Справа №:755/11459/21
Провадження №: 1-кп/755/1280/21
"20" липня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) колегіально судом у складі трьох суддів головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , та сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву судді ОСОБА_1 про самовідвід у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040010531 від 23.12.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 359, ч. 2 ст. 194 КК України,установив:
до даного місцевого 13.07.2021 надійшов обвинувальний акт у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040010531 від 23.12.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 359, ч. 2 ст. 194 КК України.
Відповідно до ст. 35 КПК автоматизованою системою документообігу суду визначено склад суду із числа суддів: ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 13.07.2021 у провадежнні було призначено підготовче судове засідання у ході проведення якого 20.07.2021 головуючий суддя ОСОБА_1 звернувся із заявою про самовідвід у рамках розгляду даного судового провадження № 755/11459/21, яку умотивував наявністю у провадженні обставин визначених п. 4) ч. 1 ст. 75 КПК.
Наявність інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, як судді, заявник умотивував тим, що захисником обвинуваченого ОСОБА_7 є адвокат ОСОБА_6 , котрий представляє у рамках іншого кримінального провадження колишнього Президента України ОСОБА_8 , а у відношенні головуючого судді, у даний час, Бориспільським міськрайонним судом Київської області розглядається кримінальне провадження унесене до ЄРДР за № 42018000000002001 від 16.08.2018 та, у якому виклад фактичних обставин висунутого обвинувачення у т.ч. базується на припущеннях того, що суддя учинив певні дії у співпраці з тодішнім керівництво держави, в т.ч. з Президентом України ОСОБА_8 .
Відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України, у разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду, з огляду на що розглянувши указану заяву в указаному складі суду установлено таке.
Учасники кримінального провадження у підготовчому судовому засідання вказали, з що заявлений відвід задоволенню не підлягає, так як обставини визначені ст. 75 КПК в цьому випадку є відсутніми, а розгляд певного провадження у суді у відношенні заявника не констатує сам по собі певний факт, як дійсний (установлений) безпосередньо.
Згідно положень ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.
Відвід повинен бути вмотивованим.
Статтею 75 КПК України визначено обставини, що виключають участь судді в кримінальному провадженні, а саме у т.ч. за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Також, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія А, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII).
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).
Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна Wettstein), п. 43).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
Тобто, наведене указує на те, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
При цьому, безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
У цій ситуації, із предмета та меж судового розгляду провадження, у якому заявлено самовідвід, у ракурсі наведених на підтвердження заяви усних аргументів заявника без будь-яких письмових доказів, не простежується будь-яка залежність чи взаємозв'язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість судді ОСОБА_1 щодо учасників провадження або обставин цієї справи, чи його необ'єктивність при її розгляді.
Щодо доводів заявника в частині того, що захисник обвинуваченого є адвокатом особи в інтересах якої, на думку слідства, заявник учиняв певні дії, та у зв'язку з чим йому висунуто обвинувачення у рамках кримінального провадження, то слід відмітити таке.
В постанові від 18 травня 2020 року в справі № 639/2837/19 Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду наголосила на тому, що дані про осіб, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальному акті, повідомленні про підозру, тощо) у тому чи іншому кримінальному провадженні, не можуть слугувати підставою для визнання констатації того, що обставини у відношенні однієї особи, стосується прав, свобод та інтересів інших осіб.
Ці процесуальні документи, на відміну від вироку суду, містять твердження сторони обвинувачення про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК), з викладенням обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні у відповідності з вимогами ст. ст. 91, 92, 277, 291 КПК.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у встановленому законом порядку.
У національному законодавстві презумпцію невинуватості як один з основних конституційних принципів судочинства відображено в ч. 1 ст. 62 Конституції України та ч. 1 ст. 17 КПК.
Згідно із цими правовими нормами особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Чинний КПК не звільняє сторону обвинувачення від доказування відповідних обставин у кримінальному провадженні щодо однієї особи в разі наявності судового рішення стосовно іншої особи.
Відповідно певні обставини указані в обвинувальному акті у рамках іншого кримінального провадження не можуть указувати на те, що певний факт є беззаперечним та не підлягає доказуванню в рамках даного провадження.
У той час, як судом в цій справі не установлено факту того, що у провадженні, котре розглядається у відношенні заявника повідомлявся про підозру ОСОБА_8 .
Судом не з'ясовано факту того, що обвинувальний акт у відношенні заявника дійсно містить у собі дані про учинення певних дій на користь указаної особи, так як до звернення копію цього процесуального документу не додано.
Не з'ясовано факту особистих дружніх відносин між заявником, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , як і факту їх знайомства до цього процесу.
Такожслід відмітити, що згідно Рішення РАУ № 49 Про недопущення ототожнення адвокатів з клієнтами та втручання в професійні права адвокатів уточнюється, що відповідно до Основних принципів ООН про роль юристів, адвокати «не можуть ототожнюватися зі своїми клієнтами або інтересами своїх клієнтів в результаті виконання ними своїх функцій» (принцип 18).
Ця гарантія, яка лежить в основі принципу незалежності юристів, націлена на те, щоб надати юристам можливість виконувати свої професійні обов'язки вільно, незалежно і не побоюючись застосування каральних заходів. У той же час, це положення непрямим чином сприяє забезпеченню ефективної реалізації права на захист. Ототожнення адвоката з клієнтом може перешкодити доступу до адвоката осіб, звинувачених в особливо жорстоких злочинах або обмежити такий доступ. Ігнорування заборони ототожнювати адвокатів з клієнтами дискредитують Україну як демократичну правову державу, де кожен має право на захист, а адвокатурі гарантовано незалежність від будь-якого тиску і втручання, зазначила Рада адвокатів України.
Відповідно Суд сприймає критично аргументи заявника з цього питання.
Не встановлено і інших підстав, передбачених статтями 75, 76 КПК, які б унеможливлювали розгляд справи вказаним суддею та викликали необхідність їх відводу.
У ході цього розгляду, також не установлено з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в неупередженості.
Як наслідок, Суд проаналізувавши матеріали судового провадження у порядку ст. 94 КПК України, не убачає передумов для відводу судді з підстав наведених у заяві заявника, у порядку ст. 75 указаного Кодексу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 75, 76, 80, 81, 369-372, 376 КПК України Суд постановив :
у задоволені заяви судді ОСОБА_1 про самовідвід у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.12.2019 за № 12019100040010531, відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 08:00 год. 23.07.2021.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3