Справа № 752/19815/20
Провадження №1-кс/752/4806/21
про арешт майна
11.06.2021 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши внесене в рамках кримінального провадження № 12020100010004476 від 01.10.2020 р. старшим слідчим Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прократури м. Києва ОСОБА_4 , клопотання про арешт майна, -
старший слідчий СВ Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_3 звернулась у суд з клопотанням про арешт майна, вилученого 02.06.2021 року.
В обґрунтування клопотання зазначає, що слідчим відділом Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020100010004476 від 01.10.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.
Слідчий зазначає, що невстановлена досудовим розслідуванням особа всупереч вимогам ст. 1,2 ЗУ "Про заборону грального бізнесу в Україні" від 15.05.2009 р №1334-VI, які встановлюють заборону щодо зайняття гральним бізнесом в Україні, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх наслідки і свідомо бажаючи їх настання, діючи з корисливим мотивом, спрямованим на систематичне отримання незаконних прибутків, розробив план злочинних дій та забезпечив функціонування та території міста Києва низки закладів для надання послуг у сфері грального бізнесу та здійснення азартних ігор через мережу Інтернет за допомогою комп'ютерної техніки та видачі виграшів учасникам азартних ігор.
Так, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, вказана особа, усвідомлюючи, що для досягнення кінцевої злочинної мети - систематичного отримання незаконних прибутків, від незаконного грального бізнесу, необхідна підготовка та залучення декількох співучасників, найняв та узгодив з невстановленими особами, виконання відведеної м ролі у вчиненні злочину, підшукав нежитлове приміщення, для надання послуг у сфері грального бізнесу та здійснення азартних ігор, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , без вивіски, банера та інших ідентифікуючих ознак.
02.06.2021 року в ході проведення обшуку за адресою АДРЕСА_2 , виявлено та вилучено майно, перелік яких наведено у клопотанні.
Постановою від 04.06.2021 року слідчого Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_3 майно, вилучене під час проведення обшуку, визнано речовим доказом.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Ухвалою слідчого суді Голосіївського районного суду м. Києва від 11.06.2021 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_3 про проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , що був проведений слідчим 02.06.2021 р. в порядку ст.ст. 233 та 234 КПК України в рамках даного кримінального провадження.
З огляду на наведене, клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 131, 132, 167, 170-173, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12020100010004476 від 01.10.2020 р. - залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя