещатик» у розмірі 337 473,68 грн. (а.с. 14).
Позивачі вказують, що залишок неповернутого депозитного вкладу у розмірі 1 684 751,66 грн. та 337 473,68 грн. є матеріальною шкодою завданою внаслідок протиправної бездіяльності відповідача та підлягають відшкодуванню за його рахунок, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України, встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, підставою для звільнення від доказування є обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 грудня 2017 року у справі № 826/6665/16 визнано протиправною бездіяльність Національного банку Українищодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»; визнано протиправною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття негайних адекватних дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик».
Таким чином, позивач вказує, що вищезазначеним рішенням, яке вступило в законну силу, вже встановили факт грубого порушення Національним Банком України прав вкладників публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», який своєю бездіяльністю (невжиття адекватних заходів та рішучих дій) призвів до завдання матеріальної шкоди вкладників, а саме, неможливості вкладників (у тому числі позивача) користуватись своїми коштами, що знаходились у публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Хрещатик».
Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлює процедуру задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банку.
У ч. 4 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Разом з тим лише після складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси банку, продажу майна банку та задоволення вимог кредиторів в процесі ліквідації банку в порядку черговості, визначеної ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», можна встановити розмір вимоги кредиторів, що не покривається наявними активами банку, тобто конкретний розмір завданих кредиторам збитків.
Фондом гарантування вкладів фізичних осіб позивачам були виплачені гарантовані сумі відшкодування у розмірі по 200 тис. грн., а залишок коштів ОСОБА_2 у розмірі 1 684 751,66 грн., а також кошти ОСОБА_3 в сумі 337 473,68 грн. були включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів четвертої черги, що підтверджується листом від 02 квітня 2018 року № 9-1/1332.
Таким чином позивачі є кредиторами банку у заявленому розмірі позовних вимог, і станом на час розгляду справи ці кошти їм не повернуто.
Посилання позивача та його представника на ту обставину, що його акцептовані вимоги задоволені не будуть, оскільки сума зобов'язань ПАТ «КБ «Хрещатик», значно перевищує суму вартості активів цього банку, суд вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються на власний розсуд та власному припущенні.
За змістом ст. 53 Закону питання достатності чи недостатності активів банку для задоволення вимог усіх черг кредиторів може бути визначено виключно за результатами ліквідації банку відповідно до яких Фонд складає ліквідаційний баланс та звіт, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду.
Поряд із цим, стосовно доводів позивачів щодо невжиття Національним банком України своєчасних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників, що призвело до доведення ПАТ «КБ «Хрещатик» до неплатоспроможності та неможливості повернення депозитних вкладів, внаслідок чого позивачам на їх думку завдана матеріальна шкода у вигляді неповернутих сум банківських вкладів ОСОБА_2 у розмірі 1 684 751,66 грн., а також коштів ОСОБА_3 в сумі 337 473,68 грн., слід зазначити наступне.
Правові основи взаємовідносин між Національним банком та банками визначені Законом України «Про Національний банк України» та Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року за № 679-XIV.
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року за № 2121-ІІІ банки є економічно незалежними. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.
Національний банк не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, якщо інше не передбачено законом або договором, що передбачає ч. 4 ст. 4 Закону № 679-XIV та ч. 3 ст. 5 Закону № 2121-ІІІ.
Статтю 58 Закону № 2121-ІІІ передбачено, що банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.
Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком, що передбачає ст. 55 Закону № 2121-ІІІ.
Вбачається, що до функцій Національного банку, які визначені ст.ст. 6, 7 Закону № 679-XIV, не належить вирішення спорів, що виникають у договірних відносинах між клієнтом і банком, а також Національний банк не має права вимагати від банків виконання операцій та інших дій, не передбачених законами України та нормативними актами Національного банку, що визначено в ст. 63 Закону № 679-XIV.
Таким чином, в результаті укладення договорів банківського вкладу між позивачем та Банком виникли договірні цивільно-правові відносини, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 11, ст.ст. 509 та 1058 ЦК України.
Отже, з огляду на те, що Національний банк не є стороною у договорі банківського вкладу, у останнього відсутні фінансові зобов'язання перед позивачем стосовно виконання його умов, а тому відсутній обов'язок щодо повернення боргу.
Разом із цим, стосовно обґрунтування позову в частині посилань на встановлену постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року, яка набрала законної сили 30 травня 2017 року протиправну бездіяльність Національного банку України, яка полягає у невжитті останнім своєчасних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників, що призвело до доведення ПАТ «КБ «Хрещатик» до неплатоспроможності та неможливості повернення депозитних вкладів, внаслідок чого позивачу завдана матеріальна шкода у вигляді неповернутих сум банківських вкладів ОСОБА_2 у розмірі 1 684 751,66 грн., а також коштів ОСОБА_3 в сумі 337 473,68 грн., то такі не можуть бути прийняті судом в силу положень ч. 1 ст. 78 ЦПК України, з огляду на те, що рішення суду, як не допустимий доказ одержаний позивачем з порушенням встановленого законом порядку.
Статтею 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено право Національного банку України, у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу.
Віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а також відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку є заходами впливу в розумінні ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Положеннями ст. 1166 ЦК України передбачено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
У відповідності з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», обов'язковими підставами відшкодування матеріальної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Разом з тим, суд вважає відсутніми підстави згідно зі ст.ст. 1166, 1173 ЦК України для відшкодування шкоди позивачу, оскільки виходячи з встановлених обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, позивачем не надано доказів завдання йому матеріальної шкоди при здійсненні управлінських повноважень Національним банком України, зокрема: доказів того, що шкода позивачу заподіяна виключно у зв'язку із встановленням факту протиправності бездіяльності відповідача, яка полягає у невжитті останнім своєчасних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників, що призвело до доведення ПАТ «КБ «Хрещатик» до неплатоспроможності та неможливості повернення депозитних вкладів, доказів незаконності рішення, дії завдавача шкоди, а також наявності майнової шкоди.
Судом встановлено, що позивач є акцептованим кредитором ПАТ «КБ «Хрещатик» на підставі вказаного договору банківського вкладу і до моменту ліквідації Банку, відповідно до ст. 609 ЦК України зобов'язання за договором банківського вкладу не припиняються, а тому відсутні підстави стверджувати, що зобов'язання виникли з відшкодування шкоди.
За вказаних обставин, вимоги позивача до Національного банку України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок бездіяльності останнього є передчасними, оскільки позивач є акцептованим кредитором і факт неповернення банком йому депозитного вкладу за вказаним договором банківського вкладу на момент звернення до суду є припущенням.
Аналогічна позиція викладена в постанові Київського апеляційного господарського суду від 03 серпня 2016 року у справі № 910/29171/15.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, що відповідає ч. 1 ст. 13 ЦПК України.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи з встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, якими регламентовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт порушення його прав діями відповідача, а тому позов не підлягає задоволенню, у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю, а тому на підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Національного банку України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик», Державна казначейська служба України, про відшкодування матеріальної шкоди - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 23 липня 2021 року.
Суддя В. А. Писанець