26.07.2021 Справа № 756/7725/21
Унікальний номер 756/7725/21
Провадження номер 2/756/4646/21
15 липня 2021 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шролик І.С.,
секретаря судового засідання - Михнюк В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В травні 2021 року позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (надалі - КП«Київтеплоенерго») звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 20728,97 грн., заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 5764,55 грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 40532,35 грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 4167,42 грн., витрати пов'язані з отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33,00 грн. та судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог вказує, що ОСОБА_1 є споживачем житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 .
Як зазначає представник позивача, відповідачу надавалися послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, проте відповідач своєчасно не сплачувала кошти за спожиті послуги в результаті чого утворилася заборгованість з їх оплати, яка станом на 01 квітня 2021 року становить 44699,77 грн. (заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 40532,35 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 4167,42 грн.)
Окрім того, позивач на підставі Договору № 602-18 про відступлення прав вимоги від 11.10.2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води у розмірі 26493,52 грн.
Надання послуг здійснювалося на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).
Відповідач від послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку не відмовлялася (не відключалася).
Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 20 травня 2021 року справу передано для розгляду головуючому судді Шролик І.С.
Ухвалою суду від 27 травня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.
Від відповідача 14 червня 2021 року, в порядку, передбаченому положенням ст..178 ЦПК України надійшов відзив на позовну заяву. В мотивування поданого відзиву ОСОБА_1 заперечує проти задоволення позову в повному обсязі виходячи із того, що заявляє вимоги про стягнення заборгованості, яка виникла до 01 травня 2018 року, на підтвердження якої надає лише копії Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору про відступлення права вимоги від 11 жовтня 2018 року № 602-18, в яких зазначено, що наявна заборгованість в сумі 20728,97 грн. та в сумі 5764,55 грн., проте інших документів, які б підтверджували надані послуги до 01 травня 2018 року позивач не надає. Також відповідач посилається на закінчення строку позовної давності щодо вимог в частині стягнення заборгованості, яка виникла до 01 травня 2018 року та щодо заборгованості за травень 2018 року.
Також у відзиві відповідач заперечувала щодо стягнення витрат пов'язаних із отриманням інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно у розмірі 33,00 грн., посилаючись на те, що позивач міг просто звернутися до відповідача як по телефону, так і шляхом надсилання письмової претензії. З метою встановлення місцезнаходження та статусу як власника нерухомого майна. Однак, позивач пішов шляхом ускладнення рішень і подання платного запиту, тобто вчинив необґрунтовані дії.
Стосовно стягнення сплаченого судового збору в сумі 2270,00 грн. заперечувала, посилаючись на ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стверджує, що судовий збір має бути стягнутий пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
КП «Київтеплоенерго» надало до суду 30 червня 2021 року відповідь на відзив, в якому зазначає, що до позовної заяви позивачем додані копії витягу з Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) укладеного між первісним кредитором та позивачем 11 жовтня 2018 року. Оскільки, між позивачем та ПАТ «Київенерго» договір про відступлення права вимоги № 602-18 було укладено 11 жовтня 2018 року, то обчислення строків позовної давності щодо стягнення заборгованості з оплати спожитих до 01 травня 2018 року відповідачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води відповідно до ч. 1 ст. 261 починається з моменту укладання вищезазначеного договору про відступлення права вимоги. Таким чином, позивачем належним чином доведений факт, через який не знав про порушення свого права до жовтня 2018 року, а тому строк позовної давності закінчується 11 жовтня 2021 року, а тому позов пред'явлено у межах строку позовної давності.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений судом належним чином. 15 липня 2021 року представник КП «Київтеплоенерго» - Семенюк В.Є. надав до канцелярії суду заяву, в якій зазначає що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить проводити розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи, до суду відповідач не надіслала, про причину неявки суд не повідомила.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін у справі за наявними матеріалами справи.
Дослідивши докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. У зв'язку з чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат.
Мешканцям будинку, в якому розташована квартира відповідача, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води надаються комунальним підприємством виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго».
Надання послуг здійснювалося на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 08 квітня 2005 року по теперішній час, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання Відділу з питань реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб Оболонської РДА, а тому є споживачем послуг, які надає позивач.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV та ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Водночас такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV та п. 5 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Отже, згідно з наведеними законодавчими нормами споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.
Відповідач ОСОБА_1 в свою чергу від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством не відмовлялася, не відключалася.
Крім того, постановою Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного суду України від 20 квітня 2016 року справа 6-2951цс15 містить висновок про те, що факт відсутності договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач своєчасно не сплачувала за спожиті послуги з центрального опалення та постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01 квітня 2021 року становить 71193,29 грн., яка складається з: заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 20728,97 грн., заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 5764,55 грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 40532,35 грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 4167,42 грн.
Станом на день звернення позивача до суду відповідач не сплатила зазначену заборгованість.
Відповідно до п. п. 1, 6, 9 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV, п. п. 1, 5, 8 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII виконавець зобов'язаний: забезпечувати своєчасність, безперервність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; вести облік вимог (претензій) споживачів у зв'язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт.
Водночас факт ненадання послуги або зниження якості наданої послуги (що є порушенням умов договору у розумінні ст. ст. 526, 530 ЦК України) повинен бути зафіксований належним чином (на це звертає увагу Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 640/18143/16-ц).
Враховуючи те, що Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» надавались послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачу, яка отримувала вказані послуги і користувалася ними за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідача виник обов'язок щодо оплатити цих послуги.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На підтвердження своїх доводів щодо заборгованості відповідача, позивач надав суду розрахунок заборгованості за надані послуги, з якого вбачається, що станом на 01 квітня 2021 року наявна заборгованість у сумі 71193,29 грн., яка складається з заборгованості за спожиті послуги.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Частиною 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В свою чергу ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем заборгованість за спожиті з жовтня 2016 року по травень 2018 року послуги з централізованого опалення становить 20728,97 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води - 5764,55 грн.
Позивач звернувся із даним позовом до суду 19 травня 2021 року.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення за період з жовтня 2016 року по травень 2018 року у розмірі 20728,97 грн. та заборгованості за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з жовтня 2016 року по травень 2018 року у розмірі 5764,55 грн. заявлено позивачем з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем у поданому відзиві.
Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
У відповідності до роз'яснень, викладених у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Суд також дійшов висновку, про відмову позивачу в частині стягнення заборгованості за постачання гарячої води за травень 2018 року в сумі 566,12 грн., оскільки заявлені позивачем вимоги з пропуском строку позовної давності. З огляду на те, що згідно штампу вхідної кореспонденції суду позивач звернувся до суду із зазначеним позовом 19 травня 2021 року.
При цьому, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиті з 01.06.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 40532,35 грн., заборгованості за спожиті з 01.06.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 3601,30 грн. (4167,42 - 566,12), є обґрунтованими, заявлені в межах строків позовної давності, протилежним не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з положень п. 3 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.
Відповідно до квитанції від 12 квітня 2021 року позивачем за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав сплачено 33,00 грн. (а.с. 9).
Окрім того, позивачем при зверненні з даною позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн. (а.с. 1).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат в розмірі 1440,20 грн., які складаються з витрат зі сплати судового збору в розмірі 1407,20 грн. та витрати пов'язані із розглядом справи в сумі 33,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 263-265, 279, 280,354 ЦПК України, суд-
Позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ - 40538421) заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення з 01 червня 2018 року у розмірі 40532,35 грн., заборгованість за спожиті з 01 червня 2018 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 3601,30 грн., а всього 44133,65 грн. (сорок чотири тисячі сто тридцять три гривні шістдесят п'ять копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ - 40538421) судові витрати в сумі 1440,20 грн. (одна тисяча чотириста сорок гривень двадцять копійок).
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 26 липня 2021 року.
Суддя І.С. Шролик